Переклад Хоменка

Darby Bible Translation

«Я вчинив умову з моїми очима,
щоб на дівицю й не дивились!

1

Job's Final Appeal

I made a covenant with mine eyes; and how should I fix my regard upon a maid?

2

І яка доля з висоти від Бога?
Яка спадщина від Всесильного з неба?

2

For what would have been [my] portion of +God from above, and what the heritage of the Almighty from on high?

3

Чи ж не погибель для безбожних?
Чи ж не нещастя лиходіям?

3

Is not calamity for the unrighteous? and misfortune for the workers of iniquity?

4

Чи ж він доріг моїх не бачить?
Чи ж він не лічить усіх моїх кроків?

4

Doth not he see my ways, and number all my steps?

5

Чи ж я ходив колись у неправді?
Чи мої ноги бігли за обманом?

5

If I have walked with falsehood, and my foot hath hasted to deceit,

6

Хай мене зважить на вазі правдивій,
хай розпізнає Бог мою невинність!

6

(Let me be weighed in an even balance, and +God will take knowledge of my blamelessness;)

7

Коли ж мій крок схибив з дороги,
і моє серце ходило слідом за очима,
коли до рук моїх прилипла якась пляма,

7

If my step have turned out of the way, and my heart followed mine eyes, and if any blot cleaveth to my hands;

8

то хай я сію, а їсть хтось інший,
і пагінці мої хай будуть вирвані з корінням!

8

Let me sow, and another eat; and let mine offspring be rooted out.

9

А коли якась жінка звела моє серце,
коли я робив засідку під дверима мого ближнього, —

9

If my heart have been enticed unto a woman, so that I laid wait at my neighbour's door,

10

то нехай моя жінка для другого меле,
інші нехай злягають з нею!

10

Let my wife grind for another, and let others bow down upon her.

11

Бо це безславний вчинок;
переступ, що під суд підпадає,

11

For this is an infamy; yea, it is an iniquity [to be judged by] the judges:

12

вогонь, що пожирає до загуби,
що ввесь мій урожай нищить дощенту.

12

For it is a fire that consumeth to destruction, and would root out all mine increase.

13

Якщо я правом мого раба легковажив
чи рабині, як вони правувалися зо мною,

13

If I have despised the cause of my bondman or of my bondmaid, when they contended with me,

14

то що чинитиму, коли Бог устане
та розслідить? Що йому відповім я?

14

What then should I do when God riseth up? and if he visited, what should I answer him?

15

Хіба не той, що створив мене, створив і його в лоні?
Хіба ж не той самий сотворив нас в утробі?

15

Did not he that made me in the womb make him? and did not One fashion us in the womb?

16

Хіба відмовляв я злиденним того, чого вони бажали,
або тьмарив очі вдовиці?

16

If I have withheld the poor from [their] desire, or caused the eyes of the widow to fail;

17

Хіба я сам з'їдав мій шматок хліба?
Хіба не їв його й сиротина?

17

Or have eaten my morsel alone, so that the fatherless ate not thereof,

18

Таж я з мого дитинства плекав її, неначе батько,
водив її вже з лона матері моєї!

18

(For from my youth he grew up with me as with a father, and I have guided the [widow] from my mother's womb;)

19

Коли я бачив бідолаху без одежі,
чи злидаря, який не мав чим укритись,

19

If I have seen any perishing for want of clothing, or any needy without covering;

20

хіба мене не благословляли його стегна?
Хіба він вовною з моїх овець не грівся?

20

If his loins have not blessed me, and if he were not warmed with the fleece of my lambs;

21

А коли на сироту здіймав я руку,
бо бачив оборонця мого в брамі, —

21

If I have lifted up my hand against an orphan, because I saw my help in the gate:

22

то хай відпаде в мене від плеча моє рамено,
і хай моя рука відломиться від ліктя!

22

[Then] let my shoulder fall from the shoulder-blade, and mine arm be broken from the bone!

23

Бо страх Божий упав би на мене,
і перед величчю його не міг би я устоятись!

23

For calamity from God was a terror to me, and by reason of his excellency I was powerless.

24

Коли б на золото я покладав свою надію,
коли б до щирого золота казав: Ти — моя безпека,

24

If I have made gold my hope, or said to the fine gold, My confidence!

25

коли б я тішився моїм великим статком,
рукою моєю багато назбиравши,

25

If I rejoiced because my wealth was great, and because my hand had gotten much;

26

коли б дививсь на сонце, як воно сяє,
та як пливе велично місяць,

26

If I beheld the sun when it shone, or the moon walking in brightness,

27

і тайкома пускав моє серце зблудити,
і цілував устами мою руку, —

27

And my heart have been secretly enticed, so that my mouth kissed my hand:

28

це теж був би тяжкий переступ,
бо я б відрікався Бога, що на небі.

28

This also would be an iniquity for the judge, for I should have denied the God who is above.

29

Чи я радів з нещастя мого супротивника?
Чи веселився, як його спіткало лихо, —

29

If I rejoiced at the destruction of him that hated me, and exulted when evil befell him;

30

я, що устам моїм не дозволяв грішити,
домагаючись його життя з прокльоном?

30

(Neither have I suffered my mouth to sin by asking his life with a curse;)

31

Хіба челядь мого шатра не говорила:
Кого ж він не наситив м'ясом?

31

If the men of my tent said not, Who shall find one that hath not been satisfied with his meat? --

32

Чужинець не спав ніколи на вулиці,
перехожому я відчиняв мої двері.

32

The stranger did not lodge without; I opened my doors to the pathway.

33

Чи ж я ховав, як то звичайно люди, мої переступи,
скривав у грудях мої хиби,

33

If I covered my transgressions as Adam, by hiding mine iniquity in my bosom,

34

боявся бо великої юрби,
лякався погорди кревних, і тому мовчав й не наважився підійти до дверей?

34

Because I feared the great multitude, and the contempt of families terrified me, so that I kept silence, and went not out of the door, ...

35

О, коли б уже хтось та мене переслухав!
Ось мій знак! Хай відповість мені Всесильний!

35

Oh that I had one to hear me! Behold my signature: let the Almighty answer me! And let mine opponent write an accusation!

36

Щождо книги, що написав мій позивайло,
то я носитиму її на плечах у себе,
я покладу її, немов вінець, на себе.

36

Would I not take it upon my shoulder? I would bind it on to me [as] a crown;

37

Я виявлю йому всі мої кроки;
неначе князь, я наближусь до нього!

37

I would declare unto him the number of my steps; as a prince would I come near to him.

38

Якщо кричало проти мене моє поле,
і разом з ним плакали його борозни,

38

If my land cry out against me, and its furrows weep together;

39

бо я його врожай з'їдав без грошей,
смутив життя його робітників, —

39

If I have eaten the fruits thereof without money, and have tormented to death the souls of its owners:

40

то хай замість пшениці вродить будяки,
замість ячменю — бур'ян!»

40

Let thistles grow instead of wheat, and tares instead of barley. The words of Job are ended.

Паралельне читання

Переклад Хоменка

Darby Bible Translation

Йова 31

Job 31