Переклад Хоменка

Переклад Огієнка

Заговорив Іов і мовив:

1

А Йов відповів та й сказав:

2

«О коли б то зважено моє горе,
і на вагу покладено все моє нещастя!

2

„Коли б сму́ток мій вірно був зва́жений, а з ним ра́зом нещастя моє підняли́ на вазі,

3

Воно б напевно переважило пісок у морі,
тим то й слова мої без тями.

3

то тепер воно тяжче було б від морсько́го піску, тому́ нерозва́жне слова́ мої кажуть!

4

Бо стріли Всемогутнього мене прошили,
і їхню отруту мусить моя душа пити;
і страхи Божі спрямувались проти мене.

4

Бо в мені Всемогу́тнього стрі́ли, і їхня отру́та п'є духа мого́, страхи Божі шику́ються в бій проти ме́не...

5

Чи ж скиглить у траві осел дикий?
Чи ж реве віл при яслах повних?

5

Чи дикий осел над травою реве́? Хіба реве віл, коли ясла повні?

6

Чи ж їсть хтось несмачне, без соли?
Чи ж є смак у яєшній білковині?

6

Чи без соли їдять несмачне́, чи є смак у білко́ві яйця́?

7

Чого я не хотів і доторкнутись,
те їжею гидкою стало для мене.

7

Чого́ не хотіла торкну́тись душа моя, все те стало мені за поживу в хворо́бі.

8

Коли б то вже моє прохання збулось,
коли б то Бог здійснив мою надію,

8

О, коли б же збуло́ся проха́ння моє, а моє сподіва́ння дав Бог!

9

коли б то Бог зволив мене розтоптати,
простерти свою руку й убити мене!

9

О, коли б зволив Бог розчави́ти мене, простягну́в Свою руку — й мене полама́в, —

10

Я мав би ще якусь утіху,
звеселився б у нещадній муці,
бо я не зрікся постанов Святого!

10

то була б ще потіха мені, і скака́в би я в немилосе́рдному бо́лі, бо я не зрікався слів Святого!

11

Яка у мене сила, щоб чекати?
Яке моє майбутнє, щоб тягнути вік мій?

11

Яка сила моя, що наді́ю я матиму? І який мій кінець, щоб продо́вжити життя моє це?

12

Чи ж моя сила міцна, як камінь?
Чи, може, тіло моє з міді?

12

Чи сила камі́нна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне́?

13

Чи ж не віднято в мене мою поміч?
Чи ж маю я якийсь рятунок?

13

Чи не поміч для мене в мені, чи спасі́ння від мене відсу́нене?

14

Нещасний має право на милосердя друга,
навіть коли він утратив страх перед Всемогутнім.

14

Для то́го, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опусти́в того страх Всемогу́тнього.

15

Мої брати, немов потік, зо мною віроломні,
мов ложе ручаїв бистротекучих,

15

Брати́ мої зраджують, мов той поті́к, мов річи́ще пото́ків, минають вони,

16

від криги каламутних,
що на них купи снігу.

16

темні́ші від льо́ду вони, в них ховається сніг.

17

Під час посухи вони зникають,
під спеку швидко висихають.

17

Коли сонце їх гріє, вони висиха́ють, у теплі — гинуть з місця свого́.

18

За ними валки змінюють свою дорогу,
заходять у пустиню й гинуть.

18

Карава́ни дорогу свою відхиля́ють, ухо́дять в пустиню — й щезають.

19

Темаські каравани за ними виглядають,
валки шеваські на них уповають,

19

Карава́ни з Теми́ поглядають, похо́ди з Шеви́ покладають наді́ї на них.

20

та розчаровуються у своїй надії,
до них приходять і ніяковіють.

20

І засоро́милися, що вони сподіва́лись; до нього прийшли — та й збенте́жились.

21

Такі й ви тепер для мене:
побачили страшне та й полякались.

21

Так і ви тепер стали ніщо́, побачили страх — і злякались!

22

Чи я колись казав вам: Дайте мені!
З достатків ваших мені подаруйте!

22

Чи я говорив коли: „Дайте мені, а з має́тку свого дайте пі́дкуп за мене,

23

З ворожої руки мене врятуйте,
і викупіть мене з рук розбишаків! —

23

і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гноби́телевих мене викупіть?“

24

Навчіть мене, і я замовкну!
Вкажіть мені, у чому помиливсь я!

24

Навчіть ви мене — і я буду мовчати, а в чім я невми́сне згрішив — розтлума́чте мені.

25

Чому глумитеся зо слів правди?
І що він варт, отой ваш докір?

25

Які гострі слова́ справедливі, та що то дово́дить дога́на від вас?

26

Невже вигадуєте лиш слова, щоб докоряти?
Таж мова розпачливого — на вітер!

26

Чи ви ду́маєте докоря́ти слова́ми? Бо на вітер слова́ одчайду́шного,

27

Навіть на сироту кидаєте ви жереб
і шахруєте вашим другом.

27

і на сироту́ нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!

28

Тож, прошу, згляньтесь надо мною;
я вам увічі не скажу неправди!

28

Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу́ перед вами неправди.

29

Верніться, нема тут лукавства;
верніться, право моє ще існує!

29

Верніться ж, хай кривди не бу́де, і верніться, — ще в тім моя правда!

30

Чи на язиці в мене лукавство?
Чи, може, моє піднебіння не вміє розрізняти лиха?»

30

Хіба́ в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку́, щоб розпізнати нещастя?

Паралельне читання

Переклад Хоменка

Переклад Огієнка

Йова 6

Йова 6