Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Cовременный перевод WBTC
З Еліму рушила вся громада синів Ізраїля й прийшла у Сін-пустиню, що між Елімом та Синаєм, у п'ятнадцятий день другого місяця після їхнього виходу з Єгипетської землі.
Потом они ушли из Елима и на пятнадцатый день второго месяца с того времени, как вышли из Египта, пришли в пустыню Син, между Елимом и Синаем.
І нарікала вся громада синів Ізраїля на Мойсея та Арона в пустині.
В пустыне они стали снова роптать на Моисея и Аарона.
Говорили до них сини Ізраїля: "О, коли б ми були повмирали від руки Господньої в Єгипетській землі, сидівши, було, круг казанів з м'ясом та ївши хліба досхочу! А то вивели ви нас у цю пустиню, щоб голодом поморити всю громаду."
"Лучше было бы, если бы Господь просто убил нас в земле Египетской, — говорили они. — Там, по крайней мере, у нас было вдоволь еды, столько, сколько нам было нужно. Теперь же ты привёл нас в эту пустыню, и мы тут все умрём с голоду".
І сказав Господь Мойсеєві: "Ось я дощем посиплю вам хліб із неба, і виходитимуть люди, і збиратимуть щодня денну пайку, щоб випробувати їх, чи ходитимуть за моїм законом, чи ні.
Тогда Господь сказал Моисею: "Я сделаю так, что с неба вам станет падать хлеб, чтобы вам было, что есть. Пусть люди каждый день выходят и собирают сколько нужно на день. Я сделаю это, чтобы посмотреть, будут ли они поступать, как Я им велел.
Шостого ж дня нехай заготують, що принесли, і нехай буде вдвоє більше того, що збирають щодня."
Пусть люди каждый день собирают еды только на один день. В пятницу же, приготовляя еду, они увидят, что её хватит на два дня".
І промовили Мойсей та Арон до всіх синів Ізраїля: "Ввечорі взнаєте, що це Господь вивів вас із землі Єгипетської;
Моисей и Аарон сказали израильскому народу: "Сегодня вы увидите, как силён Господь, узнаете, что Он — Тот, Кто вывел вас из Египта.
а вранці побачите славу Господню, бо він почув нарікання ваші на Господа. Ми ж, що ми таке, що нарікаєте на нас?"
Вы роптали против Господа, и Он услышал вас, и потому завтра утром вы увидите славу Господнюю. Вы беспрестанно роптали против нас, так может теперь нам будет покой".
Далі Мойсей сказав: "Побачите славу Господню, як дасть вам Господь увечері їсти м'яса, а вранці досхочу хліба, бо чув Господь нарікання ваші на нього. Ми ж, Що ми таке? Не на нас нарікання ваші, а на Господа."
И ещё сказал Моисей: "Вы роптали, и Господь услышал ваш ропот, поэтому сегодня ночью Господь даст вам мясо, а утром вы получите столько хлеба, сколько вам нужно. Вы роптали против меня и Аарона, так может теперь нам будет покой. Помните, что ропот ваш не на нас, а на Господа".
Мойсей сказав Аронові: "Промов до всієї громади синів Ізраїля: Виступіть перед Господом, бо він почув ваші нарікання."
И сказал Моисей Аарону: "Поговори со всем народом Израиля и скажи им: "Предстаньте перед Господом, ибо Он услышал ваш ропот"".
І сталось, як промовляв Арон до всієї громади синів Ізраїля, поглянули вони на пустиню і побачили славу Господню, що явилась у хмарі.
Весь народ Израилев собрался в одном месте, и Аарон говорил с народом, и когда он говорил, все повернулись и посмотрели на пустыню, и увидели славу Господнюю, явившуюся им в облаке.
"Чув я нарікання синів Ізраїля. Скажи їм таке: Ввечорі їстимете м'ясо, а вранці насититеся досхочу хлібом, і зрозумієте, що я — Господь, Бог ваш."
"Я слышал ропот израильского народа, так скажи им: "Сегодня вечером будете есть мясо, а утром будете есть хлеб, сколько захотите, и тогда вы узнаете, что можете довериться Господу, Богу вашему"".
І справді ввечері сталось так, що налетіли перепелиці і вкрили табір, а вранці впала роса довкола табору.
В тот вечер налетели на стан перепела, а к утру землю вокруг стана покрыла роса.
Коли ж роса зникла — ось на пустині зверху щось дрібненьке, крупчасте й тоненьке, мов іней по землі.
Когда же роса поднялась, под ней на земле осталось нечто подобное тонким хлопьям инея.
Побачили це сини Ізраїля та питають один одного: "Що це таке?" Не знали бо, що воно таке. А Мойсей сказав їм: "Це хліб, що дав Господь вам на поживу.
Увидев это, израильтяне стали спрашивать друг друга: "Что это такое?, ибо они не знали, что это было. Тогда Моисей сказал им: "Это — хлеб, который вам посылает Господь.
А ось що повеліває вам Господь: Нехай кожен збирає його, скільки йому треба, омер на кожного, по числу душ ваших; кожен із вас нехай візьме для тих, що в нього в наметі."
Господь говорит, что каждый должен набрать столько, сколько ему нужно; каждый из вас должен набрать по корзине на каждого человека в семье".
Так і зробили сини Ізраїля та й назбирали, хто багато, а хто мало.
Народ Израиля так и сделал — каждый набрал себе хлеба, одни больше, другие меньше.
А як міряли омером, то ані той, хто назбирав багато, не мав лишнє, ані тому, хто назбирав мало, не бракувало; кожен, скільки на прохарчування кому було треба, зібрав.
Люди накормили всех, кто был у них в семье, и когда мерили, то всегда хватало на всех, лишнего же никогда не оставалось. Каждый набирал ровно столько, сколько нужно было ему и его семейству.
І сказав до них Мойсей: "Нехай ніхто не зоставляє з того щось до ранку."
"Не оставляйте ничего до утра", — сказал им Моисей.
Та не послухали вони Мойсея, і декотрі позоставляли дещо з того до ранку; і завелись у ньому хроби, і засмерділось; тож Мойсей розсердився на них.
Но люди не послушали его; некоторые оставили еду на следующий день, в ней завелись черви, и она стала смердеть. И рассердился на них Моисей.
Збирали вони його кожного ранку, кожен скільки на їжу кому було треба, а як припікало сонце, воно тануло.
Каждое утро люди набирали хлеба, каждый столько, сколько мог съесть; к полудню же еда таяла.
Шостого ж дня вони назбирали манни вдвоє, по два омери на кожного. Прийшли всі видатні в громаді та й оповіли про це Мойсеєві;
В пятницу люди набрали еды вдвое больше, по две корзины на каждого; и предводители народа пришли и рассказали об этом Моисею.
а він сказав їм: "Це й є те, що повелів Господь: завтра спочинок, свята субота в честь Господа; що маєте пекти, печіть, і що варити, варіть; усе ж що лишиться, сховайте про запас до завтрішнього ранку."
Он сказал им: "Так было угодно Богу, это случилось потому, что завтра суббота, особый день отдыха в честь Господа. Сегодня приготовьте столько еды, сколько надо, а то, что останется, сберегите до утра".
Зоставили вони те до ранку, як повелів Мойсей, і не засмерділось воно, і не позаводились у ньому хроби.
И люди сберегли всё, что осталось, до следующего дня, и оно не испортилось, и черви в нём не завелись.
Тоді сказав Мойсей: "Їжте його сьогодні, бо сьогодні субота на честь Господа; сьогодні не знайдете нічого в полі.
В субботу Моисей сказал народу: "Сегодня суббота, особый день отдыха в честь Господа, поэтому пусть никто из вас не выходит в поле. Ешьте то, что собрали вчера.
Шість днів збирайте; сьомого ж дня, в суботу, його не буде.
Собирайте шесть дней, седьмой же день — день отдыха, поэтому этого особого xлеба на земле не будет".
І повиходили деякі з народу і сьомого дня збирати, та не знайшли нічого.
Но некоторые всё-таки пошли собирать в субботу и ничего не нашли.
Тоді Господь сказав Мойсеєві: "Докіль будете відмовлятися пильнувати заповідей моїх та закону мого?
И сказал тогда Господь Моисею: "Долго ли ещё вы будете отказываться следовать Моим наказам и наставлениям?
Дивітесь: Господь дав вам у суботу відпочинок, тим то дає вам шостого дня на два дні хліба. Кожен нехай сидить на своєму місці; ніхто нехай не виходить у сьомий день поза свою оселю."
Послушайте, Господь сделал для вас субботу днём отдыха, и потому по пятницам будет посылать вам столько хлеба, сколько нужно на два дня. Поэтому в субботу каждый из вас должен сесть и отдыхать. Оставайтесь каждый у себя".
І назвали сини Ізраїля це "манна"; була вона схожа на коріяндрове сім'я, біла, а смак її, як у медівника.
Люди стали называть эту особую еду манной. Это были мелкие белые зёрна, подобные кориандровому семени, а по вкусу манна напоминала тонкие лепёшки с мёдом.
І сказав Мойсей: "Ось що заповідав Господь: Наповніть нею омер на схов для нащадків ваших, щоб бачили хліб, що ним годував я вас у пустині, як вивів вас із землі Єгипетської."
Моисей сказал: "Господь повелел: "Сохраните по 8 чашек этой еды для ваших потомков, и тогда они увидят, чем Я кормил вас в пустыне, когда вывел вас из Египта"".
І сказав Мойсей Аронові: "Візьми посудину, усип туди повний омер манни та й постав її перед Господом, на схов для ваших потомків."
И сказал Моисей Аарону: "Возьми кувшин, насыпь туда восемь чашек манны и сохрани, чтобы поставить её перед Господом, сохрани для наших потомков".
Як заповів Господь Мойсеєві, так і поставив Арон манну перед Свідоцтвом (кивотом Завіту) на переховування.
Аарон сделал так, как Бог повелел Моисею: поставил кувшин с манной перед соглашением.
Сини ж Ізраїля їли манну сорок років, доки не прийшли в заселену землю; їли вони манну, докіль не прийшли до границь Ханаан-землі.
Народ ел манну 40 лет, пока не пришёл в землю отдыха, пока не пришли они к границе земли Ханаанской.