Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Синодальный перевод
Втікайте геть, о діти Веніямина, з-посеред Єрусалиму, засурміте в Текоа! У Беткеремі знак дайте! Бо лихо гряде з півночі й страшна погибель.
Бегите, дети Вениаминовы, из среды Иерусалима, и в Фекое трубите трубою, и дайте знать огнём в Бефкареме, ибо от севера появляется беда и великая гибель.
До неї прийдуть пастухи з своїми чередами. Навколо неї шатра напинають, кожен випасає своє займище.
Пастухи со своими стадами придут к ней, раскинут палатки вокруг неё; каждый будет пасти свой участок.
Готуйте війну проти неї! Вставайте, й ходім опівдні! Горе нам! Бо день хилиться, бо тіні вечірні розтяглися.
Приготовляйте против неё войну; вставайте, и пойдём в полдень. Горе нам! день уже склоняется, распростираются вечерние тени.
Вставайте, і вночі ходімо, порозвалюймо її палаци!
Вставайте, пойдём и ночью, и разорим чертоги её!
Бо так говорить Господь сил: «Рубайте дерево її, насипайте вал проти Єрусалиму: це місто мусить зазнати кари; воно сповнене насильства!
Ибо так говорит Господь Саваоф: рубите дерева и делайте насыпь против Иерусалима: этот город должен быть наказан; в нём всякое угнетение.
Як з криниці ллється вода, так із нього ллється лукавство. Лиш „Ґвалт! Руїна!" чути в ньому, передо мною постійно біль і рани.
Как источник извергает из себя воду, так он источает из себя зло: в нём слышно насилие и грабительство, пред лицом Моим всегда обиды и раны.
Прийми науку, о Єрусалиме, а то душа моя відвернеться від тебе, а то вчиню тебе пустинею, безлюдною землею.»
Вразумись, Иерусалим, чтобы душа Моя не удалилась от тебя, чтоб Я не сделал тебя пустынею, землёю необитаемою.
Так каже Господь сил: «Обберуть зовсім, як виноградник, останок Ізраїля. Пройди рукою ще раз, як збирач винограду, по винограднім вітті.
Так говорит Господь Саваоф: до конца доберут остаток Израиля, как виноград; работай рукою твоею, как обиратель винограда, наполняя корзины.
До кого мені говорити, кого заклинати, щоб зважили? Глухе бо в них вухо, вони чути не можуть. Слово Господнє — це їм на насміх, не до смаку воно їм.
К кому мне говорить и кого увещевать, чтобы слушали? Вот, ухо у них необрезанное, и они не могут слушать; вот, слово Господне у них в посмеянии; оно неприятно им.
Тому я повен Господнього гніву і втомився його в собі тримати. Вилий його на дітей на вулиці, на хлопців юрбу, бо займуть мужа з жінкою у полон, старого з повнолітнім.
Поэтому я преисполнен яростью Господнею, не могу держать её в себе; изолью её на детей на улице и на собрание юношей; взяты будут муж с женою, пожилой с отжившим лета.
Попереходять їхні доми до інших, поля вкупі з виноградниками; бо я простягну мою руку на мешканців краю, — слово Господнє!
И домы их перейдут к другим, равно поля и жёны; потому что Я простру руку Мою на обитателей сей земли, говорит Господь.
Бо від найменшого до найбільшого усі лиш дбають за наживу; і від пророка до священика усі чинять оману.
Ибо от малого до большого, — каждый из них предан корысти, и от пророка до священника — все действуют лживо;
Рану народу мого лікують легковажно, кажучи: Мир! Мир! — а миру немає.
врачуют раны народа Моего легкомысленно, говоря: «мир! мир!», а мира нет.
Стидались би своїх мерзенних учинків! Та вони вже сорому не мають, не тямлять навіть, що то — стидатись. Тому й попадають між тими, що впадуть; коли навідаюсь до них, вони спіткнуться», — слово Господнє.
Стыдятся ли они, делая мерзости? нет, нисколько не стыдятся и не краснеют. За то падут между падшими и во время посещения Моего будут повержены, говорит Господь.
Так говорить Господь: «Спиніться на дорогах і роздивіться, та розпитайтеся про стежки днедавні: де дорога добра, то й ступайте нею, і знайдете спокій душам вашим. Вони ж сказали: Ми не підемо нею.
Так говорит Господь: остановитесь на путях ваших, и рассмотрите, и расспросите о путях древних, где путь добрый, и идите по нему, и найдёте покой душам вашим. Но они сказали: «не пойдём».
І я поставив вартових над вами. Вважайте на звук трубний! Вони ж мовляли: Не будемо зважати!
И поставил Я стражей над вами, сказав: «слушайте звука трубы». Но они сказали: «не будем слушать».
Тож слухайте, народи, і знай, громадо, що з ними буде.
Итак, слушайте, народы, и знай, собрание, что с ними будет.
Слухай, о земле! Оце наведу на народ отой лихо, виплід їхніх мислей; бо вони на слова мої не зважали і закон мій відштовхнули.
Слушай, земля: вот, Я приведу на народ сей пагубу, плод помыслов их; ибо они слов Моих не слушали и закон Мой отвергли.
Навіщо мені ладан із Шеви і пахуча трость із країв далеких? Ваші всепалення не люблю я, і ваші жертви мені не довподоби.»
Для чего Мне ладан, который идёт из Савы, и благовонный тростник из дальней страны? Всесожжения ваши неугодны и жертвы ваши неприятны Мне.
Тому Господь так каже: «Оце покладу спотики перед отим народом, об які батьки й сини спотикнуться разом, сусід і його приятель погинуть.»
Посему так говорит Господь: вот, Я полагаю пред народом сим преткновения, и преткнутся о них отцы и дети вместе, сосед и друг его, и погибнут.
Так говорить Господь: «Ось іде народ з північної країни, великий люд здіймається з найдальших закутин світу.
Так говорит Господь: вот, идёт народ от страны северной, и народ великий поднимается от краёв земли;
В руках їхніх лук зо списом; вони жорстокі, не мають милосердя. Голос їхній реве, як море; вони верхи на конях. Готові як один до бою проти тебе, дочко Сіону.»
держат в руках лук и копьё; они жестоки и немилосердны, голос их шумит, как море, и несутся на конях, выстроены, как один человек, чтобы сразиться с тобою, дочь Сиона.
Почули ми про нього вістку, помліли у нас руки; туга нас огорнула, біль, як у породіллі.
Мы услышали весть о них, и руки у нас опустились, скорбь объяла нас, муки, как женщину в родах.
У поле не виходьте і по дорозі не ходіте, бо там ворожий меч і жах навколо.
Не выходите в поле и не ходите по дороге, ибо меч неприятелей, ужас со всех сторон.
Дочко мого народу, підпережись вереттям і в попелі качайся! Справляй жалобу, мов по синові одинакові, лементуй прегірко, бо раптом надійде на нас погубник.
Дочь народа моего! опояшь себя вретищем и посыпь себя пеплом; сокрушайся, как бы о смерти единственного сына, горько плачь; ибо внезапно придёт на нас губитель.
Я баштою й твердинею зробив тебе в моїм народі, щоб ти розпізнавав і випробовував їхню дорогу.
Башнею поставил Я тебя среди народа Моего, столпом, чтобы ты знал и следил путь их.
Всі вони бунтарі запеклі, наклеп розносять. Вони: мідь і залізо — всі зіпсовані.
Все они — упорные отступники, живут клеветою; это медь и железо, все они развратители.
Міх дме сильно, щоб оливо вогнем пожерти. Ливар витоплює надармо: жужлі не відділились.
Раздувальный мех обгорел, свинец истлел от огня: плавильщик плавил напрасно, ибо злые не отделились;