Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
New Living Translation
Слово, що надійшло до Єремії про всіх юдеїв, що перебували в Єгипетській землі, що жили в Мігдолі й у Тафнісі, й у Нофі, й у країні Патросі.
Так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: «Ви бачили усе те нещастя, що я послав на Єрусалим і на всі міста юдейські. Нині лежать вони в руїнах, безлюдні,
“This is what the LORD of Heaven’s Armies, the God of Israel, says: You saw the calamity I brought on Jerusalem and all the towns of Judah. They now lie deserted and in ruins.
за їхнє злочинство, що його коїли, і тим доводили мене до гніву, ходивши кадити та служити іншим богам, яких не знали ні вони, ні ви, ні батьки ваші,
They provoked my anger with all their wickedness. They burned incense and worshiped other gods — gods that neither they nor you nor any of your ancestors had ever even known.
хоч я й посилав до вас раз-по-раз усіх слуг моїх, пророків і наполегливо посилаю казати вам: Не чиніть цієї гидоти, що осоружна мені!
“Again and again I sent my servants, the prophets, to plead with them, ‘Don’t do these horrible things that I hate so much.’
Вони ж не слухали й не прихиляли вуха, щоб покинути своє злочинство й не кадити іншим богам.
But my people would not listen or turn back from their wicked ways. They kept on burning incense to these gods.
Тоді вилився мій гнів і моє обурення, і запалало по містах юдейських і по вулицях єрусалимських, і вони стали руїною і пустелею, як оце й бачите.
And so my fury boiled over and fell like fire on the towns of Judah and into the streets of Jerusalem, and they are still a desolate ruin today.
Отож так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: Навіщо чините самим собі таке велике лихо? Ви вигубите чоловіка й жінку, дітей і немовляток з-посеред Юди, так що не зостанеться й нащадка у вас,
“And now the LORD God of Heaven’s Armies, the God of Israel, asks you: Why are you destroying yourselves? For not one of you will survive — not a man, woman, or child among you who has come here from Judah, not even the babies in your arms.
бо ви доводите мене до гніву ділом рук ваших, кадивши іншим богам в Єгипетській землі, куди ви прийшли жити, щоб себе погубити та стати прокляттям і сміховищем для всіх народів землі.
Why provoke my anger by burning incense to the idols you have made here in Egypt? You will only destroy yourselves and make yourselves an object of cursing and mockery for all the nations of the earth.
Хіба ж позабували ви злочини батьків ваших і безбожність царів юдейських і жінок їхніх, і ваші власні злочини й злочини жінок ваших, що їх то скоїли в землі Юдейській та по вулицях єрусалимських?
Have you forgotten the sins of your ancestors, the sins of the kings and queens of Judah, and the sins you and your wives committed in Judah and Jerusalem?
Аж по цей день вони не мали скрухи серця, ані страху, та й не ходили за моїм законом і за моїми установами, що я появив перед вами й перед вашими батьками.
To this very hour you have shown no remorse or reverence. No one has chosen to follow my word and the decrees I gave to you and your ancestors before you.
Тим то так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: Оце я оберну моє обличчя проти вас на погибель і на загладу всього Юди.
“Therefore, this is what the LORD of Heaven’s Armies, the God of Israel, says: I am determined to destroy every one of you!
Я зловлю останок Юди, що наважився йти в Єгипетську землю, щоб там жити. Вони всі погинуть в Єгипетській землі, поляжуть від меча, загинуть з голоду, мале й велике; від меча й голоду загинуть і стануть прокляттям і страховиськом, наругою й посміховищем,
I will take this remnant of Judah — those who were determined to come here and live in Egypt — and I will consume them. They will fall here in Egypt, killed by war and famine. All will die, from the least to the greatest. They will be an object of damnation, horror, cursing, and mockery.
Я покараю тих, що живуть у Єгипетській землі, як покарав Єрусалим: мечем, голодом і чумою.
I will punish them in Egypt just as I punished them in Jerusalem, by war, famine, and disease.
Ніхто з останку Юди, з тих, що прибули в Єгипетську землю, щоб там жити не вирятується і не втече й не повернеться у землю Юдейську, куди так потужно лине їхня душа, щоб повернутися знову й там осістись; вони бо не повернуться ніколи, хіба що тільки ті, що втечуть звідти.»
Of that remnant who fled to Egypt, hoping someday to return to Judah, there will be no survivors. Even though they long to return home, only a handful will do so.”
І відказали Єремії всі чоловіки, що знали, як їхні жінки чужим богам кадили, й усе жіноцтво, що там стояло — було їх там велика сила, — і ввесь люд, що жив у Єгипетській землі в Патросі:
«Наказу, що ти нам дав во ім'я Господнє, ми не послухаємось.
“We will not listen to your messages from the LORD!
Ми таки будемо чинити все те, що сказали уста наші: ми будемо кадити цариці небесній і приносити їй ливні жертви, як це чинили ми й батьки наші, царі наші й князі наші по містах Юдеї та по вулицях єрусалимських. Тоді ми були ситі й щасливі і не знали лиха.
We will do whatever we want. We will burn incense and pour out liquid offerings to the Queen of Heaven just as much as we like — just as we, and our ancestors, and our kings and officials have always done in the towns of Judah and in the streets of Jerusalem. For in those days we had plenty to eat, and we were well off and had no troubles!
З того ж часу, як ми перестали кадити цариці небесній і приносити їй ливні жертви, терпимо в усьому нестачу й гинемо від меча й голоднечі.
But ever since we quit burning incense to the Queen of Heaven and stopped worshiping her with liquid offerings, we have been in great trouble and have been dying from war and famine.”
І коли ми, жінки, кадимо цариці небесній і приносимо їй ливні жертви, то хіба ж це без відома наших чоловіків виробляємо ми їй медяники з її подобизною та возливаєм ливні жертви?»
“Besides,” the women added, “do you suppose that we were burning incense and pouring out liquid offerings to the Queen of Heaven, and making cakes marked with her image, without our husbands knowing it and helping us? Of course not!”
Тоді Єремія озвався до всього народу, до чоловіків і жінок, і до всіх людей, що ото так йому відповідали:
Then Jeremiah said to all of them, men and women alike, who had given him that answer,
«Хіба ж то не те кадження, шо ви воскурювали по містах юдейських і по вулицях єрусалимських, ви й ваші батьки, ваші царі й ваші князі та народ землі, — хіба не те згадав Господь і хіба не воно вразило його серце?
“Do you think the LORD did not know that you and your ancestors, your kings and officials, and all the people were burning incense to idols in the towns of Judah and in the streets of Jerusalem?
Господь не міг терпіти довше ваших злих учинків і гидот, яких ви наробили. Тим то й стала ваша земля пустинею й острахом та прокляттям, збезлюдніла, як самі бачите.
It was because the LORD could no longer bear all the disgusting things you were doing that he made your land an object of cursing — a desolate ruin without inhabitants — as it is today.
Саме через те, що ви бовванам кадили й супроти Господа грішили, голосу його не слухались і не ходили за Господнім законом та за велінням його та постановами його, — за те й спіткало вас оце лихо, Як самі бачите.»
All these terrible things happened to you because you have burned incense to idols and sinned against the LORD. You have refused to obey him and have not followed his instructions, his decrees, and his laws.”
І сказав Єремія до всього народу й до всього жіноцтва: «Вислухайте слово Господнє, ви, всі юдеї, що перебуваєте в землі Єгипетській!
Then Jeremiah said to them all, including the women, “Listen to this message from the LORD, all you citizens of Judah who live in Egypt.
Так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: Ви, жінки, мусите вашими руками виконати те, що ви прирекли вашими устами! Ви сказали: Ми хочемо повнотою виконувати наші обітниці, якими обреклися: кадити цариці небесній і приносити їй ливні жертви. Виконуйте ж добре ваші обітниці, чиніте ваші ливні жертви.
This is what the LORD of Heaven’s Armies, the God of Israel, says: ‘You and your wives have said, “We will keep our promises to burn incense and pour out liquid offerings to the Queen of Heaven,” and you have proved by your actions that you meant it. So go ahead and carry out your promises and vows to her!’
Однак же вислухайте слово Господнє, ви, всі юдеї, що живете в Єгипетській землі: Ось я кленуся моїм великим ім'ям, — слово Господнє, — що ніхто з юдеїв у всій Єгипетській землі не буде більше вже вимовляти своїми устами моє ім'я, ніхто не скаже: Як жив Господь Бог!
“But listen to this message from the LORD, all you Judeans now living in Egypt: ‘I have sworn by my great name,’ says the LORD, ‘that my name will no longer be spoken by any of the Judeans in the land of Egypt. None of you may invoke my name or use this oath: “As surely as the Sovereign LORD lives.”
Ось я буду пильно за вами наглядати вам на погибель, а не на добро: усі юдеї, що перебувають у Єгипетській землі, загинуть від меча та голоднечі, усі дощенту.
For I will watch over you to bring you disaster and not good. Everyone from Judah who is now living in Egypt will suffer war and famine until all of you are dead.
Тільки ті, що втечуть від меча, повернуться з Єгипетської землі у Юдейську землю, і мало їх буде. Тоді ввесь останок юдеїв, що прийшли у Єгипетську землю, щоб там перебувати, дізнається, чиє слово справдиться, чи моє, чи їхнє.
Only a small number will escape death and return to Judah from Egypt. Then all those who came to Egypt will find out whose words are true — mine or theirs!
А ось вам знак, — слово Господнє, — що я вас покараю на цьому місці, щоб знали, що слова мої напевне здійсняться — вам на лихо.
“‘And this is the proof I give you,’ says the LORD, ‘that all I have threatened will happen to you and that I will punish you here.’
Так говорить Господь: Ось я видам фараона Хофру, єгипетського царя, у руки його ворогам і в руки, що зазіхають на його життя, як видав Седекію, юдейського царя, у руки Навуходоносорові, вавилонському цареві, ворогові його, що зазіхав на його життя.»