Переклад Хоменка

King James Bible

«Я вчинив умову з моїми очима,
щоб на дівицю й не дивились!

1

Job's Final Appeal

I made a covenant with mine eyes; why then should I think upon a maid?

2

І яка доля з висоти від Бога?
Яка спадщина від Всесильного з неба?

2

For what portion of God is there from above? and what inheritance of the Almighty from on high?

3

Чи ж не погибель для безбожних?
Чи ж не нещастя лиходіям?

3

Is not destruction to the wicked? and a strange punishment to the workers of iniquity?

4

Чи ж він доріг моїх не бачить?
Чи ж він не лічить усіх моїх кроків?

4

Doth not he see my ways, and count all my steps?

5

Чи ж я ходив колись у неправді?
Чи мої ноги бігли за обманом?

5

If I have walked with vanity, or if my foot hath hasted to deceit;

6

Хай мене зважить на вазі правдивій,
хай розпізнає Бог мою невинність!

6

Let me be weighed in an even balance, that God may know mine integrity.

7

Коли ж мій крок схибив з дороги,
і моє серце ходило слідом за очима,
коли до рук моїх прилипла якась пляма,

7

If my step hath turned out of the way, and mine heart walked after mine eyes, and if any blot hath cleaved to mine hands;

8

то хай я сію, а їсть хтось інший,
і пагінці мої хай будуть вирвані з корінням!

8

Then let me sow, and let another eat; yea, let my offspring be rooted out.

9

А коли якась жінка звела моє серце,
коли я робив засідку під дверима мого ближнього, —

9

If mine heart have been deceived by a woman, or if I have laid wait at my neighbour's door;

10

то нехай моя жінка для другого меле,
інші нехай злягають з нею!

10

Then let my wife grind unto another, and let others bow down upon her.

11

Бо це безславний вчинок;
переступ, що під суд підпадає,

11

For this is an heinous crime; yea, it is an iniquity to be punished by the judges.

12

вогонь, що пожирає до загуби,
що ввесь мій урожай нищить дощенту.

12

For it is a fire that consumeth to destruction, and would root out all mine increase.

13

Якщо я правом мого раба легковажив
чи рабині, як вони правувалися зо мною,

13

If I did despise the cause of my manservant or of my maidservant, when they contended with me;

14

то що чинитиму, коли Бог устане
та розслідить? Що йому відповім я?

14

What then shall I do when God riseth up? and when he visiteth, what shall I answer him?

15

Хіба не той, що створив мене, створив і його в лоні?
Хіба ж не той самий сотворив нас в утробі?

15

Did not he that made me in the womb make him? and did not one fashion us in the womb?

16

Хіба відмовляв я злиденним того, чого вони бажали,
або тьмарив очі вдовиці?

16

If I have withheld the poor from their desire, or have caused the eyes of the widow to fail;

17

Хіба я сам з'їдав мій шматок хліба?
Хіба не їв його й сиротина?

17

Or have eaten my morsel myself alone, and the fatherless hath not eaten thereof;

18

Таж я з мого дитинства плекав її, неначе батько,
водив її вже з лона матері моєї!

18

(For from my youth he was brought up with me, as with a father, and I have guided her from my mother's womb;)

19

Коли я бачив бідолаху без одежі,
чи злидаря, який не мав чим укритись,

19

If I have seen any perish for want of clothing, or any poor without covering;

20

хіба мене не благословляли його стегна?
Хіба він вовною з моїх овець не грівся?

20

If his loins have not blessed me, and if he were not warmed with the fleece of my sheep;

21

А коли на сироту здіймав я руку,
бо бачив оборонця мого в брамі, —

21

If I have lifted up my hand against the fatherless, when I saw my help in the gate:

22

то хай відпаде в мене від плеча моє рамено,
і хай моя рука відломиться від ліктя!

22

Then let mine arm fall from my shoulder blade, and mine arm be broken from the bone.

23

Бо страх Божий упав би на мене,
і перед величчю його не міг би я устоятись!

23

For destruction from God was a terror to me, and by reason of his highness I could not endure.

24

Коли б на золото я покладав свою надію,
коли б до щирого золота казав: Ти — моя безпека,

24

If I have made gold my hope, or have said to the fine gold, Thou art my confidence;

25

коли б я тішився моїм великим статком,
рукою моєю багато назбиравши,

25

If I rejoiced because my wealth was great, and because mine hand had gotten much;

26

коли б дививсь на сонце, як воно сяє,
та як пливе велично місяць,

26

If I beheld the sun when it shined, or the moon walking in brightness;

27

і тайкома пускав моє серце зблудити,
і цілував устами мою руку, —

27

And my heart hath been secretly enticed, or my mouth hath kissed my hand:

28

це теж був би тяжкий переступ,
бо я б відрікався Бога, що на небі.

28

This also were an iniquity to be punished by the judge: for I should have denied the God that is above.

29

Чи я радів з нещастя мого супротивника?
Чи веселився, як його спіткало лихо, —

29

If I rejoiced at the destruction of him that hated me, or lifted up myself when evil found him:

30

я, що устам моїм не дозволяв грішити,
домагаючись його життя з прокльоном?

30

Neither have I suffered my mouth to sin by wishing a curse to his soul.

31

Хіба челядь мого шатра не говорила:
Кого ж він не наситив м'ясом?

31

If the men of my tabernacle said not, Oh that we had of his flesh! we cannot be satisfied.

32

Чужинець не спав ніколи на вулиці,
перехожому я відчиняв мої двері.

32

The stranger did not lodge in the street: but I opened my doors to the traveller.

33

Чи ж я ховав, як то звичайно люди, мої переступи,
скривав у грудях мої хиби,

33

If I covered my transgressions as Adam, by hiding mine iniquity in my bosom:

34

боявся бо великої юрби,
лякався погорди кревних, і тому мовчав й не наважився підійти до дверей?

34

Did I fear a great multitude, or did the contempt of families terrify me, that I kept silence, and went not out of the door?

35

О, коли б уже хтось та мене переслухав!
Ось мій знак! Хай відповість мені Всесильний!

35

Oh that one would hear me! behold, my desire is, that the Almighty would answer me, and that mine adversary had written a book.

36

Щождо книги, що написав мій позивайло,
то я носитиму її на плечах у себе,
я покладу її, немов вінець, на себе.

36

Surely I would take it upon my shoulder, and bind it as a crown to me.

37

Я виявлю йому всі мої кроки;
неначе князь, я наближусь до нього!

37

I would declare unto him the number of my steps; as a prince would I go near unto him.

38

Якщо кричало проти мене моє поле,
і разом з ним плакали його борозни,

38

If my land cry against me, or that the furrows likewise thereof complain;

39

бо я його врожай з'їдав без грошей,
смутив життя його робітників, —

39

If I have eaten the fruits thereof without money, or have caused the owners thereof to lose their life:

40

то хай замість пшениці вродить будяки,
замість ячменю — бур'ян!»

40

Let thistles grow instead of wheat, and cockle instead of barley. The words of Job are ended.

Паралельне читання

Переклад Хоменка

King James Bible

Йова 31

Job 31