Переклад Хоменка

Переклад Огієнка

Приповідки Соломона, сина Давида,
царя Ізраїля,

1

При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —

2

щоб пізнати мудрість і навчання,
щоб зрозуміти слова розсудні,

2

щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова,

3

щоб засвоїти (собі) освічену науку,
— справедливість, правосуддя та правоту, —

3

щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,

4

щоб дати простодушним розсудність,
юнакові знання та обачність,

4

щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.

5

щоб мудрий слухав і зростав у знанні,
розумний придбав здорові засади,

5

Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,

6

щоб зрозумів приповідки та приховане значення,
слова мудрих та їхні загадки.

6

щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.

7

Острах Господній — початок мудрости;
безумні мудрістю й навчанням нехтують.

7

Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.

8

Слухай, мій сину, настанови батька твого;
не відкидай поучування матері твоєї,

8

Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —

9

бо це гарний вінець тобі на голову,
намисто тобі на шию.

9

вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.

10

Мій сину! коли тебе будуть зводити грішні,
не піддавайся!

10

Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти !

11

Як скажуть: “Ходи з нами, засядьмо на кров невинну,
причаймося на безвинного — без усякої причини,

11

Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,

12

поглиньмо їх, мов Шеол, живих,
цілком, мов би вони провалилися в пропасть!

12

живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу!

13

Ми знайдемо всяких благ дорогоцінних,
сповнимо наші доми здобиччю.

13

Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.

14

Кинь жереб твій разом із нами,
гаман нехай один буде в усіх нас!”

14

Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —

15

Мій сину! не ходи по їхній дорозі з ними,
зверни ногу твою з їхньої стежки,

15

сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,

16

бо ноги їх біжать до злого,
поспішають, щоб кров пролити.

16

бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!

17

Таж даремно розставляють сіть
в очах усілякої пернатої породи.

17

Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:

18

Вони ж на власну кров чигають,
на самих себе засідають.

18

то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!

19

Такий кінець усіх тих, що на здирство ласі;
воно вбиває того, хто його в собі має.

19

Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!

20

Мудрість по вулицях голосить,
свій голос по майданах піднімає,

20

Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,

21

на роздоріжжях гомінливих кличе,
при входах у браму в місті виголошує:

21

на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:

22

“Докіль, придуркуваті, дурноту любитимете?
Докіль насмішники кохатимуться в насмішках,
безумні ненавидітимуть науку?

22

„Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания?

23

Верніться на мою дорогу;
ось ізіллю на вас мій дух,
слова мої звіщу вам.

23

Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!

24

За те, що кликала я, та ви зреклися,
як простягала руку, ніхто не хотів зважати,

24

Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!

25

за те, що гордували всякою порадою моєю,
моїх докорів не сприймали, —

25

І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!

26

то я буду сміятися з вашого нещастя,
я буду кпити, як на вас страх надійде;

26

Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.

27

як страх на вас надійде, немов буря;
злетить на вас нещастя, немов вихор,
коли на вас наляже гніт і смуток.

27

Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,

28

Тоді будуть до мене кликати, та я не обізвуся,
будуть шукати мене пильно, але не знайдуть.

28

тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —

29

За те, що вони зненавиділи науку,
страху Господнього не прийняли,

29

за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,

30

поради моєї не бажали,
знехтували всі мої докори, —

30

не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!

31

тому плоди своїх учинків їстимуть,
наситяться задумами своїми.

31

І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —

32

Бо відступництво невігласів їх убиває,
і безтурботність дурнів губить їх.

32

бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!

33

Хто ж слухає мене, той житиме безпечно,
і буде спокійний, не боявшися лиха”.

33

А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“

Паралельне читання

Переклад Хоменка

Переклад Огієнка

Приповістей 1

Приповістей 1