Переклад Хоменка

Переклад Огієнка

Мій сину! Коли за ближнього ти поручився,
коли дав руку твою за чужого,

1

Мій сину, якщо поручи́вся ти за свого бли́жнього, дав руку свою за чужо́го, —

2

коли зв'язав себе словами уст своїх,
коли піймавсь словами уст власних,

2

ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст!

3

вчини, мій сину, ось що, і звільнишся,
бо ти попався в руки ближньому твоєму:
— іди, смирися, наполягай на твого ближнього;

3

Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й,

4

не дай очам твоїм ні сну,
ні дрімоти твоїм повікам.

4

не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм,

5

Звільнись, неначе сарна з рук (мисливця)
і немов та птиця з сильця.

5

рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва!

6

Іди, ледащо, до мурашки;
приглянься до її звичаїв, будь розумним.

6

Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій:

7

Нема в неї ні начальства,
ні назирателя, ані вождя, —

7

нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля;

8

і літом вона хліб собі готує,
у жнива збирає корм свій.

8

вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу.

9

Докіль лежатимеш, лінивче
коли ти встанеш зо сну свого?

9

Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш?

10

Не довго будеш спати, не довго й куняти,
не довго будеш, розлігшися, згортати руки,

10

Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —

11

і злидні, наче волоцюга, прийдуть на тебе;
і недостача, мов муж збройний.

11

і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!

12

Людина розбещена, чоловік безбожний
— ходить з неправдивими устами,

12

Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами,

13

мружить очі, совгає ногами,
подає знаки своїми пальцями.

13

він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми,

14

З лихими думами на серці
він увесь час зло кує, сіє розбрат.

14

в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, —

15

Тому на нього нагло надійде погибель,
він вмить буде розбитий, без рятунку.

15

тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема!

16

Є шість речей, що Господеві огидні, ба й сім, що для душі його осоружні:

16

Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:

17

горді очі, язик брехливий,
руки, що кров безвинну проливають,

17

очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,

18

серце, що кує лихі задуми,
ноги, що біжать до зла швидко,

18

серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,

19

фальшивий свідок, що дихає брехнею,
та той, що між братами сіє чвари.

19

сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!

20

Пильнуй, мій сину, заповіді батька твого,
не відкидай навчання матері твоєї.

20

Стережи, сину мій, заповідь батька свого́, і не відкидай науки матері своєї!

21

Прив'яжи собі до серця їх, назавжди,
повісь собі на шию.

21

Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй!

22

Бо заповідь — то світильник, а навчання — світло;
повчальні докори — дорога життя.

22

Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе!

23

Коли ходитимеш, вона буде тебе водити,
як ляжеш, буде чатувати над тобою,
а як пробудишся, буде з тобою розмовляти,

23

Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло, доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння,

24

щоб зберегти тебе від злої жінки,
та від облесливости язика чужої.

24

щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки.

25

Не пожадай у твоїм серці її вроди,
і не давай себе звести її морганням,

25

Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, —

26

бо задля повії можна зубожіти до куска хліба,
тим часом, як замужня на дороге життя полює.

26

Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́...

27

Чи ж можна в пазуху вогню набрати
так, щоб одежа не згоріла?

27

Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить?

28

Або чи можна по жару ходити
так, щоб не опеклися ноги?

28

Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її?

29

Отак воно з тим, хто до дружини ближнього вчащає:
хто б її не торкнувся, не буде той безвинним.

29

Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї!

30

До злодія не ставляться з презирством,
якщо вкрав, щоб попоїсти, коли був голодний.

30

Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє, коли він голоду́є,

31

Та як упіймають, усемеро заплатить;
усе, що має в хаті, мусить він віддати.

31

та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є, віддасть все майно свого дому!

32

Хто перелюбствує, тому ума бракує;
сам себе губить, хто це чинить.

32

Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, —

33

Він стусанів і ганьби набереться,
сором його не зітреться ніколи.

33

побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться,

34

Бо ревнощі запалять лютість у серці мужа,
і він не пощадить у день помсти.

34

бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти:

35

Ніякого він викупу не прийме,
нічим не вдовольниться, хоча б і як ти помножив дари.

35

він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гости́нця прибі́льшиш!

Паралельне читання

Переклад Хоменка

Переклад Огієнка

Приповістей 6

Приповістей 6