Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en

Йова 31

«Я вчинив умову з моїми очима,
щоб на дівицю й не дивились!

І яка доля з висоти від Бога?
Яка спадщина від Всесильного з неба?

Чи ж не погибель для безбожних?
Чи ж не нещастя лиходіям?

Чи ж він доріг моїх не бачить?
Чи ж він не лічить усіх моїх кроків?

Чи ж я ходив колись у неправді?
Чи мої ноги бігли за обманом?

Хай мене зважить на вазі правдивій,
хай розпізнає Бог мою невинність!

Коли ж мій крок схибив з дороги,
і моє серце ходило слідом за очима,
коли до рук моїх прилипла якась пляма,

то хай я сію, а їсть хтось інший,
і пагінці мої хай будуть вирвані з корінням!

А коли якась жінка звела моє серце,
коли я робив засідку під дверима мого ближнього, —

то нехай моя жінка для другого меле,
інші нехай злягають з нею!

Бо це безславний вчинок;
переступ, що під суд підпадає,

вогонь, що пожирає до загуби,
що ввесь мій урожай нищить дощенту.

Якщо я правом мого раба легковажив
чи рабині, як вони правувалися зо мною,

то що чинитиму, коли Бог устане
та розслідить? Що йому відповім я?

Хіба не той, що створив мене, створив і його в лоні?
Хіба ж не той самий сотворив нас в утробі?

Хіба відмовляв я злиденним того, чого вони бажали,
або тьмарив очі вдовиці?

Хіба я сам з'їдав мій шматок хліба?
Хіба не їв його й сиротина?

Таж я з мого дитинства плекав її, неначе батько,
водив її вже з лона матері моєї!

Коли я бачив бідолаху без одежі,
чи злидаря, який не мав чим укритись,

хіба мене не благословляли його стегна?
Хіба він вовною з моїх овець не грівся?

А коли на сироту здіймав я руку,
бо бачив оборонця мого в брамі, —

то хай відпаде в мене від плеча моє рамено,
і хай моя рука відломиться від ліктя!

Бо страх Божий упав би на мене,
і перед величчю його не міг би я устоятись!

Коли б на золото я покладав свою надію,
коли б до щирого золота казав: Ти — моя безпека,

коли б я тішився моїм великим статком,
рукою моєю багато назбиравши,

коли б дививсь на сонце, як воно сяє,
та як пливе велично місяць,

і тайкома пускав моє серце зблудити,
і цілував устами мою руку, —

це теж був би тяжкий переступ,
бо я б відрікався Бога, що на небі.

Чи я радів з нещастя мого супротивника?
Чи веселився, як його спіткало лихо, —

я, що устам моїм не дозволяв грішити,
домагаючись його життя з прокльоном?

Хіба челядь мого шатра не говорила:
Кого ж він не наситив м'ясом?

Чужинець не спав ніколи на вулиці,
перехожому я відчиняв мої двері.

Чи ж я ховав, як то звичайно люди, мої переступи,
скривав у грудях мої хиби,

боявся бо великої юрби,
лякався погорди кревних, і тому мовчав й не наважився підійти до дверей?

О, коли б уже хтось та мене переслухав!
Ось мій знак! Хай відповість мені Всесильний!

Щождо книги, що написав мій позивайло,
то я носитиму її на плечах у себе,
я покладу її, немов вінець, на себе.

Я виявлю йому всі мої кроки;
неначе князь, я наближусь до нього!

Якщо кричало проти мене моє поле,
і разом з ним плакали його борозни,

бо я його врожай з'їдав без грошей,
смутив життя його робітників, —

то хай замість пшениці вродить будяки,
замість ячменю — бур'ян!»

← (Йова 30) | (Йова 32) →