Переклад Хоменка

Переклад Турконяка

«Я вчинив умову з моїми очима,
щоб на дівицю й не дивились!

1

Я поклав завіт моїм очам, — і не подумаю про дівицю.

2

І яка доля з висоти від Бога?
Яка спадщина від Всесильного з неба?

2

А яку частку Бог визначив згори, і який спадок Всесильного з висот?

3

Чи ж не погибель для безбожних?
Чи ж не нещастя лиходіям?

3

Хіба згуба не для неправедного, а відчуження не для тих, які чинять беззаконня?

4

Чи ж він доріг моїх не бачить?
Чи ж він не лічить усіх моїх кроків?

4

Хіба Він сам не побачить мою дорогу і не порахує всі мої кроки?

5

Чи ж я ходив колись у неправді?
Чи мої ноги бігли за обманом?

5

Якщо ж я ходив з тими, які висміюють, якщо ж і моя нога поспішала на обман,

6

Хай мене зважить на вазі правдивій,
хай розпізнає Бог мою невинність!

6

нехай вже стану я на справедливу вагу, а Господь знає мою невинність.

7

Коли ж мій крок схибив з дороги,
і моє серце ходило слідом за очима,
коли до рук моїх прилипла якась пляма,

7

Якщо моя нога ухилилася з дороги, якщо ж і моє серце пішло за оком, якщо ж і моїми руками я доторкнувся до дарів,

8

то хай я сію, а їсть хтось інший,
і пагінці мої хай будуть вирвані з корінням!

8

то нехай сію я, а інші хай їдять, і нехай виявлюся без кореня на землі.

9

А коли якась жінка звела моє серце,
коли я робив засідку під дверима мого ближнього, —

9

Якщо моє серце пішло за жінкою іншого чоловіка, якщо я і таємно очікував біля її дверей,

10

то нехай моя жінка для другого меле,
інші нехай злягають з нею!

10

то нехай і моя жінка вгодить іншому, а мої діти хай зазнають приниження.

11

Бо це безславний вчинок;
переступ, що під суд підпадає,

11

Бо опоганити заміжню жінку — це гнів люті, який не зупинити.

12

вогонь, що пожирає до загуби,
що ввесь мій урожай нищить дощенту.

12

Адже це — вогонь, що горить з усіх боків, куди тільки нападав, до кореня знищував.

13

Якщо я правом мого раба легковажив
чи рабині, як вони правувалися зо мною,

13

Якщо ж і знехтував я судом мого слуги чи служниці, коли вони в мене судилися,

14

то що чинитиму, коли Бог устане
та розслідить? Що йому відповім я?

14

то що я зроблю, коли Господь мені вчинить допит? Якщо ж відвідає, то яку відповідь дам?

15

Хіба не той, що створив мене, створив і його в лоні?
Хіба ж не той самий сотворив нас в утробі?

15

Чи не так, як і я постав у лоні, постали і вони? Ми ж постали в тому ж лоні.

16

Хіба відмовляв я злиденним того, чого вони бажали,
або тьмарив очі вдовиці?

16

А немічні задовольнили потребу, яку лиш мали, я ж не відкинув око вдови.

17

Хіба я сам з'їдав мій шматок хліба?
Хіба не їв його й сиротина?

17

Якщо ж я сам їв кусень мого хліба, а сироті не подав, —

18

Таж я з мого дитинства плекав її, неначе батько,
водив її вже з лона матері моєї!

18

хоча я від моєї молодості годував сироту, як батько, і наставляв від лона моєї матері, —

19

Коли я бачив бідолаху без одежі,
чи злидаря, який не мав чим укритись,

19

якщо ж я не зглянувся на нагого, який гинув, і не одягнув,

20

хіба мене не благословляли його стегна?
Хіба він вовною з моїх овець не грівся?

20

і слабкі мене не поблагословили, а їхні плечі не грілися з постригу моїх ягнят,

21

А коли на сироту здіймав я руку,
бо бачив оборонця мого в брамі, —

21

якщо я підняв проти сироти руку в надії, бо в мене була велика допомога,

22

то хай відпаде в мене від плеча моє рамено,
і хай моя рука відломиться від ліктя!

22

то нехай же відпаде моє плече від ключиці, а моя рука нехай відламається від ліктя.

23

Бо страх Божий упав би на мене,
і перед величчю його не міг би я устоятись!

23

Адже мене охопив Господній страх, і його тягаря я не перенесу.

24

Коли б на золото я покладав свою надію,
коли б до щирого золота казав: Ти — моя безпека,

24

Якщо я поклав золото, як мою силу, якщо ж і на дорогоцінний камінь я поклав надію,

25

коли б я тішився моїм великим статком,
рукою моєю багато назбиравши,

25

якщо ж я зрадів, коли моє багатство стало великим, якщо ж і на нечисленне я поклав свою руку,

26

коли б дививсь на сонце, як воно сяє,
та як пливе велично місяць,

26

чи не побачу сонце, що сходить, що заходить, а місяць, що маліє? Адже це не від них.

27

і тайкома пускав моє серце зблудити,
і цілував устами мою руку, —

27

І якщо потай обманене було моє серце, якщо ж і поцілував я мою руку, приклавши до моїх уст,

28

це теж був би тяжкий переступ,
бо я б відрікався Бога, що на небі.

28

то це вже мені нехай вважається за найбільше беззаконня, бо я вчинив обман перед Всевишнім Господом.

29

Чи я радів з нещастя мого супротивника?
Чи веселився, як його спіткало лихо, —

29

Якщо ж я і зрадів падінням моїх ворогів, і моє серце сказало: Добре! —

30

я, що устам моїм не дозволяв грішити,
домагаючись його життя з прокльоном?

30

то нехай же тоді моє вухо почує моє прокляття, і нехай перешіптується народ, коли мені чинять зло.

31

Хіба челядь мого шатра не говорила:
Кого ж він не наситив м'ясом?

31

Якщо ж часто мої служниці казали: Хто дав би нам насититися його тілом? Хоч я був дуже добрий.

32

Чужинець не спав ніколи на вулиці,
перехожому я відчиняв мої двері.

32

Чужинець не мешкав назовні, а мої двері були відкриті для кожного, хто приходив.

33

Чи ж я ховав, як то звичайно люди, мої переступи,
скривав у грудях мої хиби,

33

Якщо ж, грішачи, я несвідомо скрив мій гріх,

34

боявся бо великої юрби,
лякався погорди кревних, і тому мовчав й не наважився підійти до дверей?

34

бо не посоромився великої юрби, щоб перед ними признатися? Хіба ж дозволив я слабому вийти з моїх дверей з порожнім подолом?

35

О, коли б уже хтось та мене переслухав!
Ось мій знак! Хай відповість мені Всесильний!

35

О, хто б мені дав того, хто вислухав би мене! Якщо я не побоявся Господньої руки, а письмо, яке я мав проти когось,

36

Щождо книги, що написав мій позивайло,
то я носитиму її на плечах у себе,
я покладу її, немов вінець, на себе.

36

читав, поклавши, як вінець на плечі,

37

Я виявлю йому всі мої кроки;
неначе князь, я наближусь до нього!

37

і якщо його не віддав я, подерши, і нічого не взявши від боржника,

38

Якщо кричало проти мене моє поле,
і разом з ним плакали його борозни,

38

якщо проти мене коли-небудь земля застогнала, якщо і її борозни разом заплакали,

39

бо я його врожай з'їдав без грошей,
смутив життя його робітників, —

39

якщо ж я з’їв її силу сам безплатно, якщо ж я засмутив, забравши душу власника землі,

40

то хай замість пшениці вродить будяки,
замість ячменю — бур'ян!»

40

то замість пшениці нехай мені вийде будяк, а замість ячменю — бур’ян! І Йов зупинився у своїй мові.

Паралельне читання

Переклад Хоменка

Переклад Турконяка

Йова 31

Йова 31