Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


← (Приповістей 18) | (Приповістей 20) →

Приповістей 19

 

 

Ліпше убогий, що ходить у своїй невинності,
ніж дурний з нещирими устами.
Навіть горливість без знання не добра,
а хто надто поспішає — помилиться.
Безумність людини руйнує її долю,
та й ще на Господа вона серцем гнівається.
Багатство множить друзів,
а бідного покидає й друг його.
Фальшивий свідок не уникне кари;
хто дихає брехнею, не знайде рятунку.
Багато тих, що запобігають у князя ласки;
кожен друг тому, хто дає гостинці.
Убогим всі брати нехтують,
тим більше його друзі віддаляються від нього;
у кого забагато приятелів, матиме з цього шкоду,
так само, хто вганяється за чужими справами.
Хто здобуває мудрість, той любить свою душу;
хто розуму пильнує, той знайде добро.
Неправдомовний свідок не уникне кари;
хто дихає брехнею, той загине.
Не личать дурневі розкоші,
тим менше слузі — панувати над князями.
Розважність людини — бути повільним до гніву;
слава її — переступи забувати.
Гнів царський — мов рик лева,
а його милість — як роса на рослину.
Дурний син — батькові нещастя;
а суперечки жінчині — безупинне води накрапання.
Дім і достатки — то по батьках спадок,
але від Господа розумна жінка.
Лінивство глибокий сон наводить;
душа недбала буде голодувати.
Хто береже заповідь, той береже себе самого,
а хто словом нехтує, той помре.
Хто чинить бідному добро, той Господеві позичає,
і він йому відплатить за його добродійство.
Карай твого сина, покіль є надія,
але б'ючи, не бий його до смерти.
Вельми гнівливий прийме кару:
бо коли його хочеш рятувати, зробиш ще більше гнівливим.
Слухай пораду й приймай навчання,
щоб стати мудрим наостанку.
Багато задумів у серці людини,
але воля Господня — вона встоїться.
Плід людини — її милосердя;
убогий — ліпший, ніж брехун.
Господній острах — життєдайний:
насичений ним — в спокої перебуватиме, і лихо його не спіткає.
Ледачий запускає свою руку в миску,
та тяжко йому її до рота донести.
Коли насмішника вдариш, то й простодушний стане розумнішим;
коли розумного скартати, він набереться знання.
Хто обдирає батька й проганяє матір,
той син ганебний, безсоромний.
Кинь, сину, слухати науку,
що відводить від слів розумних.
Лукавий свідок глузує з правосуддя,
а уста грішників пожирають беззаконня.
Готові на насмішників дрюки,
і на спину дурних — удари.

← (Приповістей 18) | (Приповістей 20) →

Історія оновлень Історія оновлень

© UA biblenet - 2025