Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Куліша та Пулюя
Яка ж бо ти прекрасна, моя люба! Яка ж бо ти прекрасна! Очі твої — голубки.
Я нарциз, Соронська квітка, я лилїя долиняна!
Який же ти прекрасний, о мій любий! Який ти милий! Постеля наша — сама зелень.
Що лилїя між тернами — те мила моя між дївами.
Трями наших домів — із кедру, а наші бантини, — з кипарису.
Яблоня між деревами лїсними — се мій милий між молодиками. В холодку під нею любо седїти менї, овощі її солодкі піднебінню мойму.
Він увів мене в бенкетний покій, і любов — стяг його надо мною.
Він увів мене в дім веселої гостини, а стяг його надо мною — любов.
Підсильте мене тістечками виноградними, яблуками мене одушевляйте, бо я з любови знемагаю.
Покріпіть мене вином, осьвіжіть мене яблоками: від любови знемогаю.
Ліва рука його під головою в мене, а правою він мене обіймає.
Лїва рука його під головою в мене, правою мене він обнімає.
Я заклинаю вас, дочки єрусалимські, сарнами й ланями пільними, щоб не будили, не розбуджували любої моєї, покіль вона того не схоче.
Заклинаю ж вас, дочки Ерусалимські, на серни й оленицї польні, не будїть, не розрухуйте милої моєї, аж доки їй вгодно!
Уважно! Мій любий! Ось він іде, він стрибає по горах, по горбках скаче.
Се голос любого мого! ось, він ійде, скаче через гори; перескакує узгірря!
Мій любий — немов олениця або оленятко. Он він стоїть за нашою стіною, крізь вікна заглядає, крізь ґрати зазирає.
Бо ж мій милий — мов той сугак, мов той олень молоденький! Глянь, стоїть він за стїною в нас, у віконце зазирає, і кріз крати поглядає.
Заговорив мій любий і сказав до мене: «Устань, моя люба! Ходи, моя прекрасна!
Ось мій любий говорить до мене: Встань, моя ти мила, вийди, прекрасна моя!
Вже квіти на землі з'явились, пора пісень настала, і голос горлиці вже чути в краю нашім.
Квітки вбірають землю; час пісень настиг; в лугах наших голос горлицї чути;
Смоковниця бруньки вже виганяє, і виноград, у цвіту пахощі розливає. Устань, іди, моя люба! Ходи, моя прегарна!
Завязки фіґ показались на фіґовинї; виноград зацвив і дише любим своїм цьвітом. Уставай, моя ти люба, вийди, пишна вродо!
Моя голубко, у щілинах скелястих, у сховку стрімкої кручі! Дай глянути на твоє личко, дай голос твій почути! Бо голос твій солодкий, і личко твоє принадне.»
Голубко моя в росколинах скелї, схована в дупловинї! покажи менї лице твоє, дай голос твій почути; голос твій такий солодкий, образ твій такий принадний!
Спіймайте нам лисиць, лисиць маленьких, що виноградники нівечать, наші виноградники у цвіту.
Ловіть нам лисицї, молодії лисинята, що псують наш виноградник, — виноградник у цьвіту наш!
Мій любий — мій, а я його, — його, що пасе між лілеями.
Мій любий менї належить, а я йому; він пасе серед лилїй.