Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Огієнка
Яка ж бо ти прекрасна, моя люба! Яка ж бо ти прекрасна! Очі твої — голубки.
„Я — саро́нська троя́нда, я доли́нна ліле́я!
Який же ти прекрасний, о мій любий! Який ти милий! Постеля наша — сама зелень.
Як ліле́я між те́реном, так подру́га моя поміж ді́вами!“
Трями наших домів — із кедру, а наші бантини, — з кипарису.
„Як та яблуня між лісови́ми дере́вами, так мій коханий поміж юнака́ми, — його ті́ні жадала й сиділа я в ній, і його плід для мого піднебі́ння солодкий!
Він увів мене в бенкетний покій, і любов — стяг його надо мною.
Він впровадив мене до виня́рні, а пра́пор його надо мною — любов!
Підсильте мене тістечками виноградними, яблуками мене одушевляйте, бо я з любови знемагаю.
Підкріпіте мене виногра́довим пе́чивом, освіжі́ть мене яблуками, — бо я хвора з любови!
Ліва рука його під головою в мене, а правою він мене обіймає.
Ліва рука його — під головою моєю, прави́ця ж його — пригорта́є мене!..
Я заклинаю вас, дочки єрусалимські, сарнами й ланями пільними, щоб не будили, не розбуджували любої моєї, покіль вона того не схоче.
Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газе́лями чи польови́ми оленями, — щоб ви не споло́хали, й щоб не збудили любови, аж доки йому́ до вподо́би!“
Уважно! Мій любий! Ось він іде, він стрибає по горах, по горбках скаче.
„Голос мого коханого! Ось він іде, ось він скаче гора́ми, по пагі́рках вистри́бує.
Мій любий — немов олениця або оленятко. Он він стоїть за нашою стіною, крізь вікна заглядає, крізь ґрати зазирає.
Мій коханий подібний до са́рни чи до молодого оленя. Он стоїть він у нас за стіною, зазирає у ві́кна, заглядає у ґра́ти.
Заговорив мій любий і сказав до мене: «Устань, моя люба! Ходи, моя прекрасна!
Мій коханий озвався й промовив до мене: „Уставай же, подру́го моя, моя кра́сна, й до мене ходи́!
Глянь бо: зима минула, дощі прогули, прошуміли.
Бо оце промину́ла пора дощова́, дощ ущу́х, перейшов собі він.
Вже квіти на землі з'явились, пора пісень настала, і голос горлиці вже чути в краю нашім.
Показались квітки́ на землі, пора солове́йка настала, і голос го́рлиці в нашому кра́ї луна́є!
Смоковниця бруньки вже виганяє, і виноград, у цвіту пахощі розливає. Устань, іди, моя люба! Ходи, моя прегарна!
Фіґа ви́пустила свої ранні плоди́, і розцвілі виногра́дини па́хощі ви́дали. Уставай же, подру́го моя, моя красна, й до ме́не ходи́!“
Моя голубко, у щілинах скелястих, у сховку стрімкої кручі! Дай глянути на твоє личко, дай голос твій почути! Бо голос твій солодкий, і личко твоє принадне.»
„Голубко моя у розщі́линах ске́льних, у бе́скіднім схо́вку, — дай побачити мені твоє ли́чко, дай почути мені голосо́к твій, бо голос твій милий, а личко твоє уродли́ве!“
Спіймайте нам лисиць, лисиць маленьких, що виноградники нівечать, наші виноградники у цвіту.
„Ловіть нам лисиці, лисиня́та маленькі, що ушко́джують нам виногра́дники, виноградники ж наші — у цві́ті!
Мій любий — мій, а я його, — його, що пасе між лілеями.
Мій коханий — він мій, я ж його́, він пасе між ліле́ями!