Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Огієнка
«І словом нам звернутися до тебе?
Тебе пригнобить, та стримати слова хто зможе?
Тебе пригнобить, та стримати слова хто зможе?
„Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?
Оце навчав ти багатьох,
і скріпляв знеможені руки.
і скріпляв знеможені руки.
Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,
Хто спотикався, словами ти підводив,
хистким колінам давав сили.
хистким колінам давав сили.
того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!
Тепер же, як найшло на тебе лихо, ти прибитий!
Торкнулося до тебе, і ти збентеживсь!
Торкнулося до тебе, і ти збентеживсь!
А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.
Твоя побожність, чи не вона ж твоя надія?
Чи ж не твоє вповання — путів твоїх невинність?
Чи ж не твоє вповання — путів твоїх невинність?
Хіба не була́ богобійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?
Згадай лишень, хто гинув, бувши безвинний,
і де праведні бували знищені?
і де праведні бували знищені?
Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?
Оскільки сам я бачив: хто орав лихо
й сіяв загибель, той пожинав їх.
й сіяв загибель, той пожинав їх.
Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:
Від Божого подуву вони гинуть,
вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!
Ревіння лева й голос леопарда вмовкає,
і зуби левенят кришаться.
і зуби левенят кришаться.
Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.
Лев гине без здобичі
й левенята йдуть урозтіч.
й левенята йдуть урозтіч.
Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.
І надійшло до мене стиха слово,
і я почув ледь-неледь щось із нього,
і я почув ледь-неледь щось із нього,
І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.
серед примар, нічних привидів,
як на людей находить сон глибокий.
як на людей находить сон глибокий.
У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,
Я задрижав і затремтів у страсі,
всі кості мої стряслися,
всі кості мої стряслися,
спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —
і над моїм обличчям промайнув вітер,
волосся в мене стало дуба.
волосся в мене стало дуба.
і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.
Став хтось,
виду його я не міг розпізнати,
привид, постать перед очима у мене
і чую тихий голос:
виду його я не міг розпізнати,
привид, постать перед очима у мене
і чую тихий голос:
Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:
Чи ж може бути чоловік праведний перед Богом?
Чи може смертний перед своїм Творцем бути чистим?
Чи може смертний перед своїм Творцем бути чистим?
„Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?
Коли і власним слугам він не йме віри
і в ангелів своїх знаходить недоліки,
і в ангелів своїх знаходить недоліки,
Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!
оскільки ж їх більше в тих, що мешкають у глиняних хатинах,
підвалини яких у поросі; у тих, що їх, неначе міль, давлять.
підвалини яких у поросі; у тих, що їх, неначе міль, давлять.
Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вони будуть розча́влені!
Між ранком та смерком на порох їх стерто,
і не помітиш, як загинули навіки.
і не помітиш, як загинули навіки.
Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.