Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Cовременный перевод WBTC
«Того часу, — слово Господнє, — повикидають з їхніх гробів кості царів юдейських, кості князів їхніх, кості священиків, кості пророків та кості мешканців єрусалимських.
Господь говорит: "В это время люди будут выбрасывать кости царей и правителей Иудеи из их захоронений. Они вынесут кости священников и пророков из их гробниц, кости жителей Иерусалима из их могил.
І порозкидають їх перед сонцем і перед місяцем, і перед усім військом небесним, яких вони любили, яким служили, за якими ходили, яких шукали й перед якими припадали. Їх не збиратимуть і не ховатимуть: вони погноєм будуть на землі.
И разбросают эти кости по земле под солнцем, под луной, под звёздами. Жители Иерусалима любят поклоняться солнцу, луне и звездам. Никто не соберёт этих костей и не похоронит их снова, и кости этих людей будут словно навоз на земле.
І волітимуть ліпше вмерти, а ніж жити, усі ті, що залишаться від цього ледачого гнізда, що зостануться по всіх місцях, куди я їх повикидаю, — слово Господа сил.
Я заставлю людей Иудеи оставить их дома и землю, и они будут изгнаны в чужие земли. И те из людей Иудеи, кто не был убит на войне, будут желать себе смерти". Так говорит Господь Всемогущий.
І ще кажи їм: Так говорить Господь: Хіба ж як хтось упаде, то не встане? Або як зіб'ється з дороги, то не повернеться?
"Иеремия, скажи народам Иудеи, что так говорит Господь: "Если человек упал, то он встаёт, а если он идёт неправильной дорогой, то поворачивает и идёт назад".
Чому ж ото цей люд єрусалимський відступився відступництвом тривалим, цупко тримається обману і повернутись не бажає?
Народы Иудеи шли неправильным путём, но почему же они и дальше так идут и продолжают верить лжи, и не желают повернуться и правильным путём пойти?
Я пильно прислухався, та вони не говорять як треба. Ніхто не кається у своїм ледарстві, щоб сказати: Що це я вчинив? — Кожний бігом звертає з дороги, неначе кінь, що у бій стрімголов поривається.
Я слушал их внимательно, но верно не ответил ни один. Все эти люди не сожалеют о своих грехах, не думают о сотворённом зле, бездумно поступая, словно кони, несущиеся в битву.
Навіть і бусель у небі знає свою пору; і горлиця й ластівка, і журавель пильнують часу їхнього приходу. Народ же мій не знає Господнього розпорядку.
Ведь даже птицы знают своё время: и аисты, и голуби, дрозды, стрижи — все знают, когда приходит время перелёта, но Мой народ не знает, чего Господь желает им.
І як ви можете казати: Ми мудрі! Закон Господній з нами! Так, певно, але брехливе перо писак перетворило його на брехню.
Ты продолжаешь утверждать: "У нас есть поучения Господни, и мы мудры". Но это всё не так, поскольку лгали перьями писцы.
Осоромились мудрі, збентежились і впіймались. Вони відкинули слово Господнє; яка ж там у них мудрість?
Те "мудрецы" Господни поучения отказывались слушать, поэтому не мудрецы они — в капкан они попали и опозорились.
За те я віддам жінок їхніх іншим, поля їхні займанцям; бо від найменшого до найбільшого усі вони про наживу дбають. Пророки й священики — усі вони чинять обман.
Я за других отдам их жён, поля отдам другим владельцам. Они все только о деньгах мечтают, от самого ничтожного до знатного. Все, от пророков до священников, — все лгут.
Гоять рану народу мого легкодушно, кажучи: Мир! Мир! — коли миру немає.
Большую боль народ Мой претерпел — пророки и священники должны на раны наложить повязки, но, как царапины, они врачуют раны. Они говорят, что раны не опасны, но раны их смертельны.
Стидались би отакі гидоти коїти! Але вони й сорому ніякого не мають; не тямлять навіть, що то значить червоніти. Тому й попадають між тими, що впадуть; під час відвідин їхніх вони спотикнуться, — слово Господнє.
Пророкам и священникам должно быть стыдно за свои поступки, но им неведом стыд за их грехи, и ждёт их наказание со всеми. Я брошу оземь их, когда приду наказывать людей". Так говорит Господь.
Я так хотів би з них врожай зібрати, — слово Господнє, — але на винограді нема грон, ані смоков на смоковниці, ба й листя — і те зів'яло. Дав я їм (заповіді), та вони їх топчуть.»
"Я заберу все их плоды, весь урожай, — говорит Господь, — Я не оставлю ни виноградины на виноградниках, ни смоквы на смоковницах, и даже высохнет листва. Я всё возьму, что дал".
Чого ми сидимо? Збирайтесь, та ходімо у міста-твердині й там загинемо, бо Господь, Бог наш, згинути судив нам. Отруйною водою напоїв за те нас, що проти Господа ми згрішили.
"Почему мы сидим, вставайте, побежим в большие города! Если хочет Господь нас убить, то умрём в городах. Мы грешили против Бога, и Он даёт нам пить воду с ядом.
Ми ждали миру, — нічого доброго не було; часу одужання, — та ось страхіття.
Мы надеялись, что мир к нам придёт, но добра не дождались; надеялись, что простит нас Господь, но дождались несчастий.
Від Дану чути іржання його коней; від звуку хропіння його жеребців уся земля трясеться. Вони прийшли й пожерли край з усім, що було в ньому; міста й їхніх мешканців.
И возле Дана слышно ржание коней: под копытами их дрожит земля, они разрушат всё, что есть на нашей земле, уничтожат города и живущих в них".
«Ось бо пошлю на вас гадюк та василисків, проти яких заговору немає; і будуть вас кусати, — слово Господнє.
"Я посылаю на вас, народ Иудеи, змей ядовитых; их нельзя приручить, и они будут вас жалить". Так говорит Господь.
Ось чути крик доньки мого народу з далекої країни: Хіба вже на Сіоні Господа немає? Хіба Царя його нема на ньому? — Чого своїми різьбленими ідолами мене обурюють, марнотами чужими?»
Услышь людей моих — по всей стране о помощи все молят со слезами и говорят: "На Сионе ли Господь? Царь не покинул ли Сиона?" Но говорит Господь: "Народы Иудеи ничтожным идолам, чужим богам все поклонялись и разгневали Меня. Зачем они так поступали?"
Жнива минули, скінчилось літо, та ми не врятувались.
И люди говорят: "И жатва завершилась, и лето кончилось, а нам спасения нет".
Через рану дочки мого народу я увесь у ранах, я прибитий, жах мене огортає.
Больно народу моему — значит больно и мне. Я так печален, что я не в силах говорить.