Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Господь сказав мені: «Візьми велику таблицю й напиши на ній розбірливим письмом: „Магер — Шалал-Хаш-Баз!
Візьми мені надійних свідків: священика Урію та Захарію, сина Єверехії.»
І приступив я до пророчиці, і вона завагітніла й породила сина. І сказав мені Господь: «Назви його Магер-Шалал-Хаш-Баз!
Перше, бо ніж хлоп'я навчиться вимовляти "тату" й "мамо", понесуть скарби Дамаску й луп Самарії перед царем асирійським.»
І заговорив Господь знову до мене, кажучи:
«За те, що цей народ нізащо вважає тихі Шілоах-води і тремтить перед Реціном та сином Ремалії,
нашле Господь на нього могутні й великі води ріки; вона прибуде в усіх своїх руслах і виступить з усіх своїх берегів;
вона заллє Юдею, затопить, пройде через неї і сягатиме по саму шию, а розпростерті її крила вкриють усю ширину землі твоєї, Еммануїле!
Знайте ж, народи, та тремтіть! Вважайте, всі далекі землі! Озбройтесь та тремтіть! Озбройтесь та тремтіть!
Задумуйте задуми, та вони не вдадуться; давайте накази, та вони не здійсняться, бо з нами Бог!»
Ось що говорив мені Господь, коли його рука мене схопила і коли він указав мені не ходити дорогою цього народу:
«Не називайте змовою усього, що цей народ за змову вважає; не бійтесь того, чого він боїться, і не лякайтесь!»
Господа сил — його шануйте як святого; його ви маєте боятися, перед ним маєте тремтіти!
Він — камінь спотикання і скеля падіння для обох домів Ізраїля; він — сіть і пастка на мешканців Єрусалиму.
Багато з них спотикнеться, впаде й розіб'ється, заплутається в сіті й упіймається.
Я заховаю це свідчення, я запечатаю це об'явлення у серці моїх учнів.
Чекаю Господа, що закриває обличчя своє від дому Якова, і на нього уповаю.
Ось сам я і мої діти, що їх дав мені Господь; ми — знаки і прообрази в Ізраїлі від Господа сил, що перебуває на горі Сіоні.
Супроти ж поради, питай, мовляв, тих, що мертвих викликають, та знахурів, що харамаркають та мимрять, — то хіба ж народові не питати свого Бога? Хіба ж мерців про живих питати, —
щоб осягнути науку й свідоцтво? Коли ж вони не так говорять, то будуть, немов той, для кого нема світанку.
І буде він блукати по землі, пригнічений та голодний, і з голоду буде лютувати та царя свого й Бога проклинати; погляне вгору,
подивиться на землю, а там лише горе й морок і темрява густа. Але ця тьма-тьменна розійдеться.
І не буде більше темноти в країні, де було горе. Як за минулих часів принизив він землю Завулона й землю Нафталі, так у майбутньому прославить приморську дорогу, Зайордання, Галилею поганську.
← (Ісаї 7) | (Ісаї 9) →