Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Cовременный перевод WBTC
Дарій мідянин посів царство, коли йому було 62 роки.
Дарий решил поставить над всем своим царством сто двадцать сатрапов
І вподобалось Дарієві настановити над царством 120 сатрапів, щоб були по всьому царстві,
и выбрал трёх человек, чтобы править над ними. Даниил был одним из этих трёх управляющих. Царь поставил этих людей с тем, чтобы никто не обманул его, и он бы не понёс урона в своём царстве.
а над ними трьох князів, — одним же з них був Даниїл, — щоб ті сатрапи здавали їм рахунок, а й щоб цареві не було ніякої шкоди.
Даниил превосходил всех других управляющих, потому что был очень способным человеком и обладал добрым нравом. Даниил так нравился царю, что он помышлял уже поставить его управляющим над всем царством.
Даниїл же цей перевищував князів і сатрапів, бо в ньому був високий дух, і цар мав на думці настановити його над усім царством.
Когда другие сатрапы и управляющие услышали об этом, они стали завидовать Даниилу. Они стали искать предлога, чтобы обвинить его, и следили за тем, как он управляет царством; но они не находили ничего предосудительного и не могли обвинить его ни в чём. Даниил был очень честным и верным, никогда не обманывал царя и усердно работал.
Тому князі й сатрапи запопалися шукати приключки, щоб Даниїла обвинуватити в управі царством, але не могли знайти ніякої зачіпки й ніякої провини, бо він був вірний і не було в ньому ніякої недбалости й провини.
В конце концов эти люди сказали: "Мы никогда не найдём предлога, чтобы обвинить Даниила, поэтому мы должны найти обвинение против него в законе его Бога".
І сказали оті люди: «Не знайти нам проти цього Даниїла ніякої приключки, якщо не знайдемо її проти нього в законі його Бога.»
Тогда два управляющих и сатрапы пошли все вместе к царю и сказали: "Царь Дарий, живи вовеки!
От і прийшли ті князі й сатрапи поквапно до царя й сказали до нього так: «Царю Дарію, живи повіки!
Управляющие, наместники, сатрапы, советники и военачальники, все согласились между собой. Мы думаем, что царю надо издать повеление, и каждый должен выполнять его. Если кто в течение тридцати дней будет молиться какому-либо богу или человеку, кроме тебя, царь, то человек этот будет брошен в львиный ров.
Усі князі царства, намісники, радники й правителі врадили між собою, щоб вийшла царська постанова з оповіщеною забороною, саме — кожного, хто протягом тридцятьох днів молитиметься до котрогось бога або людини, крім тебе, царю, аби було вкинуто в яму для левів.
Утверди этот закон, царь, и подпиши бумагу, на которой он написан, чтобы закон нельзя было изменить, потому что мидийские и персидские законы не могут быть отменены или изменены".
Тож учини, царю, таку заборону й підпиши наказ, аби був він незмінний за законом мідян та персів, що є невідкличний.»
И царь Дарий издал этот закон и подписал его.
І підписав цар Дарій наказ із забороною.
Даниил всегда молился Богу три раза в день. Три раза в день Даниил становился на колени, молился и прославлял Бога. Услышав о новом указе, Даниил отправился к себе домой. Он поднялся в свою комнату на крыше и подошёл к окнам, которые выходили прямо на Иерусалим. Даниил опустился на колени и стал молится, как он всегда это делал.
Скоро Даниїл довідався, що підписано такий наказ, то пішов до свого дому; а були в його верхній кімнаті вікна відчинені навпроти Єрусалиму, і він тричі на день припадав навколішки й молився та хвалив свого Бога, як це він був робив звичайно й перед тим.
Тогда эти люди подсмотрели и нашли Даниила молящегося и просящего Бога о помощи.
Тоді ті люди прийшли поквапно й знайшли Даниїла, що молився й благав свого Бога.
Они отправились к царю и стали говорить о законе, который тот издал. Они сказали: "Царь Дарий, не ты ли подписал закон, который говорит о том, что в последующие тридцать дней тот, кто станет молиться какому-либо богу, или человеку, кроме тебя, царь, будет брошен в львиный ров?" Царь ответил: "Да, я подписал этот закон. А законы мидян и персов не могут быть отменены или изменены".
Відразу прийшли вони до царя та й почали говорити про царську заборону: «Чи ж не підписав ти заборону, яка кожного, хто протягом тридцятьох днів молитиметься до котрогось бога або людини, крім для левів?» Цар у відповідь сказав: «Це річ певна, за законом мідян та персів, що є невідкличний.»
И сказали тогда эти люди царю: "Даниил, один из пленников из Иудеи, ни во что тебя не ставит. Он не обращает никакого внимания на закон, подписанный тобою. Даниил всё ещё молится своему Богу три раза в день".
Тоді ті відповіли, мовивши до царя: «Даниїл, що з полонених синів юдейських, не вважає ні на тебе, царю, ні на заборону, яку ти підписав, лише тричі на день проказує свою молитву.»
Услышав это, царь очень опечалился. Он решил спасти Даниила. До самого заката солнца он старался придумать, как бы спасти его.
Почувши про те, засмутився цар вельми й задумав врятувати Даниїла; аж до заходу сонця вживав він заходів, щоб його врятувати.
Но те люди снова пришли к царю и сказали ему: "Помни царь, что закон мидян и персов говорит о том, что ни один закон или указ, подписанный царём, не может быть отменён или изменён".
Але ті люди прийшли поквапно до царя й сказали йому: «Знай, царю, що за мідянським та перським законом ніяка заборона й наказ, що видав цар, не можуть бути змінені.»
И тогда царь Дарий отдал приказ. Даниила привели и бросили в ров со львами. Царь сказал Даниилу: "Я надеюсь, что Бог, Которому ты молишься, спасёт тебя!"
Тоді цар звелів привести Даниїла й вкинути його в яму для левів. Заговорив цар і мовив до Даниїла: «Бог твій, якому ти постійно служиш, хай тебе визволить.»
Принесли большой камень и завалили им вход в львиный ров, а царь запечатал его своим перстнем и наложил свою печать на этот камень. Он также запечатал камень перстнями своих чиновников и наложил на него их печати. Это показывало, что никто не может отодвинуть тот камень и вывести Даниила из львиного рва.
І принесено камінь і покладено на отвір ями, і запечатав її цар своїм перснем та перснями своїх вельмож, щоб не було змінено нічого щодо Даниїла.
После этого царь Дарий вернулся домой. Он ничего не ел в тот вечер, и не хотел, чтобы его развлекали. Всю ночь царь не мог уснуть.
Потім пішов цар у свій палац і ліг спати натще, ба й не звелів приносити собі страви, та й сон утік від нього.
На следующее утро царь Дарий встал на рассвете и поспешил к львиному рву.
А вранці на світанку встав цар і пішов притьмом до левиної ями,
Он очень беспокоился, и когда подошёл ко рву, позвал Даниила: "Даниил, раб Бога живого, смог ли твой Бог спасти тебя от львов?"
і як наблизився до неї, крикнув жалібним голосом до Даниїла: «Даниїле, слуго Бога живого! Чи зміг твій Бог, якому ти постійно служиш, врятувати тебе від левів?»
Даниил ответил: "Царь, живи вовеки!
Тоді Даниїл відповів цареві: «Царю, живи навіки!
Мой Бог послал Ангела Своего, чтобы спасти меня, и Ангел закрыл львиные пасти. Львы не причинили мне вреда потому, что мой Бог знает, что я невиновен. Я никогда не делал ничего против тебя, царь".
Мій Бог послав ангела свого й той затулив пащеки левам, тож вони не скоїли мені ніякої шкоди, бо він визнав мене невинним перед собою, та й перед тобою, царю, я не вчинив нічого злого.»
Царь Дарий был необыкновенно счастлив. Он велел своим слугам вытащить Даниила из львиного рва, а когда они подняли его оттуда, на теле у Даниила не оказалось никаких повреждений. Львы не причинили Даниилу вреда, ибо он доверял Богу своему.
Тоді цар зрадів тим вельми й повелів витягти Даниїла з ями; і витягли Даниїла з ями, й не знайшли на ньому ніякої виразки, бо він поклався був на свого Бога.
Тогда царь дал приказ привести людей, которые обвиняли Даниила, и бросить их с жёнами и детьми в львиный ров. Не успели они опуститься на дно рва, как львы набросились на них, растерзали их тела и сгрызли их кости.
На царський наказ приведено тих людей, що обвинуватили Даниїла, і вкинено в яму для левів — самих їх, дітей їхніх і жінок їхніх; та ледве вони долетіли до дна ями, як накинулися на них леви й потрощили їм усі кості
Тогда царь Дарий написал письмо всем народам и племенам, говорящим на разных наречиях по всему миру: Мир вам!
Після того цар Дарій написав до всіх народів, племен та язиків, що живуть по всій землі: «Нехай ваш мир буде великий!
Я издаю новый закон. Этот закон для людей в каждой области моего царства. Весь народ должен уважать и бояться Бога Даниила. Бог Даниила — живой Бог. Он живёт вечно! Его царство нерушимо. Его закон вечен.
Від мене дається наказ, щоб по всіх околицях мого царства боялись і тремтіли перед Богом Даниїла, бо він — Бог живий і перебуває повіки, і царство його не занепаде ніколи, і влада його кінця не матиме.
Бог помогает и спасает людей. Бог творит поразительные чудеса на небесах и на земле. Бог спас Даниила от львов.