Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Огієнка
«А тепер глузують з мене менші віком від мене,
яких батьками я нехтував занадто,
щоб їх поставити нарівні з псами в моїй кошарі.
яких батьками я нехтував занадто,
щоб їх поставити нарівні з псами в моїй кошарі.
А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.
Ба й сила рук їхніх навіщо була б мені здалася?
Міць їхня ж цілковито заниділа.
Міць їхня ж цілковито заниділа.
Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!
З-за браку страви та страшного голоду
вони гризли у степу коріння;
їхня мати — пустка та пустиня.
вони гризли у степу коріння;
їхня мати — пустка та пустиня.
Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
Вони мальвію й листя на кущах збирали,
коріння з дроку — це хліб їхній.
коріння з дроку — це хліб їхній.
рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.
Їх із громади проганяли,
на них гукали, наче на злодіїв.
на них гукали, наче на злодіїв.
Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв,
Вони жили у байраках при потоках,
у земних печерах та по скелях.
у земних печерах та по скелях.
так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах підземних та скелях,
Вони ревіли поміж кущами,
під будяками тулилися в купу.
під будяками тулилися в купу.
ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —
Рід упосліджених, нащадки безіменних,
вигнані з землі!
вигнані з землі!
сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!
І нині я став їхньою піснею,
зробився байкою їхньою!
зробився байкою їхньою!
А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.
Вони гидують мною, тікають геть від мене,
не стримуються мені плювати в вічі.
не стримуються мені плювати в вічі.
Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,
Що він розв'язав мій мотуз і мене понизив,
то вони розгнуздуються передо мною.
то вони розгнуздуються передо мною.
бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.
Праворуч від мене підводиться ота наволоч,
у петлю спрямовує мої ноги
і вимощує путь свою згубну проти мене.
у петлю спрямовує мої ноги
і вимощує путь свою згубну проти мене.
По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.
Вони зіпсували мені стежку на мою погибель;
вони деруться догори, ніхто їх не спиняє.
вони деруться догори, ніхто їх не спиняє.
Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —
Мов крізь пролом широкий, прибувають,
викочуються з-під руїн.
викочуються з-під руїн.
немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.
Великий страх напав на мене,
вітром розвіялася моя гідність,
і щастя моє зникло, немов хмара.
вітром розвіялася моя гідність,
і щастя моє зникло, немов хмара.
Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.
І душа моя нині ниє в мені,
дні смутку мене посіли.
дні смутку мене посіли.
А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
Уночі крутить мені у костях,
жили мої не дають мені спочити.
жили мої не дають мені спочити.
Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.
Він потужно схопив мене за одежу,
мов би коміром кереї моєї зашморгнув мене,
мов би коміром кереї моєї зашморгнув мене,
З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.
кинув мене в болото,
і я взявся попелом та пилом.
і я взявся попелом та пилом.
Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.
Кричу до тебе, та ти мені не відповідаєш;
встаю — та ти до мене уваги не прихиляєш.
встаю — та ти до мене уваги не прихиляєш.
Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.
Став єси до мене жорстоким,
твоєю сильною рукою мене бичуєш.
твоєю сильною рукою мене бичуєш.
Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.
Здіймаєш мене вітром летіти,
в бурі спускаєш мене вниз водою.
в бурі спускаєш мене вниз водою.
На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!
Знаю, що ти ведеш мене до смерти,
дому, де збираються всі живучі.
дому, де збираються всі живучі.
Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.
Але я не здіймав руки на сіромаху,
як він кричав до мене у своєму горі.
як він кричав до мене у своєму горі.
Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?
Чи ж я не плакав над тим, кому живеться тяжко?
Чи ж моє серце до бідного не мало жалю?
Чи ж моє серце до бідного не мало жалю?
Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
Я сподівався щастя — і прийшло лихо;
я чекав світла — і наступила пітьма!
я чекав світла — і наступила пітьма!
Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.
Нутро моє кипить, не угаває:
дні смутку надійшли на мене.
дні смутку надійшли на мене.
Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,
Ввесь ходжу почорнілий, без сонця;
встаю, кричу серед громади.
встаю, кричу серед громади.
ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.
Братом зробився я шакалам,
і приятелем струсям.
і приятелем струсям.
Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем,
Шкіра на мені почорніла,
кості мої горять від жару.
кості мої горять від жару.
моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.