Переклад Хоменка

New International Version

«Я вчинив умову з моїми очима,
щоб на дівицю й не дивились!

1

“I made a covenant with my eyes
not to look lustfully at a young woman.

2

І яка доля з висоти від Бога?
Яка спадщина від Всесильного з неба?

2

For what is our lot from God above,
our heritage from the Almighty on high?

3

Чи ж не погибель для безбожних?
Чи ж не нещастя лиходіям?

3

Is it not ruin for the wicked,
disaster for those who do wrong?

4

Чи ж він доріг моїх не бачить?
Чи ж він не лічить усіх моїх кроків?

4

Does he not see my ways
and count my every step?

5

Чи ж я ходив колись у неправді?
Чи мої ноги бігли за обманом?

5

“If I have walked with falsehood
or my foot has hurried after deceit —

6

Хай мене зважить на вазі правдивій,
хай розпізнає Бог мою невинність!

6

let God weigh me in honest scales
and he will know that I am blameless —

7

Коли ж мій крок схибив з дороги,
і моє серце ходило слідом за очима,
коли до рук моїх прилипла якась пляма,

7

if my steps have turned from the path,
if my heart has been led by my eyes,
or if my hands have been defiled,

8

то хай я сію, а їсть хтось інший,
і пагінці мої хай будуть вирвані з корінням!

8

then may others eat what I have sown,
and may my crops be uprooted.

9

А коли якась жінка звела моє серце,
коли я робив засідку під дверима мого ближнього, —

9

“If my heart has been enticed by a woman,
or if I have lurked at my neighbor’s door,

10

то нехай моя жінка для другого меле,
інші нехай злягають з нею!

10

then may my wife grind another man’s grain,
and may other men sleep with her.

11

Бо це безславний вчинок;
переступ, що під суд підпадає,

11

For that would have been wicked,
a sin to be judged.

12

вогонь, що пожирає до загуби,
що ввесь мій урожай нищить дощенту.

12

It is a fire that burns to Destructiona;
it would have uprooted my harvest.

13

Якщо я правом мого раба легковажив
чи рабині, як вони правувалися зо мною,

13

“If I have denied justice to any of my servants,
whether male or female,
when they had a grievance against me,

14

то що чинитиму, коли Бог устане
та розслідить? Що йому відповім я?

14

what will I do when God confronts me?
What will I answer when called to account?

15

Хіба не той, що створив мене, створив і його в лоні?
Хіба ж не той самий сотворив нас в утробі?

15

Did not he who made me in the womb make them?
Did not the same one form us both within our mothers?

16

Хіба відмовляв я злиденним того, чого вони бажали,
або тьмарив очі вдовиці?

16

“If I have denied the desires of the poor
or let the eyes of the widow grow weary,

17

Хіба я сам з'їдав мій шматок хліба?
Хіба не їв його й сиротина?

17

if I have kept my bread to myself,
not sharing it with the fatherless —

18

Таж я з мого дитинства плекав її, неначе батько,
водив її вже з лона матері моєї!

18

but from my youth I reared them as a father would,
and from my birth I guided the widow —

19

Коли я бачив бідолаху без одежі,
чи злидаря, який не мав чим укритись,

19

if I have seen anyone perishing for lack of clothing,
or the needy without garments,

20

хіба мене не благословляли його стегна?
Хіба він вовною з моїх овець не грівся?

20

and their hearts did not bless me
for warming them with the fleece from my sheep,

21

А коли на сироту здіймав я руку,
бо бачив оборонця мого в брамі, —

21

if I have raised my hand against the fatherless,
knowing that I had influence in court,

22

то хай відпаде в мене від плеча моє рамено,
і хай моя рука відломиться від ліктя!

22

then let my arm fall from the shoulder,
let it be broken off at the joint.

23

Бо страх Божий упав би на мене,
і перед величчю його не міг би я устоятись!

23

For I dreaded destruction from God,
and for fear of his splendor I could not do such things.

24

Коли б на золото я покладав свою надію,
коли б до щирого золота казав: Ти — моя безпека,

24

“If I have put my trust in gold
or said to pure gold, ‘You are my security,’

25

коли б я тішився моїм великим статком,
рукою моєю багато назбиравши,

25

if I have rejoiced over my great wealth,
the fortune my hands had gained,

26

коли б дививсь на сонце, як воно сяє,
та як пливе велично місяць,

26

if I have regarded the sun in its radiance
or the moon moving in splendor,

27

і тайкома пускав моє серце зблудити,
і цілував устами мою руку, —

27

so that my heart was secretly enticed
and my hand offered them a kiss of homage,

28

це теж був би тяжкий переступ,
бо я б відрікався Бога, що на небі.

28

then these also would be sins to be judged,
for I would have been unfaithful to God on high.

29

Чи я радів з нещастя мого супротивника?
Чи веселився, як його спіткало лихо, —

29

“If I have rejoiced at my enemy’s misfortune
or gloated over the trouble that came to him —

30

я, що устам моїм не дозволяв грішити,
домагаючись його життя з прокльоном?

30

I have not allowed my mouth to sin
by invoking a curse against their life —

31

Хіба челядь мого шатра не говорила:
Кого ж він не наситив м'ясом?

31

if those of my household have never said,
‘Who has not been filled with Job’s meat?’ —

32

Чужинець не спав ніколи на вулиці,
перехожому я відчиняв мої двері.

32

but no stranger had to spend the night in the street,
for my door was always open to the traveler —

33

Чи ж я ховав, як то звичайно люди, мої переступи,
скривав у грудях мої хиби,

33

if I have concealed my sin as people do,b
by hiding my guilt in my heart

34

боявся бо великої юрби,
лякався погорди кревних, і тому мовчав й не наважився підійти до дверей?

34

because I so feared the crowd
and so dreaded the contempt of the clans
that I kept silent and would not go outside —

35

О, коли б уже хтось та мене переслухав!
Ось мій знак! Хай відповість мені Всесильний!

35

(“Oh, that I had someone to hear me!
I sign now my defense — let the Almighty answer me;
let my accuser put his indictment in writing.

36

Щождо книги, що написав мій позивайло,
то я носитиму її на плечах у себе,
я покладу її, немов вінець, на себе.

36

Surely I would wear it on my shoulder,
I would put it on like a crown.

37

Я виявлю йому всі мої кроки;
неначе князь, я наближусь до нього!

37

I would give him an account of my every step;
I would present it to him as to a ruler.) —

38

Якщо кричало проти мене моє поле,
і разом з ним плакали його борозни,

38

“if my land cries out against me
and all its furrows are wet with tears,

39

бо я його врожай з'їдав без грошей,
смутив життя його робітників, —

39

if I have devoured its yield without payment
or broken the spirit of its tenants,

40

то хай замість пшениці вродить будяки,
замість ячменю — бур'ян!»

40

then let briers come up instead of wheat
and stinkweed instead of barley.”
The words of Job are ended.

Паралельне читання

Переклад Хоменка

New International Version

Йова 31

Job 31