Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Огієнка
О Господи, не докоряй мені у твоїм гніві і не карай мене у твоїм обуренні.
Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
Бо твої стріли мене прошили, і рука твоя спустилася на мене.
Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
Нема здорового нічого на моїм тілі з-за гніву твого; немає цілого нічого в моїх костях з-за гріху мого.
Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
Бо мої провини голову мою перевищили, немов важкий тягар, що тяжить над мою силу.
„Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
Смердять, загнивши, мої рани з-за мого нерозуму.
Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.
Принижений, зігнувсь я вельми, повсякденно сумний ходжу я.
У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
Бо стегна мої сповнені жару, і здорового нема нічого на моїм тілі.
А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
Зомлів я, розбитий понад міру, і скиглю від стогону серця мого.
Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
О Господи, перед тобою все моє бажання, і стогін мій від тебе не скритий.
Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
Серце моє розколотилось, сила мене полишила і навіть очей моїх світло, — і того вже нема в мене.
забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
Друзі мої та приятелі далекі від моєї рани, і родичі мої стоять оподаль.
Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.
І ті, що на моє життя зазіхають, тенета наставляють; і ті, що бажають мені нещастя, говорять про погибель, увесь час міркують лукаве.
Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!