Переклад Хоменка

Cовременный перевод WBTC

«Я вчинив умову з моїми очима,
щоб на дівицю й не дивились!

1

Я заключил договор с моими глазами, чтобы они не глядели жадно на женщин.

2

І яка доля з висоти від Бога?
Яка спадщина від Всесильного з неба?

2

Что Всемогущий Господь людям даёт? Как Он платит из своего небесного дома?

3

Чи ж не погибель для безбожних?
Чи ж не нещастя лиходіям?

3

Разве беды и несчастья не для злобных, и разве гибель не для тех, кто несёт ложь?

4

Чи ж він доріг моїх не бачить?
Чи ж він не лічить усіх моїх кроків?

4

Разве пути мои не видны Богу, разве шаги мои Он не считает?

5

Чи ж я ходив колись у неправді?
Чи мої ноги бігли за обманом?

5

Если я жил во лжи и вели меня ноги к обману,

6

Хай мене зважить на вазі правдивій,
хай розпізнає Бог мою невинність!

6

пусть тогда взвесит меня Господь на верных весах и убедится в том, что я не виновен.

7

Коли ж мій крок схибив з дороги,
і моє серце ходило слідом за очима,
коли до рук моїх прилипла якась пляма,

7

Если свернул я с правильного пути, если мои глаза повернули сердце ко злу или руки мои от греха нечисты, —

8

то хай я сію, а їсть хтось інший,
і пагінці мої хай будуть вирвані з корінням!

8

пусть тогда съедят другие всё, что я посеял, и да будут вырваны с корнем мои посевы.

9

А коли якась жінка звела моє серце,
коли я робив засідку під дверима мого ближнього, —

9

Если женщиной соблазнилось сердце моё, если прятался я ради греха у двери моего соседа,

10

то нехай моя жінка для другого меле,
інші нехай злягають з нею!

10

пускай тогда моя жена зерно другому мелет и пусть другие будут ночью с ней,

11

Бо це безславний вчинок;
переступ, що під суд підпадає,

11

поскольку это было бы постыдно, и был бы грех подсуден мой.

12

вогонь, що пожирає до загуби,
що ввесь мій урожай нищить дощенту.

12

Это огонь, сжигающий до основанья, способный уничтожить всё моё добро.

13

Якщо я правом мого раба легковажив
чи рабині, як вони правувалися зо мною,

13

Если я отказывался быть справедливым к слугам, когда имели они что-то против меня,

14

то що чинитиму, коли Бог устане
та розслідить? Що йому відповім я?

14

что стану делать я, представ пред Богом, что буду отвечать, когда Он спросит объясненья?

15

Хіба не той, що створив мене, створив і його в лоні?
Хіба ж не той самий сотворив нас в утробі?

15

Разве не Он меня создал во чреве, равно как и всех моих слуг? Всем нам внутри матерей Он форму дал.

16

Хіба відмовляв я злиденним того, чого вони бажали,
або тьмарив очі вдовиці?

16

Я никогда не отказывал в помощи бедным, не заставлял томиться вдовьи глаза.

17

Хіба я сам з'їдав мій шматок хліба?
Хіба не їв його й сиротина?

17

Я никогда не держал хлеб лишь для себя — хлебом моим я делился всегда с сиротою.

18

Таж я з мого дитинства плекав її, неначе батько,
водив її вже з лона матері моєї!

18

Всю мою жизнь был я отцом тем, у кого отцов не осталось. Вдов опекаю я всю жизнь.

19

Коли я бачив бідолаху без одежі,
чи злидаря, який не мав чим укритись,

19

Когда я видел, как страдают люди, лишённые одежды и покрова,

20

хіба мене не благословляли його стегна?
Хіба він вовною з моїх овець не грівся?

20

я одевал их, шерсть моих овец обогревала их, и всей душой они меня благословляли.

21

А коли на сироту здіймав я руку,
бо бачив оборонця мого в брамі, —

21

Я руку никогда на сироту не поднимал, когда встречал его, о помощи молящего, возле моих ворот.

22

то хай відпаде в мене від плеча моє рамено,
і хай моя рука відломиться від ліктя!

22

Если я так поступил, пусть отпадёт от плеча рука моя и отвалится пусть от локтя.

23

Бо страх Божий упав би на мене,
і перед величчю його не міг би я устоятись!

23

Но подобного я не содеял, потому что страшусь наказанья от Бога и благоговею пред величием Его.

24

Коли б на золото я покладав свою надію,
коли б до щирого золота казав: Ти — моя безпека,

24

Никогда я не доверял моему богатству, никогда не сказал золоту: "Ты защита моя и надежда".

25

коли б я тішився моїм великим статком,
рукою моєю багато назбиравши,

25

Я богатством своим никогда не гордился, много я заработал, но не этим был счастлив.

26

коли б дививсь на сонце, як воно сяє,
та як пливе велично місяць,

26

Ни сиянию солнца, ни ясной луне никогда я не поклонялся.

27

і тайкома пускав моє серце зблудити,
і цілував устами мою руку, —

27

Никогда глуп настолько я не был, чтобы им поклоняться.

28

це теж був би тяжкий переступ,
бо я б відрікався Бога, що на небі.

28

Это грех наказуемый, я был бы неверен Всемогущему Богу, если бы поклонялся.

29

Чи я радів з нещастя мого супротивника?
Чи веселився, як його спіткало лихо, —

29

Не радовался никогда я гибели врагов и не торжествовал, когда к врагам несчастья приходили.

30

я, що устам моїм не дозволяв грішити,
домагаючись його життя з прокльоном?

30

Греха проклятия врагов, иль пожеланья смерти, мой рот не знает.

31

Хіба челядь мого шатра не говорила:
Кого ж він не наситив м'ясом?

31

Всем людям моего шатра известно, что странников всегда кормил я.

32

Чужинець не спав ніколи на вулиці,
перехожому я відчиняв мої двері.

32

И место спать я в доме им давал, чтоб ночь на улице не заставала их.

33

Чи ж я ховав, як то звичайно люди, мої переступи,
скривав у грудях мої хиби,

33

Пытаются другие скрыть свои грехи, но я вины своей не прятал.

34

боявся бо великої юрби,
лякався погорди кревних, і тому мовчав й не наважився підійти до дверей?

34

Я не боялся никогда, что люди скажут, из страха перед этим не молчал, не уходил за дверь и не боялся, что люди меня могут ненавидеть.

35

О, коли б уже хтось та мене переслухав!
Ось мій знак! Хай відповість мені Всесильний!

35

Хочу, чтоб кто-нибудь меня услышал. Позволь мне объяснить себя. Хочу, чтоб Всемогущий Бог ответил, чтоб написал Он, в чём же я не прав.

36

Щождо книги, що написав мій позивайло,
то я носитиму її на плечах у себе,
я покладу її, немов вінець, на себе.

36

Тогда носил бы этот знак я на плечах, на голову надел бы, как корону.

37

Я виявлю йому всі мої кроки;
неначе князь, я наближусь до нього!

37

Тогда я смог бы объяснить мои поступки, я к Богу смог бы, словно князь, прийти с воздетой гордо головою.

38

Якщо кричало проти мене моє поле,
і разом з ним плакали його борозни,

38

Я мою землю у другого не украл — никто меня в том обвинить не может.

39

бо я його врожай з'їдав без грошей,
смутив життя його робітників, —

39

За всё, полученное от земли, я земледельцам заплатил, я не пытался землю отобрать у тех, кто ей владеет.

40

то хай замість пшениці вродить будяки,
замість ячменю — бур'ян!»

40

И если я когда-нибудь так сделал, пусть сорною травою вместо хлеба и ячменя моя покроется земля". На этом кончились слова Иова.

Паралельне читання

Переклад Хоменка

Cовременный перевод WBTC

Йова 31

Иов 31