Переклад Хоменка

New King James Version

«Я вчинив умову з моїми очима,
щоб на дівицю й не дивились!

1

Job Defends His Righteousness

“I have made a covenant with my eyes;
Why then should I [a]look upon a young woman?

2

І яка доля з висоти від Бога?
Яка спадщина від Всесильного з неба?

2

For what is the allotment of God from above,
And the inheritance of the Almighty from on high?

3

Чи ж не погибель для безбожних?
Чи ж не нещастя лиходіям?

3

Is it not destruction for the wicked,
And disaster for the workers of iniquity?

4

Чи ж він доріг моїх не бачить?
Чи ж він не лічить усіх моїх кроків?

4

Does He not see my ways,
And count all my steps?

5

Чи ж я ходив колись у неправді?
Чи мої ноги бігли за обманом?

5

“If I have walked with falsehood,
Or if my foot has hastened to deceit,

6

Хай мене зважить на вазі правдивій,
хай розпізнає Бог мою невинність!

6

[b]Let me be weighed on honest scales,
That God may know my integrity.

7

Коли ж мій крок схибив з дороги,
і моє серце ходило слідом за очима,
коли до рук моїх прилипла якась пляма,

7

If my step has turned from the way,
Or my heart walked after my eyes,
Or if any spot adheres to my hands,

8

то хай я сію, а їсть хтось інший,
і пагінці мої хай будуть вирвані з корінням!

8

Then let me sow, and another eat;
Yes, let my harvest be [c]rooted out.

9

А коли якась жінка звела моє серце,
коли я робив засідку під дверима мого ближнього, —

9

“If my heart has been enticed by a woman,
Or if I have lurked at my neighbor’s door,

10

то нехай моя жінка для другого меле,
інші нехай злягають з нею!

10

Then let my wife grind for another,
And let others bow down over her.

11

Бо це безславний вчинок;
переступ, що під суд підпадає,

11

For that would be wickedness;
Yes, it would be iniquity deserving of judgment.

12

вогонь, що пожирає до загуби,
що ввесь мій урожай нищить дощенту.

12

For that would be a fire that consumes to destruction,
And would root out all my increase.

13

Якщо я правом мого раба легковажив
чи рабині, як вони правувалися зо мною,

13

“If I have despised the cause of my male or female servant
When they complained against me,

14

то що чинитиму, коли Бог устане
та розслідить? Що йому відповім я?

14

What then shall I do when God rises up?
When He punishes, how shall I answer Him?

15

Хіба не той, що створив мене, створив і його в лоні?
Хіба ж не той самий сотворив нас в утробі?

15

Did not He who made me in the womb make them?
Did not the same One fashion us in the womb?

16

Хіба відмовляв я злиденним того, чого вони бажали,
або тьмарив очі вдовиці?

16

“If I have kept the poor from their desire,
Or caused the eyes of the widow to fail,

17

Хіба я сам з'їдав мій шматок хліба?
Хіба не їв його й сиротина?

17

Or eaten my morsel by myself,
So that the fatherless could not eat of it

18

Таж я з мого дитинства плекав її, неначе батько,
водив її вже з лона матері моєї!

18

(But from my youth I reared him as a father,
And from my mother’s womb I guided [d]the widow);

19

Коли я бачив бідолаху без одежі,
чи злидаря, який не мав чим укритись,

19

If I have seen anyone perish for lack of clothing,
Or any poor man without covering;

20

хіба мене не благословляли його стегна?
Хіба він вовною з моїх овець не грівся?

20

If his [e]heart has not blessed me,
And if he was not warmed with the fleece of my sheep;

21

А коли на сироту здіймав я руку,
бо бачив оборонця мого в брамі, —

21

If I have raised my hand against the fatherless,
When I saw I had help in the gate;

22

то хай відпаде в мене від плеча моє рамено,
і хай моя рука відломиться від ліктя!

22

Then let my arm fall from my shoulder,
Let my arm be torn from the socket.

23

Бо страх Божий упав би на мене,
і перед величчю його не міг би я устоятись!

23

For destruction from God is a terror to me,
And because of His magnificence I cannot endure.

24

Коли б на золото я покладав свою надію,
коли б до щирого золота казав: Ти — моя безпека,

24

“If I have made gold my hope,
Or said to fine gold, ‘You are my confidence’;

25

коли б я тішився моїм великим статком,
рукою моєю багато назбиравши,

25

If I have rejoiced because my wealth was great,
And because my hand had gained much;

26

коли б дививсь на сонце, як воно сяє,
та як пливе велично місяць,

26

If I have observed the [f]sun when it shines,
Or the moon moving in brightness,

27

і тайкома пускав моє серце зблудити,
і цілував устами мою руку, —

27

So that my heart has been secretly enticed,
And my mouth has kissed my hand;

28

це теж був би тяжкий переступ,
бо я б відрікався Бога, що на небі.

28

This also would be an iniquity deserving of judgment,
For I would have denied God who is above.

29

Чи я радів з нещастя мого супротивника?
Чи веселився, як його спіткало лихо, —

29

“If I have rejoiced at the destruction of him who hated me,
Or lifted myself up when evil found him

30

я, що устам моїм не дозволяв грішити,
домагаючись його життя з прокльоном?

30

(Indeed I have not allowed my mouth to sin
By asking for a curse on his [g]soul);

31

Хіба челядь мого шатра не говорила:
Кого ж він не наситив м'ясом?

31

If the men of my tent have not said,
‘Who is there that has not been satisfied with his meat?’

32

Чужинець не спав ніколи на вулиці,
перехожому я відчиняв мої двері.

32

(But no sojourner had to lodge in the street,
For I have opened my doors to the [h]traveler);

33

Чи ж я ховав, як то звичайно люди, мої переступи,
скривав у грудях мої хиби,

33

If I have covered my transgressions as[i] Adam,
By hiding my iniquity in my bosom,

34

боявся бо великої юрби,
лякався погорди кревних, і тому мовчав й не наважився підійти до дверей?

34

Because I feared the great multitude,
And dreaded the contempt of families,
So that I kept silence
And did not go out of the door —

35

О, коли б уже хтось та мене переслухав!
Ось мій знак! Хай відповість мені Всесильний!

35

Oh, that I had one to hear me!
Here is my mark.
Oh, that the Almighty would answer me,
That my [j]Prosecutor had written a book!

36

Щождо книги, що написав мій позивайло,
то я носитиму її на плечах у себе,
я покладу її, немов вінець, на себе.

36

Surely I would carry it on my shoulder,
And bind it on me like a crown;

37

Я виявлю йому всі мої кроки;
неначе князь, я наближусь до нього!

37

I would declare to Him the number of my steps;
Like a prince I would approach Him.

38

Якщо кричало проти мене моє поле,
і разом з ним плакали його борозни,

38

“If my land cries out against me,
And its furrows weep together;

39

бо я його врожай з'їдав без грошей,
смутив життя його робітників, —

39

If I have eaten its [k]fruit without money,
Or caused its owners to lose their lives;

40

то хай замість пшениці вродить будяки,
замість ячменю — бур'ян!»

40

Then let thistles grow instead of wheat,
And weeds instead of barley.”
The words of Job are ended.

Паралельне читання

Переклад Хоменка

New King James Version

Йова 31

Job 31