Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Огієнка
Слова царя Лемуела, царя Масси,
що їх навчила його мати:
що їх навчила його мати:
Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
Що, сину мій? Що, сину мого лона?
Що, сину моїх обітниць?
Що, сину моїх обітниць?
„Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
Не віддавай жінкам твоєї сили,
ні твого серця тим, що царів гублять.
ні твого серця тим, що царів гублять.
Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
То не царям, о Лемуеле,
не царям вино пити,
ані князям бажати п'янких напоїв!
не царям вино пити,
ані князям бажати п'янких напоїв!
Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
Щоб вони, напившись, знову не забули,
та не покривили суду всіх, що пригноблені.
та не покривили суду всіх, що пригноблені.
щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
Дайте п'янких напоїв тому, що погибає,
і вина тим, яким на серці гірко;
і вина тим, яким на серці гірко;
Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
нехай п'є й забуде свої злидні,
і нехай більше не згадує про своє горе.
і нехай більше не згадує про своє горе.
він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
Відкрий твої уста на користь німого,
для всіх, що їм виречено погибель.
для всіх, що їм виречено погибель.
Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
Відкрий твої уста, суди по правді,
розсуди діло бідного та сіромахи.
розсуди діло бідного та сіромахи.
Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
Жінку цнотливу — хто її знайде?
Ціна її вища над перлини!
Ціна її вища над перлини!
Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
Серце її мужа покладається на неї;
йому не бракуватиме прибутку.
йому не бракуватиме прибутку.
довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
Вона чинить йому добро, не зло,
покіль віку в неї.
покіль віку в неї.
Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
Дбає про льон та вовну,
радо працює власними руками.
радо працює власними руками.
Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
Вона, немов ті кораблі купецькі,
здалека хліб привозить.
здалека хліб привозить.
Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
Встає удосвіта, дає домашнім їжу,
і пай своїм слугиням.
і пай своїм слугиням.
І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
До поля придивляється і його купує,
і з власних рук дорібку виноградник садить.
і з власних рук дорібку виноградник садить.
Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
Стан вона свій підперізує міцно,
й береться жваво до роботи.
й береться жваво до роботи.
Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
Бачить, що її праця процвітає,
світло її вночі не гасне.
світло її вночі не гасне.
Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
Руки до кужеля простягає,
а пальці її держать веретено.
а пальці її держать веретено.
Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
Вона для вбогого розтуляє долоню,
нужденному подає руку.
нужденному подає руку.
Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
Сніг не страшний для її хати,
бо вся її сім'я одягнена подвійно.
бо вся її сім'я одягнена подвійно.
Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
Покривала вона собі готує,
льон тонкий і порфіра — її одежа.
льон тонкий і порфіра — її одежа.
Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
Мужа її шанують у воротях,
як засідає зо старшинами краю.
як засідає зо старшинами краю.
Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
Вона тче тонке полотно й продає,
і пояси купцеві доставляє.
і пояси купцеві доставляє.
Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
Сила й гідність — її одежа,
і вона собі сміється з прийдешнього дня.
і вона собі сміється з прийдешнього дня.
Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
Уста свої з мудрістю відкриває,
доброта науки на язиці в неї.
доброта науки на язиці в неї.
Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
Ретельно наглядає за ходом справ у хаті,
хліба не знає їсти, нічого не робивши.
хліба не знає їсти, нічого не робивши.
Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
Діти її встають і її величають,
муж її теж її вихваляє.
муж її теж її вихваляє.
Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
Сила було жінок цнотливих,
ти ж перевищила усіх їх.
ти ж перевищила усіх їх.
„Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
Краса — річ оманлива, врода — марна;
жінка, що Господа боїться, — така хвали достойна!
жінка, що Господа боїться, — така хвали достойна!
Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!