Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en

Паралельне читання

← (Єремії 3) | (Єремії 5) →

Переклад Хоменка

Новый русский перевод

Єремії 4

Иеремия 4

  • 1
    «Коли хочеш повернутись, о Ізраїлю, — слово Господнє, — то повернись до мене. І коли відкинеш твої гидоти з-перед мене, то не блукатимеш.
  • 1

    — Если вернешься, Израиль, —
    возвещает Господь, —
    если вернешься ко Мне,
    уберешь мерзких идолов, что предо Мной,
    и не будешь больше скитаться,

  • 2
    А й божитимешся: Жив Господь! У правді, правоті, справедливості тоді народи ним благословлятимуться і ним похваляться.»
  • 2

    если будешь клясться: «Верно, как и то, что жив Господь!» —
    истинно, справедливо и праведно,
    то народы будут благословлены Мной
    и будут славить Мое имя.

  • 3
    Так бо говорить Господь до мужів Юдеї та до Єрусалиму: «Розорюйте собі нові ниви і не стійте поміж будяками.
  • 3
    Так говорит народу Иудеи и Иерусалима Господь:

    — Распашите свою целину
    и не сейте среди колючек.

  • 4
    Пообрізуйтеся заради Господа, усуньте необрізаність вашого серця, ви, мужі Юдеї та мешканці єрусалимські, щоб вогнем не вибухнув гнів мій і не горів, — і нікому б гасити його з-за ледарства вчинків ваших.
  • 4

    Обрежьте себя для Господа,
    обрежьте ваши сердца,22
    народ Иудеи и жители Иерусалима,
    а не то вспыхнет, как огонь, Мой гнев,
    будет гореть и никто не потушит —
    из-за зла, что вы творите.

  • 5
    Оповістіть у Юдеї й розголосіть у Єрусалимі; скажіть: Сурміть сурмою по країні! Кричіть уголос, промовляйте: Збирайтесь, ходімо у міста-твердині!
  • 5

    — Объявите в Иудее, возвестите в Иерусалиме,
    скажите:
    «Трубите в рога по всей стране!»
    Восклицайте и говорите:
    «Собирайтесь! Бежим в укрепленные города!

  • 6
    Поставте стяг у напрямі Сіону, втікайте, не спиняйтесь, бо я наведу з півночі лихо і велике нещастя.
  • 6

    Поднимите знамя, чтобы люди пришли на Сион!
    Спасайтесь бегством, без промедления!»
    Так как с севера Я наведу беду —
    лютую гибель.

  • 7
    Виповзає лев з гущавини своєї, вирушає губитель народів, виходить із свого місця, щоб пусткою зробити край твій; міста твої будуть зруйновані, без мешканців залишаться.
  • 7

    Вышел лев из своего логова;
    тронулся в путь палач народов.
    Он покинул свое место,
    чтобы разорить твою землю.
    Твои города превратятся в руины,
    не останется горожан.

  • 8
    Тому веретищем підпережіться; плачте, лементуйте, не відвернувсь бо від нас палкий гнів Господній.
  • 8

    Так наденьте рубище,
    рыдайте и плачьте,
    потому что пылающий Господень гнев
    не отвратился от нас.

  • 9
    І станеться в той день, — слово Господнє, — що у царя зомліє серце й у князів; священики вжахнуться, і пророки стуманіють.
  • 9

    — В тот день, — возвещает Господь, —
    у царя и приближенных дрогнет сердце,
    ужаснутся священники
    и пророков охватит страх.

  • 10
    І скажуть: Ой, Господи Боже! Вельми завів єси люд цей і Єрусалим, казавши: Мир у вас буде! А меч, тим часом, аж до душі доходить!
  • 10
    И я сказал:
    — О Владыка Господь, как же сильно Ты обманул этот народ и жителей Иерусалима, говоря: «У вас будет мир», тогда как меч приставлен к нашему горлу.
  • 11
    Тоді казатимуть цьому народові та Єрусалимові: Вітер палкий повіяв з узвиш у пустині в напрямі до дочки народу мого; та не на те, щоб провівати й не для того, щоб прочищати.
  • 11
    — В то время этому народу и Иерусалиму будет сказано: «Жгучий ветер с голых вершин в пустыне дует в сторону Моего народа, но не для того, чтобы провеивать или очищать зерно от сора,
  • 12
    Занадто сильний вітер прийшов до мене. Ось і я виречу суд над ними.
  • 12
    — слишком могуч этот ветер, дующий по Моему повелению. Настал час, когда Я вынесу им приговор».
  • 13
    Здіймається він, неначе хмара, а колісниці його, немов вихор; коні його від орлів прудкіші. Горе нам! Ми бо пропащі.
  • 13

    Глядите! Он приближается, словно тучи,
    как ураган его колесницы,
    кони его быстрее орлов.
    Горе нам! Мы погибли!

  • 14
    Змий злобу з твого серця, Єрусалиме, якщо хочеш урятуватись. Докіль у тобі перебуватимуть думки твої зловісні?
  • 14

    Иерусалим, омой сердце от зла
    и будешь спасен.
    Долго ли таить тебе злые мысли?

  • 15
    Бо з Дану голос вістить, з гори Ефраїм лихо голосить.
  • 15

    Уже несется голос от города Дана,
    весть о беде с гор Ефрема.23

  • 16
    Дайте народам про те знати, оповістіть у Єрусалимі. З далекої землі приходять облягати, здіймають проти міст юдейських свій галас.
  • 16

    — Объявите народам,
    возвестите Иерусалиму:
    «Войска осаждающих идут из дальней земли,
    оглашая военным кличем города Иудеи.

  • 17
    Мов польові чати, вишиковуються вколо нього, бо збунтувався проти мене, — слово Господнє.
  • 17

    Они окружат его, как стражи полей,
    потому что он восстал против Меня», —
    возвещает Господь. —

  • 18
    Твої вчинки й твої діяння тобі це спричинили. Ось твоя злоба! Така вона гірка, що доходить аж до серця твого.
  • 18

    Твои пути, твои дела
    принесли все это тебе.
    Это твоя участь.
    Так горько, что сердце твое разрывается!

  • 19
    Ой моє нутро, моє нутро! Умліваю я. Ой оболони мого серця! Серце ниє у мене. Ніяк не змовчу, бо звук сурми, душе моя, почула єси, військовий сполох.
  • 19

    — Горе! Горе!
    Я корчусь от боли.
    Смута в сердце.
    Сердце колотится,
    я не могу молчать,
    потому что слышу звук рога,
    слышу боевой клич.

  • 20
    Нещастя за нещастям звістують, спустошено цілу країну. Раптом зруйновано мої намети, умить — мої опони.
  • 20

    Беда за бедой;
    вся страна опустошена.
    В один миг погибли мои шатры,
    в мгновение ока — мои палатки.

  • 21
    Чи довго бачитиму стяги, звук сурми буду чути?
  • 21

    Сколько мне еще смотреть на знамя,
    слышать звуки рога?

  • 22
    Бо народ мій безглуздий; вони мене не знають. Дурні з них діти, і розуму в них немає; розумні вони зло чинити, а діяти добро не вміють.»
  • 22

    — Бестолков Мой народ:
    Меня он не знает.
    Глупые они дети;
    нет у них разума.
    Они мастера совершать зло,
    а делать добро не умеют.

  • 23
    Глянув я на землю, і ось вона пуста й пустошня; на небо — і не було на ньому світла.
  • 23

    — Я смотрю на землю, но она пуста и безлика,
    и на небеса, но свет их погас.

  • 24
    Глянув на гори, а вони тряслися, і всі горби хитались.
  • 24

    Я смотрю на горы — они дрожат,
    и все холмы колеблются.

  • 25
    Глянув, і ось ані людини, й небесні птахи геть порозлітались.
  • 25

    Я смотрю, и нет никого,
    и все птицы разлетелись.

  • 26
    Глянув, аж ось плодюче поле — пустиня, і всі його міста в руїнах — перед Господом, перед палким його гнівом.
  • 26

    Я смотрю, и пустыней стал плодородный край,
    и все города его разрушены перед Господом,
    от Его пылающего гнева.

  • 27
    Так бо сказав Господь: «Пусткою пойметься уся країна, та я не вигублю дощенту.
  • 27
    Так говорит Господь:

    — Вся земля будет опустошена,
    хоть Я и не погублю ее полностью.

  • 28
    Тим то земля засумує, і потемніє вгорі небо; бо я сказав так, я так призначив, а в тому я не поступлюся.»
  • 28

    Будет плакать она об этом,
    а над ней почернеет небо,
    потому что Я так сказал и задумал —
    не сжалюсь и не отступлюсь.

  • 29
    Від галасу комонних та лучників ціле місто втікає; вони ховаються по нетрях, здираються на скелі. Усі міста покинуто, ані одного в них мешканця.
  • 29

    От шума всадников и стрелков
    разбегаются все жители городов.
    Кто подается в леса,
    кто в горы уходит —
    все города оставлены,
    нет в них жителей.

  • 30
    І ти, пограбована, що діятимеш? Вдягаєшся у кармазини, приоздоблюєшся у золоті окраси, побільшуєш очі красилом, — та марне оте прикрашання твоє! Погорджують тобою твої коханці, вони життя у тебе відібрати прагнуть.
  • 30

    Что же ты делаешь, опустошенная?
    Для чего одеваешься в пурпур,
    для чего надеваешь золото
    и подводишь глаза?
    Напрасно ты прихорашиваешься.
    Тебя презирают любовники
    и хотят отнять у тебя жизнь.

  • 31
    Я чую крик, немов би породіллі, немов би зойк тієї, що вперше народжує; крик дочки Сіону, що стогне, що простягає руки: «Ой лишенько моє! Душа моя перед убивцями умліває!»
  • 31

    Слышу крик — будто женщина в родах кричит,
    словно стонет рожающая в первый раз, —
    слышу крик дочери Сиона,
    задыхается она, раскинув руки:
    «Горе мне! Бессильна я перед убийцами».

    • ← (Єремії 3) | (Єремії 5) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025