Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Куліша та Пулюя
Я — чоловік, що зазнав горя під палицею його гніву.
Я чоловік, що зазнав горя від палицї гнїву його;
Він вів мене й силував ходити у пітьмі, а не в світлі.
Він повів мене й увів у пітьму, а не в сьвітло.
Проти мене самого він знову й знову звертає свою руку цілоденно.
Так, він обернувся проти мене, і день у день простягає на мене руку свою;
Він виснажив тіло моє й мою шкіру, він розбив мої кості.
Поморщив тїло моє й кожу мою, та потер костї мої;
Він зводив будову проти мене і оточував мене жовчю та нуждою.
Обгородив мене (нещастєм), обложив горем і нуждою;
Він оселив мене в місцях темних, наче тих, що вже давно померли.
Він посадив мене в темне місце, як тих, що давно померли;
Муром обвів мене, щоб я не вийшов; зробив тяжкими мої кайдани.
Наче муром, обвів мене, щоб я не вийшов, закував у тяжкі кайдани;
Навіть як я взиваю й допомоги благаю, він відштовхує мою молитву.
Як я прошу, як благаю, він одпихає молитву твою;
Дороги мої тесаним камінням закидав, стежки мої викривив він.
Дороги мої він каміннєм закидав, попсував стежки мої.
Ведмедем у засідці зробивсь для мене, левом у сховку.
Став проти мене, наче ведмедем у засїдцї, — левом у сховищу;
Він збив набік мої дороги, він розірвав мене і обернув на ніщоту.
Поперевертав дороги мої, розірвав мене, й у нїщо обернув;
Він нап'яв свого лука і поставив мене стрілі за мету.
Напяв лука свого й поставив мене за мету стрілам своїм;
Я став посміховищем для всього мого народу, їх приспівкою цілоденною.
Я стався сьміховищем усьому народові мому, повсякдневною присьпівкою їх.
Він розбив щебенню мої зуби, він повалив мене в попіл.
Покрушив каміннєм зуби мої, покрив мене попелом.
Покинув спокій мою душу, і я забув про щастя.
Покинув супокій душу мою; я вже й забув про днї добрі,
Я мовив: Пропала моя сила, моя на Господа надія!
І сказав я собі: погасла сила моя й надїя моя на Господа.
Згадай про мої злидні та мою скорботу, про полин та жовч.
О, спогадай про мою муку й нужду, про полин і жовч!
Глибоко вбилось усе те мені в пам'ять, і душа моя в мені прибита;
Глибоко вбилось усе те в память мою й душа моя в менї заниває.
Ласки Господні не скінчились, не вичерпалось його милосердя.
Ізза милосердя Господнього ми не вигинули, бо милосердє його не вичерпується.
Господь — мій пай, — моя душа говорить; тому й надіюся на нього,
Господь пай мій, говорить собі душа моя, то ж і буду я вповати на него.
Благий Господь до того, хто його чекає; до душі, яка його шукає.
Благий Господь до тих, хто надїється на його, — до душі, що його шукає.
Добре чекати мовчки від Господа спасіння.
Добре тому, хто без нарікання дожидає рятунку від Господа.
Добре для людини носити ярмо в юнацтві.
Благо людинї, що змалку несе ярмо (закону Господнього);
Нехай сидить насамоті мовчки, бо він його наклав на нього.
(що) Седить на самотї й мовчить, бо він (Бог) наложив се ярмо на його;
Нехай встромить уста свої в порох, ануж: може ще є надія!
А він нахиляє уста свої в порох, та й думає: може бути, ще є надїя;
Нехай наставить тому, хто б'є, щоку, нехай набереться зневаги до наситу!
Хто надставляє бючому свою щоку й приймає, хоч би й до переситу зневагу;
Бо хоч він і засмутить, та знову помилує з доброти своєї великої.
Та хоч і пішле злиднї, то й помилує по великій добротї своїй;
Бо він не карає від серця і нерадо засмучує дітей людських.
Не по свойму бо серцї карає він і посиляє смуток на дїтей людських,
А коли хтось бере під ноги усіх в'язнів країни
А тодї, як вони під ноги беруть безсильних на землї,
чи перекручує право людини перед очима Всевишнього,
Як несправедливо судять ближнього перед очима Всевишнього,
коли ошукує когось у якійсь справі, — хіба Господь того не бачить?
Як притискають другого в його дїлах; бо хиба ж Господь сього не бачить?
Хто щось колись сказав і воно сталось без Господнього веління?
Хто ж бо сьміє сказати: І таке часом дїється, що Господь не повелїває!
Хіба не з уст Всевишнього виходять злидні й нещастя?
Хиба ж не з уст (не з приказу) Всевишнього виходить нужда й щастє?
Чому, поки живе, людина нарікає, чоловік — за кару за гріхи власні?
Чом же нарікає живуща людина? Нехай би нарікала на свої гріхи.
Розвідаймо тільки дороги наші й дізнаймо, повернімося до Господа!
Розпитуймо й розвідуймо наші дороги та й обернїмось до Господа;
Здіймімо серця й руки наші до Бога, що на небі!
Здіймімо серце й руки наші до Бога на небі (й говорімо):
Ми відпали, збунтувались: ти не простив нам!
Ми одпали, ми непокірливі, тим то й не пощадив єси нас;
Огорнув гнівом, гнав нас та убивав немилосердно.
Ти оболїк себе гнївом і гнав та побивав нас без ощадку;
Закрив ти себе хмарою, щоб не пройшла молитва.
Ти закрив себе хмарою (гріхів наших), щоб не доходила до тебе молитва наша;
Сміттям та покиддю зробив ти нас серед народів.
Соромом і гидотою зробив нас єси серед народів.
Страх і яма нам випала, спустошення й руїна.
Страх і яма, опустошеннє й погибель — се наша доля.
Потоки вод ллє моє око над руїною дочки народу мого.
Потоки вод проливає око моє над погибелю дочки народу мого.
поки Господь з неба не спогляне та не побачить.
Покіль із неба Господь не спогляне та не побачить.
Око моє печалить мою душу з-за усіх дочок мого міста.
Око моє наповнює смутком душу мою, споглядаючи на всї дочки міста мого.
Мов пташку, напосілися мене зловити ті, що зо мною ворогують без причини.
Всякими способами намагались зловити мене, мов ту пташину, вороги мої, без усякої причини;
Життя моє підтяли в ямі й прикидали мене камінням.
Вкинули мене живцем у яму й прикидали каміннєм.
Води знялися понад голову в мене, і сказав: «Пропав я!»
Води знялися аж до голови в мене, я сказав собі: Пропав я!
Почув ти мій голос: «Не затуляй твого вуха від мого стогону, волання мого!»
Почуй голос мій; не затулюй уха твого від мого зітхання, від благання мого!
Ти зблизився, коли я візвав до тебе; сказав: «Не бійся!».
Так, ти зближувався, як я молився до тебе, й казав менї: Не бійся!
Ти боронив, о Господи, справи душі моєї; ти викупив моє життя.
Ти боронив, Господи, мою справу; вибавляв життє моє.
О Господи, ти бачив мою кривду; розсуди ж мою справу!
Ти, Господи, й тепер бачиш кривду мою; розсуди ж справу мою!
Ти бачив усю їхню помсту, усі їхні замисли на мене.
Ти бачиш ненависть і те, що вони проти мене замишляють.
Ти чув, о Господи, наругу їхню, усі їхні замисли на мене.
Ти чуєш, Господи, їх наругу, — всї їх підходи під мене,
Уста противників моїх, витівки їхні цілоденне проти мене.
(чуєш) Бесїди противників моїх і безнастанні хитрощі їх проти мене.
Чи вони сидять, чи встають, глянь: я — їхня глумлива пісня.
Глянь, чи вони седять, чи встають, — про мене в них все — глумлива пісня.
Відплатиш, Господи, їм нагороду за вчинками їхніх рук.
О, ти певно відплатиш їм, Господи, по учинкам рук їх;