Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Огієнка
Як ті три мужі перестали відповідати Іовові, тому що він уважав себе праведним у своїх очах,
І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
тоді запалав гнівом Елігу, син Барахела з Бузу, з родини Рама. А запалав він гнівом на Іова за те, що Іов виправдовував себе радше, ніж Бога.
І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
На трьох же його друзів запалав він гнівом за те, що вони не знайшли ніякої більш відповіді, а все ж засудили Іова.
Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
Отже, Елігу ждав був, поки вони говорили з Іовом, бо вони були старші від нього віком.
А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
Як же Елігу побачив, що в устах трьох мужів не було більш ніякої відповіді, запалав гнівом,
І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
От і озвався Елігу, син Барахела з Бузу, й мовив: «Я молодий віком, а ви старі вже,
тому я наляканий, боявся
висловити вам мою думку.
тому я наляканий, боявся
висловити вам мою думку.
І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
Я собі думав: Хай дні говорять,
і літа многі хай покажуть мудрість!
і літа многі хай покажуть мудрість!
Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
То Божий дух у людині,
Всесильного надхнення їх урозумляє.
Всесильного надхнення їх урозумляє.
Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
Не ті, що мають багато літ, уже й мудрі,
і не старі вже й розуміють правду.
і не старі вже й розуміють правду.
Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
Тому й кажу: Мене послухай!
Оповіщу і я, що знаю!
Оповіщу і я, що знаю!
Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
Ось я чекав слів ваших,
вслуховувавсь у ваші міркування.
Тоді, як ви шукали слів,
вслуховувавсь у ваші міркування.
Тоді, як ви шукали слів,
Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
я пильно уважав на вас,
і ось ніхто Іовові не перечить,
ніхто з вас не відповідає на його промови.
і ось ніхто Іовові не перечить,
ніхто з вас не відповідає на його промови.
І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
Тож не кажіть: Ми знайшли мудрість;
Бог нас навчає, не людина!
Бог нас навчає, не людина!
Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
Тому я не так сперечатися буду,
я відповім йому не вашими словами.
я відповім йому не вашими словами.
Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
Збентежені, не відповідали більше,
слів їм забракло.
слів їм забракло.
Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
І я чекав; але що не говорять,
що стоять і не відповідають більше, —
що стоять і не відповідають більше, —
Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
то відповім і я по змозі,
оповіщу і я, що знаю.
оповіщу і я, що знаю.
Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
Повний бо слів я,
мене спонукує дух усередині.
мене спонукує дух усередині.
Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
Нутро моє, немов вино без стоку,
що нові міхи розриває.
що нові міхи розриває.
Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
Я виговорюсь, легше мені стане;
розтулю мого рота й відкажу.
розтулю мого рота й відкажу.
Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
Я не зважатиму ні на чию особу,
лестити не буду нікому;
лестити не буду нікому;
На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,