Переклад Хоменка

English Standard Version

«Я вчинив умову з моїми очима,
щоб на дівицю й не дивились!

1

Job’s Final Appeal

“I have made a covenant with my eyes;
how then could I gaze at a virgin?

2

І яка доля з висоти від Бога?
Яка спадщина від Всесильного з неба?

2

What would be my portion from God above
and my heritage from the Almighty on high?

3

Чи ж не погибель для безбожних?
Чи ж не нещастя лиходіям?

3

Is not calamity for the unrighteous,
and disaster for the workers of iniquity?

4

Чи ж він доріг моїх не бачить?
Чи ж він не лічить усіх моїх кроків?

4

Does not he see my ways
and number all my steps?

5

Чи ж я ходив колись у неправді?
Чи мої ноги бігли за обманом?

5

“If I have walked with falsehood
and my foot has hastened to deceit;

6

Хай мене зважить на вазі правдивій,
хай розпізнає Бог мою невинність!

6

(Let me be weighed in a just balance,
and let God know my integrity!)

7

Коли ж мій крок схибив з дороги,
і моє серце ходило слідом за очима,
коли до рук моїх прилипла якась пляма,

7

if my step has turned aside from the way
and my heart has gone after my eyes,
and if any spot has stuck to my hands,

8

то хай я сію, а їсть хтось інший,
і пагінці мої хай будуть вирвані з корінням!

8

then let me sow, and another eat,
and let what grows for mea be rooted out.

9

А коли якась жінка звела моє серце,
коли я робив засідку під дверима мого ближнього, —

9

“If my heart has been enticed toward a woman,
and I have lain in wait at my neighbor’s door,

10

то нехай моя жінка для другого меле,
інші нехай злягають з нею!

10

then let my wife grind for another,
and let others bow down on her.

11

Бо це безславний вчинок;
переступ, що під суд підпадає,

11

For that would be a heinous crime;
that would be an iniquity to be punished by the judges;

12

вогонь, що пожирає до загуби,
що ввесь мій урожай нищить дощенту.

12

for that would be a fire that consumes as far as Abaddon,
and it would burn to the root all my increase.

13

Якщо я правом мого раба легковажив
чи рабині, як вони правувалися зо мною,

13

“If I have rejected the cause of my manservant or my maidservant,
when they brought a complaint against me,

14

то що чинитиму, коли Бог устане
та розслідить? Що йому відповім я?

14

what then shall I do when God rises up?
When he makes inquiry, what shall I answer him?

15

Хіба не той, що створив мене, створив і його в лоні?
Хіба ж не той самий сотворив нас в утробі?

15

Did not he who made me in the womb make him?
And did not one fashion us in the womb?

16

Хіба відмовляв я злиденним того, чого вони бажали,
або тьмарив очі вдовиці?

16

“If I have withheld anything that the poor desired,
or have caused the eyes of the widow to fail,

17

Хіба я сам з'їдав мій шматок хліба?
Хіба не їв його й сиротина?

17

or have eaten my morsel alone,
and the fatherless has not eaten of it

18

Таж я з мого дитинства плекав її, неначе батько,
водив її вже з лона матері моєї!

18

(for from my youth the fatherlessb grew up with me as with a father,
and from my mother’s womb I guided the widowc),

19

Коли я бачив бідолаху без одежі,
чи злидаря, який не мав чим укритись,

19

if I have seen anyone perish for lack of clothing,
or the needy without covering,

20

хіба мене не благословляли його стегна?
Хіба він вовною з моїх овець не грівся?

20

if his body has not blessed me,d
and if he was not warmed with the fleece of my sheep,

21

А коли на сироту здіймав я руку,
бо бачив оборонця мого в брамі, —

21

if I have raised my hand against the fatherless,
because I saw my help in the gate,

22

то хай відпаде в мене від плеча моє рамено,
і хай моя рука відломиться від ліктя!

22

then let my shoulder blade fall from my shoulder,
and let my arm be broken from its socket.

23

Бо страх Божий упав би на мене,
і перед величчю його не міг би я устоятись!

23

For I was in terror of calamity from God,
and I could not have faced his majesty.

24

Коли б на золото я покладав свою надію,
коли б до щирого золота казав: Ти — моя безпека,

24

“If I have made gold my trust
or called fine gold my confidence,

25

коли б я тішився моїм великим статком,
рукою моєю багато назбиравши,

25

if I have rejoiced because my wealth was abundant
or because my hand had found much,

26

коли б дививсь на сонце, як воно сяє,
та як пливе велично місяць,

26

if I have looked at the sune when it shone,
or the moon moving in splendor,

27

і тайкома пускав моє серце зблудити,
і цілував устами мою руку, —

27

and my heart has been secretly enticed,
and my mouth has kissed my hand,

28

це теж був би тяжкий переступ,
бо я б відрікався Бога, що на небі.

28

this also would be an iniquity to be punished by the judges,
for I would have been false to God above.

29

Чи я радів з нещастя мого супротивника?
Чи веселився, як його спіткало лихо, —

29

“If I have rejoiced at the ruin of him who hated me,
or exulted when evil overtook him

30

я, що устам моїм не дозволяв грішити,
домагаючись його життя з прокльоном?

30

(I have not let my mouth sin
by asking for his life with a curse),

31

Хіба челядь мого шатра не говорила:
Кого ж він не наситив м'ясом?

31

if the men of my tent have not said,
‘Who is there that has not been filled with his meat?’

32

Чужинець не спав ніколи на вулиці,
перехожому я відчиняв мої двері.

32

(the sojourner has not lodged in the street;
I have opened my doors to the traveler),

33

Чи ж я ховав, як то звичайно люди, мої переступи,
скривав у грудях мої хиби,

33

if I have concealed my transgressions as others dof
by hiding my iniquity in my heart,

34

боявся бо великої юрби,
лякався погорди кревних, і тому мовчав й не наважився підійти до дверей?

34

because I stood in great fear of the multitude,
and the contempt of families terrified me,
so that I kept silence, and did not go out of doors —

35

О, коли б уже хтось та мене переслухав!
Ось мій знак! Хай відповість мені Всесильний!

35

Oh, that I had one to hear me!
(Here is my signature! Let the Almighty answer me!)
Oh, that I had the indictment written by my adversary!

36

Щождо книги, що написав мій позивайло,
то я носитиму її на плечах у себе,
я покладу її, немов вінець, на себе.

36

Surely I would carry it on my shoulder;
I would bind it on me as a crown;

37

Я виявлю йому всі мої кроки;
неначе князь, я наближусь до нього!

37

I would give him an account of all my steps;
like a prince I would approach him.

38

Якщо кричало проти мене моє поле,
і разом з ним плакали його борозни,

38

“If my land has cried out against me
and its furrows have wept together,

39

бо я його врожай з'їдав без грошей,
смутив життя його робітників, —

39

if I have eaten its yield without payment
and made its owners breathe their last,

40

то хай замість пшениці вродить будяки,
замість ячменю — бур'ян!»

40

let thorns grow instead of wheat,
and foul weeds instead of barley.”
The words of Job are ended.

Паралельне читання

Переклад Хоменка

English Standard Version

Йова 31

Job 31