Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (Вихід 20) | (Вихід 22) →

Переклад Хоменка

Переклад Турконяка

  • «Оці судові закони ти покладеш перед ними.
  • А це настанови, які викладеш перед ними.
  • Коли купиш раба, єврея, шість років служитиме тобі, а сьомого року вийде на волю, без відшкодування.
  • Якщо купиш раба-єврея, то нехай шість років він працює для тебе, а на сьомий рік нехай він даром вийде на свободу.
  • Коли він сам прийшов до тебе, сам і на волю вийде, коли з жінкою, то й жінка його вийде з ним.
  • Якщо він сам-один прийшов, то нехай сам і вийде. Якщо ж разом з ним прийшла дружина, то нехай і дружина вийде з ним.
  • Коли господар дав йому жінку, і вродила вона йому синів або дочок, жінка й діти її будуть господареві, він же вийде сам один.
  • Якщо ж господар дасть йому дружину, і та народить йому синів чи дочок, то дружина й діти хай залишаються в його господаря, а він нехай вийде сам.
  • Як же раб скаже: Люблю я господаря мого, жінку мою і дітей моїх, не хочу виходити на волю,
  • Якщо ж раб у відповідь скаже: Я люблю мого господаря, дружину і дітей, — не поспішаю на волю!
  • тоді нехай його господар приведе його перед Бога, підведе до дверей або до одвірка та й проколе йому господар вухо шилом, і той служитиме йому довіку.
  • Тоді нехай його господар приведе його до Божого судилища, а тоді приведе його до дверей і до одвірка, і господар шилом проколе йому вухо, і той служитиме йому навіки.
  • А коли хто продасть дочку свою як рабиню, то нехай вона не виходить, як виходять раби.
  • Якщо ж хтось продасть свою дочку як служницю, то не вийде вона так, як виходять рабині.
  • Якщо вона не довподоби своєму господареві, що набув її був для себе, нехай дозволить викупити її; чужому ж народові продати її не має права, бо обманув її.
  • Якщо вона не догодить своєму господареві, з яким заручена, то нехай звільнить її за викуп. А чужому народові йому не дозволяється продати її, бо погордив нею.
  • Коли ж синові своєму набув її, по праву дочок мусить поступати з нею.
  • Якщо ж заручив її синові, то нехай обходиться з нею за правами дочок.
  • Коли ж другу візьме собі, нехай не вменшує її харчу, плаття її і подружніх прав її.
  • Якщо ж візьме йому іншу, то хай не позбавить її необхідного, одягу і співжиття.
  • А коли цих трьох речей не додержав, можна їй вийти безвідшкодовно, без викупу.
  • Якщо ж цих трьох речей не дотримається щодо неї, то нехай вона вийде даром, без грошей.
  • Хто вдарить чоловіка так, що той помре, скарати нещадно його смертю.
  • Якщо хтось когось ударить, і той помре, — він неодмінно має померти [1].
  • Коли ж би то сталось однак ненароком, а Бог допустив, щоб він упав у його руки, то я призначу тобі місце, кудою втікати йому.
  • А тому, хто не хотів убивати, але Бог передав когось в його руки, — Я дам тобі місце, куди втече той, хто вбив.
  • Якби ж хто замислив підступно вбити ближнього свого, то навіть від жертовника мого відірвеш його, щоб смертю скарати.
  • Коли ж хто вистежив, щоб підступно вбити свого ближнього, і прибіжить туди, — такого забрати і від Мого жертовника, щоб видати на смерть.
  • Хто вдарить батька свого або матір, скарати його смертю.
  • Хто б’є свого батька чи свою матір, має неодмінно померти [2].
  • Хто вхопить людину та продасть, або знайдеться вона в руках у нього, скарати його смертю.
  • Хто проклинає свого батька чи свою матір, має неодмінно померти [3].
  • Хто проклинатиме свого батька або матір, скарати того смертю.
  • Коли хтось украде когось із синів Ізраїля, заволодіє ним, продасть, і срібло буде знайдене в нього — такий має неодмінно померти [4].
  • Коли посваряться люди, і один вдарить другого каменем чи своїм кулаком, і той не вмре, але лежатиме в ліжку,
  • Якщо ж сваряться два чоловіки, і один з них ударить ближнього каменем чи кулаком, і той не помре, а зляже в ліжко,
  • і згодом підведеться, і, хоч би й на палиці, а зможе вийти з хати, то той, хто вдарив, буде вільний, тільки дасть відшкодування за втрату часу, що пролежав, та вилікує його зовсім.
  • і якщо чоловік устане та вийде з палицею надвір, тоді той, хто вдарив, буде звільнений від покарання. Лише нехай заплатить за втрату від його непрацездатності та за лікування.
  • Коли хто вдарить раба чи рабиню своєю палицею так, що вмре під його рукою, мусить бути строго покараний.
  • Якщо хтось вдарить свого раба чи свою рабиню палицею, — так, що помре від його руки, той має бути неодмінно покараний [5].
  • Однак же, коли ще поживе день або два, залишити без покарання; бо він і його власність.
  • Та коли проживе один день чи два, то не буде покараний, бо це — його гроші.
  • Коли б'ються чоловіки та поштовхнуть при тому вагітну жінку, і вона скине дитину, але без іншої шкоди, то той мусить заплатити відшкодування, яке накладе жінчин чоловік, і винний заплатить згідно з судовим присудом.
  • Якщо б’ються два чоловіки, і вдарять вагітну жінку, і її дитина появиться на світ не повністю сформованою, то такий неодмінно понесе кару [6] , — він заплатить згідно з оцінкою, яку зробить чоловік жінки.
  • А коли буде яка шкода, то даси життя за життя,
  • Та якщо дитина буде повністю сформована, то нехай дасть душу за душу,
  • око за око, зуба за зуба, руку за руку, ногу за ногу,
  • око за око, руку за руку, зуб за зуб, ногу за ногу,
  • опечину за опечину, рану за рану, синяка за синяка.
  • опік за опік, рану за рану, синець за синця.
  • Коли хто влучить в око раба свого або рабиню свою, і занапастить його, на волю нехай випустить його за його око.
  • Якщо хтось виб’є око своєму рабові чи око своїй рабині, і вони осліпнуть, то нехай відпустить їх на волю за їхнє око;
  • А коли виб'є рабові своєму або рабині своїй зуба, на волю випустить його за того зуба.
  • і якщо виб’є зуб рабові або зуб своїй рабині, — нехай відпустить їх на волю за їхній зуб.
  • Коли віл вдарить рогами мужчину або жінку на смерть, укаменувати вола на смерть, і його м'яса не можна їсти; чий же віл, той неповинен.
  • Якщо віл рогами заколе чоловіка чи жінку, — так, що помре, то вола обов’язково поб’ють камінням [7] , і його м’ясо не будуть їсти, а власник вола — невинний.
  • Коли ж бик уже здавна битливий, і господаря остережено, а він не доглядав за ним, і бик заколе мужчину чи жінку, вола мусять убити камінням, а його господар буде скараний смертю.
  • Якщо ж віл бив рогами вчора й третього дня, і про це попереджували його власника, але той не зарізав його, то коли рогами вб’є чоловіка чи жінку, нехай віл буде побитий камінням, і його власник також нехай буде покараний на смерть.
  • Коли ж накладуть відшкодування на нього, він мусить дати викуп за своє життя усе те, що накладено на нього.
  • А якщо на нього накладуть викуп, то нехай за свою душу дасть викуп, який лише на нього накладуть.
  • Чи візьме бик на роги сина чи дочку, по цьому присуду чинити з ним.
  • І якщо рогами заколе сина чи дочку, — нехай учинять з ним за цим же приписом.
  • Коли ж бик заколе раба або рабиню, нехай дасть тридцять шеклів власникові, а бика вбити камінням.
  • Якщо ж віл заколе рогами раба чи рабиню, — нехай власник вола дасть їхньому господареві тридцять дідрахм срібла, а вола поб’ють камінням.
  • Коли хтось розкриє копанку або викопає хтось копанку, та й не закриє, і впаде туди віл чи осел,
  • Якщо хтось відкриє яму чи викопає яму і її не закриє, а туди впаде теля чи осел,
  • власник копанки мусить дати господареві відшкодування грішми, а мертве буде йому.
  • то власник ями відшкодує: їхньому господареві він заплатить гроші, а те, що загинуло, буде його.
  • Коли чийсь віл проб'є вола когось іншого, і той здохне, нехай продадуть живого вола та й поділять по половині виторг, і убите теж нехай розділять по половині.
  • Якщо ж чийсь віл рогами заколе сусіднього вола, і той здохне, то живого вола продадуть і розділять його ціну, і поділять вола, який загинув.
  • Або коли було знане раніше, що віл колеться, і не доглянув за ним господар, мусить віддати вола за вола, а мертве нехай йому буде.
  • Та якщо було відомо, що віл колов рогами вчора і третього дня, і про це попередили його власника, але той не зарізав його, то він віддасть вола за вола, а мертвий буде його.
  • Коли хто вкраде вола чи вівцю та й заріже її чи продасть її, п'ять волів мусить віддати за вола і чотири вівці за одну вівцю.»
  • Якщо хтось вкраде бичка чи вівцю і заріже їх чи продасть, то віддасть за бичка п’ять бичків, а за вівцю — чотири вівці.

  • ← (Вихід 20) | (Вихід 22) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025