Переклад Хоменка

Переклад Огієнка

«Я вчинив умову з моїми очима,
щоб на дівицю й не дивились!

1

Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?

2

І яка доля з висоти від Бога?
Яка спадщина від Всесильного з неба?

2

І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?

3

Чи ж не погибель для безбожних?
Чи ж не нещастя лиходіям?

3

Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?

4

Чи ж він доріг моїх не бачить?
Чи ж він не лічить усіх моїх кроків?

4

Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?

5

Чи ж я ходив колись у неправді?
Чи мої ноги бігли за обманом?

5

Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —

6

Хай мене зважить на вазі правдивій,
хай розпізнає Бог мою невинність!

6

то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!

7

Коли ж мій крок схибив з дороги,
і моє серце ходило слідом за очима,
коли до рук моїх прилипла якась пляма,

7

Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —

8

то хай я сію, а їсть хтось інший,
і пагінці мої хай будуть вирвані з корінням!

8

то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!

9

А коли якась жінка звела моє серце,
коли я робив засідку під дверима мого ближнього, —

9

Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,

10

то нехай моя жінка для другого меле,
інші нехай злягають з нею!

10

то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!

11

Бо це безславний вчинок;
переступ, що під суд підпадає,

11

Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,

12

вогонь, що пожирає до загуби,
що ввесь мій урожай нищить дощенту.

12

бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!

13

Якщо я правом мого раба легковажив
чи рабині, як вони правувалися зо мною,

13

Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,

14

то що чинитиму, коли Бог устане
та розслідить? Що йому відповім я?

14

то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?

15

Хіба не той, що створив мене, створив і його в лоні?
Хіба ж не той самий сотворив нас в утробі?

15

Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?

16

Хіба відмовляв я злиденним того, чого вони бажали,
або тьмарив очі вдовиці?

16

Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?

17

Хіба я сам з'їдав мій шматок хліба?
Хіба не їв його й сиротина?

17

Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?

18

Таж я з мого дитинства плекав її, неначе батько,
водив її вже з лона матері моєї!

18

Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!

19

Коли я бачив бідолаху без одежі,
чи злидаря, який не мав чим укритись,

19

Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —

20

хіба мене не благословляли його стегна?
Хіба він вовною з моїх овець не грівся?

20

чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?

21

А коли на сироту здіймав я руку,
бо бачив оборонця мого в брамі, —

21

Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —

22

то хай відпаде в мене від плеча моє рамено,
і хай моя рука відломиться від ліктя!

22

хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!

23

Бо страх Божий упав би на мене,
і перед величчю його не міг би я устоятись!

23

Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.

24

Коли б на золото я покладав свою надію,
коли б до щирого золота казав: Ти — моя безпека,

24

Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „Ти, безпеко моя“?

25

коли б я тішився моїм великим статком,
рукою моєю багато назбиравши,

25

Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

26

коли б дививсь на сонце, як воно сяє,
та як пливе велично місяць,

26

Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,

27

і тайкома пускав моє серце зблудити,
і цілував устами мою руку, —

27

то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —

28

це теж був би тяжкий переступ,
бо я б відрікався Бога, що на небі.

28

це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

29

Чи я радів з нещастя мого супротивника?
Чи веселився, як його спіткало лихо, —

29

Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?

30

я, що устам моїм не дозволяв грішити,
домагаючись його життя з прокльоном?

30

Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.

31

Хіба челядь мого шатра не говорила:
Кого ж він не наситив м'ясом?

31

Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“

32

Чужинець не спав ніколи на вулиці,
перехожому я відчиняв мої двері.

32

Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.

33

Чи ж я ховав, як то звичайно люди, мої переступи,
скривав у грудях мої хиби,

33

Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?

34

боявся бо великої юрби,
лякався погорди кревних, і тому мовчав й не наважився підійти до дверей?

34

Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.

35

О, коли б уже хтось та мене переслухав!
Ось мій знак! Хай відповість мені Всесильний!

35

О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.

36

Щождо книги, що написав мій позивайло,
то я носитиму її на плечах у себе,
я покладу її, немов вінець, на себе.

36

Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?

37

Я виявлю йому всі мої кроки;
неначе князь, я наближусь до нього!

37

Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.

38

Якщо кричало проти мене моє поле,
і разом з ним плакали його борозни,

38

Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,

39

бо я його врожай з'їдав без грошей,
смутив життя його робітників, —

39

якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —

40

то хай замість пшениці вродить будяки,
замість ячменю — бур'ян!»

40

то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“ Слова Йова скінчи́лися.

Паралельне читання

Переклад Хоменка

Переклад Огієнка

Йова 31

Йова 31