Переклад Хоменка

Переклад Турконяка

Заговорив Іов і мовив:

1

Підхопивши, Йов сказав:

2

«О коли б то зважено моє горе,
і на вагу покладено все моє нещастя!

2

Якби хтось дійсно зважив [1] мою лють, а мої болі взяв би разом на вагу,

3

Воно б напевно переважило пісок у морі,
тим то й слова мої без тями.

3

то були б тяжчі за пісок, що на березі моря. Але, як здається, мої слова погані.

4

Бо стріли Всемогутнього мене прошили,
і їхню отруту мусить моя душа пити;
і страхи Божі спрямувались проти мене.

4

Адже в моєму тілі є Господні стріли, лють яких випиває мою кров. Коли почну говорити, колють мене.

5

Чи ж скиглить у траві осел дикий?
Чи ж реве віл при яслах повних?

5

Бо що ж? Чи без причини закричить дикий осел, хіба ж не шукаючи їжі? Хіба ж реве бик біля ясел, коли має їжу?

6

Чи ж їсть хтось несмачне, без соли?
Чи ж є смак у яєшній білковині?

6

Чи ж їдять хліб без солі? І хіба є смак у пустих словах?

7

Чого я не хотів і доторкнутись,
те їжею гидкою стало для мене.

7

Бо моя душа не може зупинитися. Бо я вважаю за огидну свою їжу, наче запах лева.

8

Коли б то вже моє прохання збулось,
коли б то Бог здійснив мою надію,

8

О, коли б Він дав мені, щоб виконалося моє прохання, і мою надію дав би Господь!

9

коли б то Бог зволив мене розтоптати,
простерти свою руку й убити мене!

9

Нехай Господь, почавши, зранить мене, та до кінця мене не вигубить.

10

Я мав би ще якусь утіху,
звеселився б у нещадній муці,
бо я не зрікся постанов Святого!

10

Нехай буде для мене гробницею місто, на мурах якого я скакав у ньому. Я не перестану, бо я не переступив святих слів мого Бога.

11

Яка у мене сила, щоб чекати?
Яке моє майбутнє, щоб тягнути вік мій?

11

Бо ж яка моя сила, що я терплю? Чи який мій час, що тримається моя душа?

12

Чи ж моя сила міцна, як камінь?
Чи, може, тіло моє з міді?

12

Хіба моя міць — міцність каменю? Хіба моє тіло з міді?

13

Чи ж не віднято в мене мою поміч?
Чи ж маю я якийсь рятунок?

13

Чи не на Нього я поклав надію? Поміч же від мене віддалилася.

14

Нещасний має право на милосердя друга,
навіть коли він утратив страх перед Всемогутнім.

14

Покинуло мене милосердя, і Господня допомога знехтувала мною.

15

Мої брати, немов потік, зо мною віроломні,
мов ложе ручаїв бистротекучих,

15

Не поглянули на мене мої близькі. Наче потік, що відходить, чи наче хвиля вони пройшли повз мене.

16

від криги каламутних,
що на них купи снігу.

16

Ті, хто мене шанував, тепер напали на мене, наче сніг чи суцільний лід.

17

Під час посухи вони зникають,
під спеку швидко висихають.

17

Так, як коли настала спека, розтопились і невідомо чим було,

18

За ними валки змінюють свою дорогу,
заходять у пустиню й гинуть.

18

так і я, покинутий усіма, пропав я і став бездомним.

19

Темаські каравани за ними виглядають,
валки шеваські на них уповають,

19

Гляньте на дороги теманців, ви, які оточуєте дороги сабонців.

20

та розчаровуються у своїй надії,
до них приходять і ніяковіють.

20

І стидові підпадуть ті, хто надіється на міста і маєтки.

21

Такі й ви тепер для мене:
побачили страшне та й полякались.

21

Тож і ви напали на мене без милосердя, наче перелякалися, бачачи мою рану.

22

Чи я колись казав вам: Дайте мені!
З достатків ваших мені подаруйте!

22

Що ж бо? Чи я щось у вас попросив, чи потребую вашої сили,

23

З ворожої руки мене врятуйте,
і викупіть мене з рук розбишаків! —

23

щоб врятуватися від ворогів, чи спастися з руки володарів?

24

Навчіть мене, і я замовкну!
Вкажіть мені, у чому помиливсь я!

24

Повчіть мене, я ж мовчатиму! Якщо я в чомусь заблукав, вкажіть мені!

25

Чому глумитеся зо слів правди?
І що він варт, отой ваш докір?

25

Але як видно, неприємні слова праведного, бо не у вас прошу сили.

26

Невже вигадуєте лиш слова, щоб докоряти?
Таж мова розпачливого — на вітер!

26

І ваше звинувачення словам не зупинить мене, бо я не сприйму висловів ваших промов.

27

Навіть на сироту кидаєте ви жереб
і шахруєте вашим другом.

27

Адже ви лише нападаєте на сироту, наскакуєте на вашого друга.

28

Тож, прошу, згляньтесь надо мною;
я вам увічі не скажу неправди!

28

Тепер же, поглянувши на ваші обличчя, не скажу неправди.

29

Верніться, нема тут лукавства;
верніться, право моє ще існує!

29

Сидіть же, і нехай не буде неправедності, і знову приєднайтеся до праведних.

30

Чи на язиці в мене лукавство?
Чи, може, моє піднебіння не вміє розрізняти лиха?»

30

Адже немає неправди на моєму язику. Хіба моя гортань не розсуджує розумне?

Паралельне читання

Переклад Хоменка

Переклад Турконяка

Йова 6

Йова 6