Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Новый русский перевод
Я мовив сам до себе: Нум випробую тебе радощами: заживай добра! Але й це марнота.
Я сказал себе: «Попробую-ка повеселиться и получить от этого удовольствие». Но и это оказалось суетой.
Про сміх я сказав: Він безумний! — а про радість: Яка з неї користь?
О смехе я сказал: «Безумие», а о веселье: «Что оно дает?»
Я намагавсь у моїм серці звеселяти вином моє тіло, тоді, як ум мій проводив усім розумно, а й віддаватись дурощам, аж докіль не побачу, в чому полягає щастя синів людських, які трудяться під небом за час короткого віку їхнього.
Я пытался утешить себя вином и, сохраняя мудрость, предаться глупости. Я хотел увидеть, что стоит людям делать под небом в немногие дни их жизни.
Я взявся був до великої праці: набудував собі будинків, насадив собі виноградників,
Я совершил великие дела: построил себе дома, и насадил виноградники,
розвів собі сади й городи і насадив у них усякого дерева плодового.
разбил сады и рощи, и посадил в них разные плодовые деревья.
Я накопав собі ставів на воду, щоб буйний гай з них поливати.
Я сделал водоемы, чтобы поливать цветущие деревья в роще.
Придбав собі рабів і рабинь; була у мене й доморосла челядь; посілостей також, товару та овець була велика сила в мене, більш, ніж у всіх, що були передо мною в Єрусалимі.
Купил себе рабов и рабынь, и были у меня и другие рабы, рожденные в доме моем. Также крупного и мелкого скота было у меня больше, чем у кого-либо, кто жил до меня в Иерусалиме.
Та й золота я нагромадив собі й срібла, і скарби царів та областей. Завів собі співаків і співачок, і втіху синів людських, жінок усякого роду.
Я собрал себе серебро, и золото, и богатство царей и областей. Приобрел я певцов, и певиц, и много наложниц4 — отраду сердца мужчин.
Отак я став великим і перевищив усіх, що були передо мною у Єрусалимі; та й мудрість моя теж зосталась при мені.
Я превзошел величием всех, кто жил в Иерусалиме до меня. При всем этом мудрость моя оставалась со мной.
Чого б не забажали мої очі, я не боронив їм, не позбавляв серця мого ніякої радости. Бо серце моє веселилось усяким моїм трудом, і це був мій пай з усього мого труду.
Чего бы ни пожелали глаза мои, я ни в чем им не отказывал;
сердцу своему я не отказывал в удовольствии.
Мое сердце радовалось от всего, что я делал —
это и было наградой за весь мой труд.
Тоді я глянув на всі діла, що руки мої вчинили, і на той труд, що ним я трудився; і ось: геть усе — марнота й гонитва за вітром, і ніякої з того користи під сонцем.
Но когда я посмотрел на все, что сделали мои руки,
и на тот труд, что я совершил,
я увидел, что все суета, все — погоня за ветром,
и ни в чем нет пользы под солнцем.
Заповзявсь я придивлятись, що воно таке мудрість, глупота й нерозум. Бо що буде чинити той, хто по цареві прийде? Те саме, що вже робилось.
Затем я стал размышлять о мудрости,
о безумии и глупости.
Ведь что еще может сделать преемник царя,
кроме того, что уже делалось?
І я побачив, що мудрість перевищує глупоту, як світло перевищує темінь.
И увидел я, что мудрость лучше глупости,
как и свет лучше тьмы.
«Очі мудрого на голові у нього, а дурний ходить у темноті.» Та я й те зауважив, що одна доля їм усім судилась.
Мудрый ясно видит куда идет,
а глупый блуждает во тьме.
Но я понял,
что их обоих ждет одна участь.
І я подумав у моєму серці: якщо доля дурного випаде й мені, навіщо тоді мені моя більша мудрість? І от я мовив сам до себе: І це також марнота,
Затем я сказал себе:
«Участь глупого постигнет и меня,
так к чему же мне моя мудрость?»
И я сказал себе,
что и это суета.
бо ні про мудрого, ні про дурного нема згадки повіки, а вже в найближчій будучині все буде забуте. І як мудрий, так само й дурний умирає!
Потому что мудрого, также как и глупого,
не будут помнить вечно;
придет время — забудут обоих.
Мудрый умирает, как и глупый!
І так я зненавидів життя, бо поганим здалось мені те, що діється під сонцем: бо все лиш марнота й гонитва за вітром.
И возненавидел я жизнь, потому что печальным показался мне всякий труд, который делается под солнцем. Все — суета, все — погоня за ветром.
І зненавидів я ввесь мій труд, яким, було, трудився під сонцем, тому що залишу його іншому, що буде по мені.
Я возненавидел все, ради чего трудился под солнцем, потому что все это я должен оставить тому, кто придет после меня.
А хто знає, чи він буде мудрий, а чи дурний? Однак орудуватиме всім моїм трудом, що ним трудивсь я та мудрував під сонцем. І це теж — марнота.
И кто знает, будет ли он мудрым или глупым? А ведь он будет управлять всем, что я приобрел под солнцем тяжелым трудом и мудростью. И это тоже суета.
Ось чому зневірилось моє серце в усім моїм труді, що ним трудивсь я під сонцем.
И сердце мое впало в отчаяние от всего труда, который я делал под солнцем,
Буває бо чоловік, який трудився розумно, вміло та з хистом, однак, лишає свою частку чоловікові, що не трудився над нею, — це теж марнота й велике зло.
потому что человек может трудиться с мудростью, знанием и умением, а затем должен оставить все тому, кто палец о палец не ударил. И это — суета, это — большая несправедливость.
Бо що буде людині за всю його працю та журбу серця, яких завдає собі під сонцем?
Что приобретает человек от всего своего труда и переживаний под солнцем?
Усі бо його дні лише біль, мука — його клопіт: навіть уночі не спочиває його серце; і це теж марнота.
Все дни труда его — боль и скорбь, и даже ночью разум его не знает покоя. Это тоже суета.
Нема нічого ліпшого для чоловіка, як їсти, пити та зазнавати собі добра з своєї праці. Я спостеріг також, що це з руки Божої приходить.
Нет ничего лучше для человека, чем есть, пить и находить наслаждение в труде. Я понял, что и это дает рука Божья,
Бо, хто йому довподоби, тому дає він мудрість, знання й радість; грішникові ж накидає заняття збирати та нагромаджувати, щоб лишити тому, хто довподоби Богу. Та й це марнота й гонитва за вітром.
Человеку, который угоден Ему, Он дает мудрость, знание и счастье, а грешнику — бремя: собирать и копить богатство, чтобы передать его тому, кто угоден Богу. И это — суета, это — погоня за ветром.