Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Огієнка
Не хвалися завтрішнім днем,
бо не знаєш, що день може вродити.
бо не знаєш, що день може вродити.
Не вихва́люйся за́втрашнім днем, бо не знаєш, що день той поро́дить.
Нехай вихвалює тебе інший, а не власні уста,
чужий хтонебудь, — а не твої губи.
чужий хтонебудь, — а не твої губи.
Нехай інший тебе вихваля́є, а не уста твої, чужий, а не губи твої.
Важке каміння, тяжкий пісок,
— та гнів дурного обидвоє переважить.
— та гнів дурного обидвоє переважить.
Камі́ння — тяга́р, і пісок — важка річ, та гнів нерозумного тяжчий від них від обох.
Жорстока — лютість, гнів — бурхливий,
та проти заздрощів хто встоїться?
та проти заздрощів хто встоїться?
Лютість — жорстокість, а гнів — то зато́плення, та хто перед заздрістю всто́їть?
Рани від люблячого — щирі,
а поцілунки ворога — зрадливі.
а поцілунки ворога — зрадливі.
Побої коханого вірність показують, а в нена́висника поцілу́нки числе́нні.
Хто ситий, топче й крижку меду;
голодному й гірке — солодке.
голодному й гірке — солодке.
Сита душа топче й мед щільнико́вий, а голодній душі все гірке́ — то солодке.
Як пташка, що гніздо кидає,
так чоловік, що батьківщину кинув.
так чоловік, що батьківщину кинув.
Як птах, що гніздо́ своє кинув, так і люди́на, що з місця свого мандру́є.
Олія й пахощі веселять серце,
так само й друг солодкий, що з серця раду вділяє.
так само й друг солодкий, що з серця раду вділяє.
Олива й кадило поті́шують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду.
Не покидай ні свого, ні батьківського друга,
ані не входь у дім брата твого в день твого нещастя.
Ліпший сусід близький, аніж брат далекий.
ані не входь у дім брата твого в день твого нещастя.
Ліпший сусід близький, аніж брат далекий.
Друга свого й друга батька свого не кидай, а в дім брата свого не прихо́дь в день нещастя свого́, — ліпший сусіда близьки́й за далекого брата!
Мій сину, будь розумний і радуй моє серце,
щоб я знав відповісти тому, хто мене ображає.
щоб я знав відповісти тому, хто мене ображає.
Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти́, як мені докоря́тиме хто.
Обачний бачить лихо й ховається,
а легковажні йдуть далі — й зазнають кари.
а легковажні йдуть далі — й зазнають кари.
Мудрий бачить лихе — і ховається, а безумні йдуть — і караються.
Візьми з нього одежу, бо він за другого ручився;
замість чужих візьми з нього заставу.
замість чужих візьми з нього заставу.
Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужи́нку заста́ву візьми.
Хто ближнього благословляє з ранку на ввесь голос,
про того думають, що він його проклинає.
про того думають, що він його проклинає.
Хто сильним голосом благословляє із ра́ннього ранку свого товариша, — за прокля́ття залічується це йому.
Постійне капання в дощову погоду
і сварлива жінка — одне на одного схожі.
і сварлива жінка — одне на одного схожі.
Ри́нва, постійно теку́ча слотли́вого дня та жінка сварли́ва — одна́кове:
Хто хоче її вгамувати, той хоче вгамувати вітер,
або набрати олії в руку.
або набрати олії в руку.
хто хоче сховати її — той вітра ховає, чи оливу паху́чу правиці своєї, що видасть себе.
Залізо гострить залізо,
а чоловік обточується в товаристві з другим.
а чоловік обточується в товаристві з другим.
Як гострить залізо залізо, так гострить люди́на лице свого друга.
Хто дбає про смоковницю, той їстиме плід з неї,
хто ходить коло свого пана, той у славі буде.
хто ходить коло свого пана, той у славі буде.
Сторож фіґо́вниці пло́ди її споживає, а хто пана свого стереже, той шанований.
Як у воді обличчя обличчю відповідає,
так серце людини людині.
так серце людини людині.
Як лице до лиця у воді, так серце люди́ни до серця люди́ни.
Шеол і Аваддон ніколи не насичуються,
так само ненаситні очі людські.
так само ненаситні очі людські.
Шео́л й Аваддо́н не наси́тяться, — не наси́тяться й очі люди́ни.
Що горно на срібло й на золото горнило,
те на людину уста, які її хвалять.
те на людину уста, які її хвалять.
Що для срі́бла топи́льна посу́дина, і го́рно — для золота, те для людини уста́, які хвалять її.
Товчи дурного товкачем, мов зерно в ступі,
— його дурнота від нього не відступить.
— його дурнота від нього не відступить.
Хоч нерозумного будеш товкти́ товкаче́м поміж зе́рнами в сту́пі, — не віді́йде від нього глупо́та його!
Наглядай пильно, як воно з отарою твоєю,
і добре дбай про твої стада,
і добре дбай про твої стада,
До́бре знай вигляд своєї отари, поклади своє серце на че́реди,
багатство бо не вічне;
чи ж багатство з роду до роду переходить?
чи ж багатство з роду до роду переходить?
бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід?
Як сіно скошене й пробивається отава,
і на горах траву збирають,
і на горах траву збирають,
Появилася зе́лень, і трава показалась, і збирається сіно із гір, —
ягнята будуть тобі на одежу,
козли — ціна на поле,
козли — ціна на поле,
будуть ві́вці тобі на вбрання́, і козли́ — ціна поля,