Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Турконяка
У тридцятому році, четвертому місяці, на п'ятий день місяця, як був я між вигнанцями над Кевар-річкою, відчинились небеса, і я побачив видіння Божі.
І сталося, що в тридцятому році, у четвертому місяці, на п’ятий день місяця я був посеред полонених біля ріки Ховар, і відкрилося небо, і я побачив Божі видіння.
На п'ятий день місяця, — це був п'ятий рік вигнання царя Йоахина,
У п’ятий день місяця — це п’ятий рік полону царя Йоакима,
надійшло слово Господнє до Єзекиїла, сина Вузі, священика, в землі Халдейській, над Кевар-річкою. І там була рука Господня над ним.
було Господнє слово до Єзекіїла, сина Вузія, священика, у землі халдеїв біля ріки Ховар. І була на мені Господня рука,
Бачив я: Схопився хуртовиною вітер з півночі, величезна хмара й вогонь клубом, блиск навколо неї, а з середини щось, немов бурштин з-посеред вогню,
і я побачив, як ось з півночі йшов вітер, що несе, і в ньому велика хмара, і світло довкола нього та вогонь, що виблискував, а посеред нього, як видіння бурштину посеред вогню, а в ньому — світло.
і з-посеред нього з'явилось щось, немов подоба чотирьох тварин, що нагадували людські подоби.
А в середині — наче подоба чотирьох живих істот. І це їхній вигляд: у них подоба людини,
У кожного було чотири обличчя, і в кожного було четверо крил.
чотири обличчя в однієї і чотири крила в іншої.
Ноги в них були прямі, а стопи ніг, як стопи у теляти, і блищали вони, немов гладенька мідь.
Їхні ноги прямі, і їхні ноги оперені, й іскри, як поблискування міді, і їхні крила легкі.
Під крильми в них з чотирьох боків були людські руки; обличчя в них і крила в них — у всіх чотирьох.
І людська рука під їхніми крилами на чотирьох їхніх сторонах. І їхні обличчя в чотирьох,
А крильми торкались вони одне одного. Обличчя у них і крила в них не обертались, як вони йшли: кожне простувало перед себе.
коли вони ходили, не поверталися, — кожний ішов перед своїм обличчям.
Подоба облич їхніх була: спереду людське лице в усіх чотирьох, правобіч — левине лице в усіх чотирьох, ліворуч — бичаче лице в усіх чотирьох, (ззаду) орлине лице в усіх чотирьох.
Ось подоба їхніх облич: обличчя людини і обличчя лева з правого боку в чотирьох, і обличчя теляти з лівого боку в чотирьох, і обличчя орла в чотирьох.
Крила їхні були випростані догори. Кожне мало по двоє крил, що торкались одне одного, а двоє вкривали тіло,
І їхні крила простерті догори в чотирьох, у кожного два злучені до себе, і два покривали над їхнім тілом.
і кожне простувало перед себе: куди поривав їх дух, туди вони йшли; вони не обертались, як ішли.
І кожен ходив перед своїм обличчям. Куди тільки йшов дух, ішли вони, і не поверталися.
А з-посеред звірів виднілося щось, як жар, жевріюче, як смолоскипи, що ходили туди й сюди між тваринами; і вогонь блищав, а з вогню вилітали блискавки.
А посеред живих істот — видіння, наче вогняного палаючого вугілля, наче вигляд світильників, що повертаються, посеред істот і світло вогню, і з вогню виходила блискавиця.
І звірі рухались туди й сюди, немов блискавиці.
Придививсь я до тих звірів, аж ось на землі коло тих звірів по колесу, коло всіх чотирьох їх.
І я побачив, і ось одне колесо на землі поблизу чотирьох істот.
Видом і виробом були колеса, немов блискучий хрисоліт, і всі четверо були однаковісінькі, а виглядом своїм і виробом, здавалось, одне колесо було в другому.
І вигляд коліс — наче вигляд берилу, і одна подоба в чотирьох, і їх діло було, немовби колесо в колесі.
Вони могли йти на чотири боки й не обертались, як ішли.
На чотири свої сторони вони ходили, не поверталися, коли йшли, — ні вони,
Обіддя їхнє здавалося високим, як я дивився; обіддя їхнє, у всіх чотирьох, було повне очей по всьому колі.
ні їхні спини; і в них була висота. І я побачив їх, і їхні спини, повні очей довкола в чотирьох.
І коли звірі йшли, то йшли й колеса коло них, а як звірі здіймались від землі вгору, здіймались і колеса.
Коли ж живі істоти йшли, то йшли поблизу них і колеса, а коли істоти піднімалися із землі, то піднімалися й колеса.
Куди поривав їх дух, туди вони йшли, і колеса здіймались разом з ними, бо дух звіря був у колесах.
Де тільки була хмара, там дух, щоб іти. Йшли живі істоти та колеса, і вони підіймалися з ними, тому що в колесах був дух життя.
Коли ті йшли, ішли й вони; коли ті стояли, то й вони стояли. Як же ті здіймались від землі, здіймались і колеса разом з ними, бо дух звіря був у колесах.
Коли вони йшли, то йшли, коли вони ставали, то ставали, а коли вони підносилися із землі, то підіймалися з ними, бо в колесах був дух життя.
Над головами ж у звірів була так, немов би твердь небесна, немов з блискучого кришталю, що розпростирався над їхніми головами.
І над головою тих істот — подоба, наче небозвід, як вигляд кристалу, який простягався над їхніми крилами вгорі.
А під твердю їхні крила були простягнені одне до одного. В кожного було їх по двоє, що вкривали їм тіло.
А під небозводом розпростерті їхні крила, які торкалися одні одних, у кожного два, що покривали їхні тіла.
Як вони йшли, я чув шум їхніх крил, немов шум вод великих, неначе голос Всемогутнього, неначе страшний гомін, немов галас у таборі; а як зупинялись, то спускали крила.
І я чув шум їхніх крил, коли вони ходили, наче гул великої води. І коли вони стали, їхні крила спочивали.
І розлягався шум з-понад тверді, що в них над головами. Як вони зупинялись, то спускали крила.
І ось голос понад небозводом, що був над їхньою головою.
Понад твердю, що в них над головами, було щось немов би сапфір-камінь, що виглядав, як престол. А на тім, що скидалось на престол, видно було вгорі подобу чоловіка.
На ньому — подоба престолу, як вигляд каменя сапфіра, а над подобою престолу — подоба, наче вигляд людини вгорі.
І бачив я щось, наче бурштин, щось наче вогонь навкруги нього, починаючи від того, що було схоже на крижі, і вище. А вниз від того, що було подібне до крижів, бачив я немов би вогонь і блиск навкруги нього.
І я побачив, наче вигляд бурштину від подоби стегон і вище, а від подоби стегон і аж до долу я побачив, наче вигляд вогню, і його світло — довкола.
Немов веселка, що видніється у хмарах дощового дня, так виглядав навколо блиск той. Так виглядала слава Божа. Побачивши її, упав я лицем до землі й почув голос, що говорив.
Наче вигляд райдуги, коли є в хмарі в дні дощу, таким є видіння світла довкола. Це видіння подоби Господньої слави. І я побачив, і я падаю долілиць, і я почув голос, що говорив.