Переклад Хоменка

Переклад Огієнка

«Тому й здрігнулося моє серце
і зрушилось із свого місця!

1

Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.

2

Слухайте, слухайте гомін його голосу
і грюкіт, що з уст його виходить.

2

Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —

3

Під усім небом він його розпросторює,
і блискавка його аж до кінців землі сягає.

3

його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.

4

Позаду нього реве голос;
Бог гримить голосом величним
і блискавиць своїх не зупиняє,
коли лунає голос його.

4

За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.

5

Бог своїм голосом гримить предивно,
творить діла великі, нам незбагненні!

5

Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.

6

Він каже снігові: Падай на землю!
Великим зливам: Лийте чимдуж!

6

До снігу говорить Він: „Падай на землю!“ а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“

7

Кожній людині кладе печать на руку,
щоб усі, кого створив він, те могли знати.

7

Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.

8

Звір утікає у свій сховок,
сидить у своїх барлогах.

8

І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.

9

З півдня буревій надходить,
є холод із півночі.

9

Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.

10

Від Божого подуву лід береться,
й поверхня вод твердіє.

10

Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.

11

Він хмари вогкістю вантажить,
і оболок розпускає його світло,

11

Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,

12

що колами кружляє
і крутиться згідно з його наміром,
виконуючи все, що він йому накаже,
на овиді земного кругу;

12

і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —

13

воно виконує його волю чи то як кару,
чи як милосердя.

13

він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.

14

Слухай же це, Іове!
Стань і роздумуй про дивні діла Божі.

14

Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!

15

Чи знаєш, як Бог їм повеліває,
як його хмара блискає світлом?

15

Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?

16

Чи розумієш рівновагу хмари,
чудні діла Найзвершенішого у знанні?

16

Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,

17

Коли нагріється твоя одежа,
коли земля відпочиває під вітерцем із півдня, —

17

ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?

18

чи міг би ти з ним нап'ясти небо
тверде, мов дзеркало, вилите?

18

Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?

19

Навчи нас, що маємо йому сказати,
і не сперечатимемось більш, бо справа темна.

19

Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.

20

Чи буде йому звіщено, як я говорю?
Чи як хто скаже що, дійде до нього?

20

Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?

21

Та й тепер не видно було світла,
хмари його затьмили,
але повіяв вітер і їх геть розвіяв,

21

І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.

22

і надійшло з півночі золотисте сяйво.
Навкруги Бога страшна велич!

22

Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.

23

Всесильний! Не можем його осягнути!
Великий силою і правом,
повний правоти — не утискає.

23

Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.

24

Тому й бояться його люди,
він же й не споглядає на усіх, що у серці велемудрі.»

24

Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.

Паралельне читання

Переклад Хоменка

Переклад Огієнка

Йова 37

Йова 37