Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (Екклезіаста 4) | (Екклезіаста 6) →

Переклад Хоменка

Переклад Турконяка

  • Не квапся устами твоїми, і серце твоє хай не спішиться вимовляти слово перед Богом, бо Бог на небі, а ти на землі: тим слів твоїх нехай буде мало.
  • Не поспішай твоїми устами, і нехай твоє серце не поспішає винести слово перед обличчям Бога. Адже Бог на небі, а ти — на землі, на цьому стали твої нечисленні слова.
  • Від багатьох клопотів походять сни, а від сили слів — дурні розмови.
  • Бо в безлічі плутанини приходить сон і голос безумного в багатьох словах.
  • Коли ти обречешся обітом перед Богом, не гайсь його виконати: Бог бо не любить дурнів; що обіцяв ти, те виконай.
  • Як тільки ти помолився до Бога молитвою, не забарися її виконати. Бо Він не милується в безумних, ти віддай те, що пообіцяв у молитві.
  • Ліпше тобі не обрікатись, ніж обректись і не виконати.
  • Краще тобі не молитися, ніж тобі помолитися, і не віддати.
  • Не давай твоїм устам уводити тебе в провину і не кажи перед посланцем: це сталось, мовляв необачно, — щоб Бог не розгнівивсь на твоє слово і діло рук твоїх не знищив.
  • Не дай твоїх уст, щоби згрішило твоє тіло, і не скажеш перед Божим обличчям: Це з незнання, щоби Бог не розлютився на твій голос і не знищив творіння твоїх рук.
  • Бо де багато снів і де багато слів — там марнота. Ти ж бійся — Бога.
  • Бо у великій кількості снів та безумності й слова численні. Отже, бійся Бога!
  • Як побачиш у якійнебудь країні, що вбогого гноблять та ґвалтують суд і правду, то не дивуйся тому, бо над високим чатує вищий, а над ними ще вищий.
  • Коли в країні бачиш обмову бідного, обкрадання суду і праведності, не дивуйся ділом. Адже Всевишній стереже над високим, і високі — над ними.
  • Користь для краю в усьому — цар, який дбає про оброблені поля.
  • І надвишки землі є для всіх, цар обробленого поля.
  • Хто любить гроші, не має їх досить; а хто любить достатки, ніякої користи з них не має. Це теж марнота.
  • Хто любить срібло, не насититься сріблом. І хто сильно полюбив їхні плоди? Це ж марнота!
  • Множаться статки, множаться й ті, що їх поїдають; і яка користь тому, хто їх має, крім хіба-що тієї, що дивиться на них очима?
  • Безліччю доброти наповнилися ті, що його їдять. І яка чеснота в того, що має, хіба щоби дивитися на нього очима?
  • Солодкий сон робітника, чи з'їсть багато він, а чи мало; багатого ж пересит не дає йому заснути.
  • Сон солодкий у раба, чи мало або чи багато їсть. А хто наситився багатінням, не має того, хто дозволив би йому спати.
  • Є наболіле лихо, що я бачив під сонцем: багатство, що зберігається власником йому ж на шкоду.
  • Є недуга, яку я побачив під сонцем, багатство, бережене при власникові на його зло,
  • І пропадає те багатство через якусь лиху пригоду, і як народжується в нього син, не має він у руках нічого.
  • і те багатство загине в поганій плутанині, і він породив сина, і немає нічого в його руці.
  • Як вийшов з лона матері своєї нагий, так і повернеться; нічого не візьме за свою працю, щоб понести в руці з собою.
  • Як і вийшов він нагий із лона своєї матері, так він і повернеться, аби піти, як і прийшов, і нічого не забере за свій труд, щоби пішло в його руці.
  • Це теж болюче лихо: яким прийшов, таким і відійде! Яка ж йому користь, що працював на вітер?
  • І це погана недуга. Адже так, як прийшов, так і відійде, і яка користь йому, для чого трудиться на вітер?
  • Та ще й до того увесь свій вік провів у темряві, в журбі, у великім гніві, у болях та досаді.
  • І всі його дні — в темряві, плачу, великому гніві, недузі та розлюченості.
  • Ось що я визнаю за добре, за слушну річ для людини: їсти й пити та заживати собі добра з усієї праці, якою людина трудиться під сонцем за час свого життя, що Бог дає їй: така бо вже її доля.
  • Ось що доброго я побачив, що є приємне: їсти, пити і бачити добро в усякій своїй праці, якою трудиться під сонцем за числом днів його життя, які дав йому Бог. Адже це — його частка.
  • Також кожен чоловік, якому Бог дає багатство й достатки, дозволяє їх споживати, брати з них свою частку та при своїй праці веселитись, — і це дар Божий.
  • І всяка людина, якій Бог дав багатство, маєтки і владу, Він дав їй їсти з нього, брати його частку і веселитися у своєму труді, це — Божий дар.
  • Такий не згадує багато про дні свого життя, бо Бог займає його радістю свого серця.
  • - Адже не багато пам’ятатимуть дні свого життя, тому що Бог дає клопіт йому у веселості його серця.

  • ← (Екклезіаста 4) | (Екклезіаста 6) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025