Переклад Хоменка

Переклад Куліша та Пулюя

«Я вчинив умову з моїми очима,
щоб на дівицю й не дивились!

1

З очима моїми вчинив я вмову, щоб і не думати про дївицю.

2

І яка доля з висоти від Бога?
Яка спадщина від Всесильного з неба?

2

Бо й яка ж доля була б менї від Бога з висоти й яке наслїддє від Вседержителя з неба?

3

Чи ж не погибель для безбожних?
Чи ж не нещастя лиходіям?

3

Чи ж не погибель безбожному, й не допуст лиходїєві?

4

Чи ж він доріг моїх не бачить?
Чи ж він не лічить усіх моїх кроків?

4

Та й чи ж не бачив він доріг моїх, — не лїчив всї ступнї мої?

5

Чи ж я ходив колись у неправді?
Чи мої ноги бігли за обманом?

5

Як я ходив у марнотї й неправдї, а нога моя квапила до омани, —

6

Хай мене зважить на вазі правдивій,
хай розпізнає Бог мою невинність!

6

То нехай зважать мене на вазї правди й Бог розпізнає мою безвинність.

7

Коли ж мій крок схибив з дороги,
і моє серце ходило слідом за очима,
коли до рук моїх прилипла якась пляма,

7

Наколи ноги мої схибили з правої путї й серце моє ходило слїдом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх,

8

то хай я сію, а їсть хтось інший,
і пагінці мої хай будуть вирвані з корінням!

8

Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм.

9

А коли якась жінка звела моє серце,
коли я робив засідку під дверима мого ближнього, —

9

Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого,

10

то нехай моя жінка для другого меле,
інші нехай злягають з нею!

10

Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею.

11

Бо це безславний вчинок;
переступ, що під суд підпадає,

11

Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає;

12

вогонь, що пожирає до загуби,
що ввесь мій урожай нищить дощенту.

12

Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду.

13

Якщо я правом мого раба легковажив
чи рабині, як вони правувалися зо мною,

13

Як би я нехтував право раба чи рабинї моєї, коли б вони правувались зо мною,

14

то що чинитиму, коли Бог устане
та розслідить? Що йому відповім я?

14

То що б я робив, коли б Бог встав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому?

15

Хіба не той, що створив мене, створив і його в лоні?
Хіба ж не той самий сотворив нас в утробі?

15

Хиба ж бо не той, що мене збудував в утробі, збудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї?

16

Хіба відмовляв я злиденним того, чого вони бажали,
або тьмарив очі вдовиці?

16

Хиба ж я відказував злиденним у їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)?

17

Хіба я сам з'їдав мій шматок хліба?
Хіба не їв його й сиротина?

17

Чи сам же я з'їдав мій шматок хлїба, а не їв з його й сиротина?

18

Таж я з мого дитинства плекав її, неначе батько,
водив її вже з лона матері моєї!

18

Та ж він ріс у мене, як у батька, і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою.

19

Коли я бачив бідолаху без одежі,
чи злидаря, який не мав чим укритись,

19

Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, —

20

хіба мене не благословляли його стегна?
Хіба він вовною з моїх овець не грівся?

20

Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари моєї?

21

А коли на сироту здіймав я руку,
бо бачив оборонця мого в брамі, —

21

Як на безбатьченка зняв я руку, хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на судї),

22

то хай відпаде в мене від плеча моє рамено,
і хай моя рука відломиться від ліктя!

22

То нехай рамено моє відпаде од плеча, а рука моя відломиться від ліктя,

23

Бо страх Божий упав би на мене,
і перед величчю його не міг би я устоятись!

23

Бо страшна менї була б кара від Бога: я б перед величчю його не устоявся.

24

Коли б на золото я покладав свою надію,
коли б до щирого золота казав: Ти — моя безпека,

24

Не вже ж покладав я в золотї опору мою, або промовляв до скарбу: ти надїя моя?

25

коли б я тішився моїм великим статком,
рукою моєю багато назбиравши,

25

Чи ж я тїшився моїм статком великим, та що рука моя придбала багато?

26

коли б дививсь на сонце, як воно сяє,
та як пливе велично місяць,

26

Дивлячись на сонце, як воно сяє, як той місяць велично пливе,

27

і тайкома пускав моє серце зблудити,
і цілував устами мою руку, —

27

Чи дав я увестись серцю мойму тайкома, та й чи ж цїлували уста мої (на їх шану) руку мою?

28

це теж був би тяжкий переступ,
бо я б відрікався Бога, що на небі.

28

Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього.

29

Чи я радів з нещастя мого супротивника?
Чи веселився, як його спіткало лихо, —

29

Чи радїв я з погибелї ворога мого, або веселився, коли постигло його нещастє?

30

я, що устам моїм не дозволяв грішити,
домагаючись його життя з прокльоном?

30

Нї! я нїколи не дав устам моїм волї, грішити, проклинаючи душу його.

31

Хіба челядь мого шатра не говорила:
Кого ж він не наситив м'ясом?

31

Чи не говорила ж челядь шатра мого: хто ж не наситився б мясом його?

32

Чужинець не спав ніколи на вулиці,
перехожому я відчиняв мої двері.

32

Приходень нїколи не ночував на улицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив.

33

Чи ж я ховав, як то звичайно люди, мої переступи,
скривав у грудях мої хиби,

33

Коли б я робом людським таїв проступки мої, й скривав у грудях хиби мої,

34

боявся бо великої юрби,
лякався погорди кревних, і тому мовчав й не наважився підійти до дверей?

34

То менї страшно було б перед громадою, й погорда краян лякала б мене, й я мовчав би та й не виходив за двері.

35

О, коли б уже хтось та мене переслухав!
Ось мій знак! Хай відповість мені Всесильний!

35

О, коли б то хтось переслухав мене! Се моє бажаннє, щоб Вседержитель дав відповідь менї, а оборонник мій все те списав!

36

Щождо книги, що написав мій позивайло,
то я носитиму її на плечах у себе,
я покладу її, немов вінець, на себе.

36

Я носив би той запис на плечах моїх, і вкладав собі, як вінець;

37

Я виявлю йому всі мої кроки;
неначе князь, я наближусь до нього!

37

Я б виявив йому кожний ступінь мій, а наближався б до його*, мов до князя.

38

Якщо кричало проти мене моє поле,
і разом з ним плакали його борозни,

38

Коли поле моє проти мене кричало, і загони його на мене нарікали;

39

бо я його врожай з'їдав без грошей,
смутив життя його робітників, —

39

Коли їв я вроджай його та й не віддячив за його, й томив життє робітників,

40

то хай замість пшениці вродить будяки,
замість ячменю — бур'ян!»

40

То нехай замість пшеницї росте в мене осетий, а замість ячменю — кукіль! І скінчились слова Йовові.

Паралельне читання

Переклад Хоменка

Переклад Куліша та Пулюя

Йова 31

Йова 31