«Коли чоловік відпустить свою жінку, і вона піде від нього, і стане за жінку мужеві іншому, то чи можна йому повернутись до неї? Чи ж не цілком сплюгавилась та жінка? Ти з багатьма коханцями блудила, а мала б то повернутись до мене? Слово Господнє!
— Если16 муж разведется с женой, и она от него уйдет и станет женой другому, то разве первый муж примет ее назад? Разве этим не осквернится земля? Ты жила как блудница со многими, а теперь хочешь вернуться ко Мне?17 — возвещает Господь. —
Зведи свої очі на пагорби високі й розглянься: Де ти не злягалась? Для них сідала єси край дороги, немов араб у пустині. Опоганила край блудом своїм і злобою своєю.
Подними взгляд на голые вершины и посмотри: есть ли место, где бы с тобою не блудили? Ты сидела у обочины, высматривая любовников, как араб в пустыне, высматривающий кого бы ограбить. Ты осквернила землю своим блудом и злодействами.
І сказав мені Господь за царя Йосії: «Чи бачив єси, що зробила зрадниця Ізраїлева? Вона ходила на кожне узвишшя й під кожне дерево ряснолисте, й там блудувала.
Во время правления царя Иосии Господь сказал мне: — Видел ли ты, что сделала эта изменница — Израиль? Она распутствовала на каждой высокой горе и под каждым тенистым деревом.
І хоч невірна її сестра Юдея й бачила, що я відіслав Ізраїлеву дочку за всі її блуди і дав їй розвідного листа — вона все ж таки не злякалась, а пішла й собі заходилася блудувати.
Я дал изменнице Израилю разводное письмо и отослал ее за то, что она распутствовала. Но Я видел, что ее вероломная сестра Иудея не испугалась, а сама стала блудить.
Іди й промов оці слова вголос на північ і скажи: Повернися, зраднице, Ізраїлева дочко, — слово Господнє; не покажу тобі мого обличчя у гніві, я бо милосердний, — слово Господнє, — не гніватимусь повіки!
Вернись, изменница Израиль, — возвещает Господь. — Я больше не буду гневаться на тебя, потому что Я милостив, — возвещает Господь. — Не вечно Я буду гневаться.
Визнай лише свою провину, бо ти була невірна Господові, Богові твоєму: розтринькала єси любов твою з чужинцями під кожним деревом ряснолистим і мого голосу не слухала, — слово Господнє.
Признай лишь свою вину — ты восстала против Господа, твоего Бога, расточала свои ласки чужим богам под каждым тенистым деревом, а Меня ты не слушалась, — возвещает Господь.
— Вернись, неверный народ, — возвещает Господь, — потому что Я твой супруг. Я возьму вас — по одному из города, по двое из клана — и приведу вас на Сион.
І як намножитесь і будете плодючі на землі, за тих днів, — слово Господнє, — не говоритимуть більш: Кивот Господнього завіту; і на думку він нікому більш не спаде, і не згадуватимуть про нього, і не жалкуватимуть його, й робити його більше не будуть.
В те дни, когда вы сильно умножитесь числом в этой стране, — возвещает Господь, — уже не будут больше говорить: «Ковчег Господнего завета».20 Не будут о нем больше думать, не будут его вспоминать; не будут больше тосковать о нем и другого ковчега не сделают.
На той час Єрусалим зватимуть: Трон Господній, — і всі народи збиратимуться в Єрусалим заради імени Господнього, і не ходитимуть уже більше за пожаданням лихого свого серця.
В то время назовут Иерусалим Господним престолом, и все народы соберутся в Иерусалиме, чтобы почтить имя Господа. Они больше не будут поступать по упрямству своих злых сердец.
Я думав собі: Як би мені поставити тебе понад дітьми й дати тобі розкішну землю, найкраще між народами спадкоємство? Я думав: Ти зватимеш мене: Мій Батьку! — і зо мною не перестанеш ходити.
— Я думал: с какой радостью Я принял бы вас, как Своих детей, и дал вам желанную землю, прекраснейшее наследие всех народов! Я думал, ты назовешь Меня Отцом и не отступишь от Меня.
Лягаймо в нашу ганьбу, і стид нехай нас покриє, бо проти Господа, Бога нашого, ми согрішили, ми й батьки наші, вже з молодощів наших і понині — і ми не слухали голосу Господа, Бога нашого.»
В своих мерзостях мы погрязли, покрыты позором. Мы грешили перед Господом, нашим Богом, — и мы, и наши отцы; с юных лет наших до этого дня мы не слушались Господа, нашего Бога.