Переклад Хоменка

Переклад Огієнка

Заговорив Іов і мовив:

1

А Йов відповів та й сказав:

2

«Правда! Я знаю, що воно так;
та й як би чоловік міг бути
справедливим перед Богом?

2

Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?

3

Коли б він захотів на прю з ним стати,
на тисячу ні разу йому не відповів би.

3

Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.

4

Він мудрий серцем і силою могутній;
хто проти нього коли вперся й зостався цілим?

4

Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?

5

Він переносить гори, і вони не знають,
в своєму гніві їх перевертає.

5

Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.

6

Зрушує землю з її місця,
й її стовпи стрясаються.

6

Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.

7

Він велить сонцю, і воно не сходить;
кладе печать на звізди.

7

Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.

8

Він небеса нап'яв, сам він;
він ходить по морських висотах.

8

Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,

9

Він створив Віз, Косарів,
Квочку і Комори Півдня.

9

Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.

10

Він творить діла великі, незбагненні
і чудеса без ліку!

10

Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!

11

Як пройде попри мене, я не побачу,
як промайне, я не помічу.

11

Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього

12

Як він щось забере, хто йому заборонить?
Хто йому скаже: Що чиниш?

12

Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?

13

Бог не одвертає свого гніву;
під ним лежать помічники Рагава!

13

Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —

14

Де вже мені йому відповідати
та проти нього слова підбирати?

14

що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,

15

Я хоч би й правий був, не озвався б,
а радше милосердя в судді мого благав би.

15

я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?

16

Коли б я і покликав, і він озвався,
я не повірив би, що він мій голос слухає.

16

Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,

17

Він, що торощить мене в хуртовині
і множить без причини мої рани, —

17

Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.

18

він не дає мені й відідхнути
так насичує мене гіркотою.

18

Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.

19

Коли йдеться про силу, він могутній!
Коли про суд, хто сміє його позивати?

19

Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?

20

Якщо виправдуватисьму, мої уста мене осудять, як об'явлю себе невинним, мене обвинуватять.

20

Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.

21

Невинний я? Я й сам не знаю!
Життя моє мені нінащо.

21

Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.

22

Тому й кажу: Усе одно
безвинного й грішника він губить.

22

Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.

23

А коли бич зненацька убиває,
з невинного розпуки він сміється.

23

Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.

24

Коли якусь країну віддано в руки лиходія,
обличчя її правителів він закриває.
Як же не він — хто інший?

24

У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?

25

І мчать мої дні від гінця швидше,
біжать, щастя не бачать.

25

А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,

26

Линуть, мов чайки з очерету,
неначе яструб, що падає на здобич.

26

промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.

27

Як я скажу собі: Забуду мою скаргу,
скину хмурий вид, розвеселюся! —

27

Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,

28

то я тремчу перед усіма муками моїми,
бо знаю, що не визнаєш мене безвинним.

28

то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.

29

Коли ж я винуватий,
чому маю томитися надармо?

29

Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?

30

Хоч би обмивсь я і снігом і вимив чисто мої руки лугом,

30

Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,

31

навіть тоді ти вкинув би мене в багнисько,
мною гидилась би моя одежа.

31

то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.

32

Бо він не людина, як я,
щоб я міг йому відповісти:
Ходімо на суд разом!

32

Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,

33

Немає посередника між нами,
що поклав би на нас обох свою руку,

33

поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.

34

що відвернув би свій бич від мене,
щоб страх його не лякав мене більше.

34

Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,

35

Однак я говоритиму; я його не боюся,
бо не такий я перед самим собою.»

35

тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!

Паралельне читання

Переклад Хоменка

Переклад Огієнка

Йова 9

Йова 9