Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Турконяка
«А ось закон про жертву за відшкодування: пресвята це річ.
А ось закон про барана [жертви] за переступ. Це є святе святих.
її заріжуть на тім самім місці, де ріжуть жертву всепалення, кров же розбризкають по жертовнику з усіх боків.
Барана [жертви за] переступ мають зарізати на місці, де ріжуть жертву всепалення, перед Господом, і нехай священик виллє його кров довкола до підніжжя жертовника.
Увесь тук від неї треба принести в офіру: і курдюк і сить, що вкриває нутрощі,
Відтак нехай він принесе з нього весь його жир і задню частину, весь жир, який покриває нутрощі, і весь жир, що на нутрощах,
і обидві нирки з туком, що на них по боках, та чепець, що на печінці, відділивши його зверху від нирок;
обидві нирки й жир, що на них, над стегнами, і сальник, що над печінкою, — нехай відділить їх разом із нирками.
і священик нехай спалить їх на жертовнику як вогняну жертву Господеві: це жертва за відшкодування.
І нехай священик принесе їх на жертовник як [вогняне] приношення Господу. Це є [жертва] за переступ.
Кожен чоловік зо священиків їстиме її; однак, на святім місці треба її споживати: це пресвята річ.
Споживати його може будь-хто чоловічої статі з-поміж священиків. Його мають спожити на святому місці. Це є святе святих.
Щодо жертви за гріх і щодо жертви за відшкодування — закон один: вона буде для того священика, хто нею відслужить покуту.
Як [жертва] за гріх — так і [жертва за] переступ, — закон для них один: вона буде священикові, який звершуватиме нею викуплення.
Коли ж священик приноситиме чиєсь усепалення, шкура жертви всепалення, що він її приніс, буде йому, священикові.
І коли священик приносить всепалення від якогось чоловіка, то шкура жертви всепалення, яку він приносить, також буде йому.
А й усяка офіра, спечена в печі, і все зготовлене на мидниці чи на сковороді, теж буде священикові, що її приносить, — йому буде вона.
І кожна [хлібна] жертва, яка буде приготована в печі, і кожна, яка буде приготована на вогнищі або на сковороді, також буде священикові, який її приносить.
Однак, усяка офіра, замішана з олією, або суха, буде всім синам Арона, так одному, як і другому.
А кожна [хлібна] жертва, приготована на олії чи не приготована, буде всім Аароновим синам, кожному порівну.
А ось закон про мирну жертву, що приноситиметься Господеві.
Ось закон про жертву спасіння, яку будуть приносити Господу.
Коли хтось приносить її на подяку, то воднораз із подячною жертвою принесе прісні коржі, замішані на олії, та прісні ладки, помащені олією, і питльовану муку, приправлену олією, спечену на коржі.
Якщо хтось приноситиме її на похвалу, то нехай з жертвою хвали принесе хліби з питльованого борошна, приготовані на олії, чи прісні коржі, змащені олією, чи питльоване борошно, замішене на олії.
Разом із заквашеними хлібцями принесе свій дар, разом із своєю подячною мирною жертвою.
Ці свої дари з жертвою хвали за спасіння нехай він приносить разом із заквашеними хлібами.
З кожної офіри принесе частину як дань Господеві, і вона належатиме священикові, що скроплював кров'ю мирної жертви; йому вона належить.
І нехай принесе якусь частину з усіх своїх дарів у [жертву] відділення Господу: це буде священикові, який виливає на жертовник кров [жертви] спасіння.
М'ясо з подячної мирної жертви треба їсти в день приносин, нічого не залишаючи з нього до ранку.
А м’ясо жертви хвали за спасіння буде йому. Нехай воно буде спожите в той же день, в який буде принесене, нехай не залишають нічого з нього до ранку.
А якщо чийсь жертвопринос буде обітований або добровільний, то його треба з'їсти в день офірування; другого дня можна ще їсти, що зостанеться;
А якщо він жертвуватиме свій дар як обітну або як добровільну [жертву], то нехай воно споживається того дня, коли він принесе свою жертву, і наступного.
а що залишиться з жертвенного м'яса на третій день, треба спалити на вогні.
А те, що залишиться з м’яса жертви аж до третього дня, нехай буде спалене у вогні.
Коли ж би хтось усе таки їв м'ясо з мирної жертви третього дня, то жертвуючий не здобуде собі ласки, жертва зовсім йому не зачислиться, гидотою стане; а той, хто їв, візьме на себе гріх.
Якщо ж він таки з’їсть [1]щось із м’яса на третій день, то воно не буде прийняте від нього — від того, хто його приносить — і не буде йому зараховане. Це — осквернення. І душа, яка з’їсть щось із нього, — візьме на себе гріх.
Коли якесь м'ясо доторкнеться до чогонебудь нечистого, не можна його їсти, на вогні його треба спалити. А інше м'ясо кожен чистий може їсти.
М’ясо, яке доторкнеться до будь-чого нечистого, не може споживатися, воно має бути спалене у вогні. Не осквернене м’ясо може їсти кожен, хто чистий.
Хто з'їсть м'ясо з мирної жертви, принесеної Господеві, в стані нечистоти, той викоріниться з-поміж людей своїх.
Душа ж, яка споживе м’яса жертви спасіння, яке є Господнім, тим часом як її нечистота — на ній, — та душа пропаде зі свого народу.
А як хтось доторкнеться до будь-чого нечистого, чи нечистої скотини, або якого нечистого повзуна та й з'їсть м'яса з мирної жертви, принесеної Господеві, той буде викорінений з-поміж людей своїх.»
Якщо якась душа доторкнеться до будь-якої нечистої речі чи то з нечистоти людини, чи то нечистих чотириногих, чи то будь-якої нечистої гидоти, і споживе м’яса жертви спасіння, яке є Господнім, то та душа пропаде зі свого народу.
«Промов до синів Ізраїля таке: Ніякого туку з вола, чи з вівці, чи з кози не їстимете.
Промов до ізраїльських синів, кажучи: Не споживайте жодного жиру ні з великої худоби, ні з овець чи кіз.
Тук із стерва й тук з того, що розірве звір, можна вживати до кожної потреби, їсти ж не смієте його.
Жир із мертвечини та зі здобичі хижака може використовуватися для будь-якої справи, та в їжу хай не вживається.
Хто їстиме сить із скотини, що її можна принести в огняну жертву Господеві, такого викорінять з-поміж людей своїх.
Кожний, хто споживе жир із тварин, з яких принесе [вогняне] приношення Господу, — та душа пропаде зі свого народу.
Ніякої крови, ні крови з птаства, ні з чотироногих не їстимете, де б ви не мешкали.
Не споживайте жодної крові в усіх ваших поселеннях ні з птахів, ні з тварин.
Кожного, хто їстиме якусь кров, треба викорінити з-поміж людей своїх.»
Кожна душа, яка споживе кров, — та душа пропаде зі свого народу.
«Скажи синам Ізраїля таке: Хто приносить Господеві свою мирну жертву, нехай принесе Господеві свій дар, узятий від мирної своєї жертви.
Промовиш до ізраїльських синів, кажучи: Хто приносить Господу жертву спасіння, нехай принесе з цієї жертви спасіння свій дар Господу.
Він нехай подасть власними руками те, що має бути спалене в честь Господа; тук подасть укупі з персами; перса, щоб принести як жертву коливальну перед Господом,
Нехай його власні руки принесуть як [вогняні] приношення Господу жир, що на грудинці, і сальник печінки; нехай принесе їх, щоб покласти як дар перед Господом.
а сить священик воскурить на жертовнику; перса ж будуть Аронові й синам його.
Священик принесе жир на жертовник, а грудинка буде Ааронові та його синам.
Праву лопатку теж священикові здасте — як данину з ваших мирних жертв.
А як [жертву] відділення з ваших жертв спасіння віддасте священикові праву лопатку.
Вона буде як пайка тому з-поміж Аронових синів, хто принесе кров і сить мирної жертви.
Хто з Ааронових синів приноситиме кров [жертви] спасіння та жир, — тому буде як частка права лопатка,
Я бо застерігаю собі в синів Ізраїлевих від мирних їхніх жертв груднину коливальної жертви й лопатку жертви возношення та й віддаю їх Аронові, священикові й синам його як вічне їхнє право від синів Ізраїля.»
оскільки Я взяв в ізраїльських синів, із ваших жертв спасіння, грудинку [жертви] покладання та лопатку [жертви] відділення й віддав їх священикові Ааронові та його синам як вічну, встановлену законом частку від ізраїльських синів.
Ось уділ помазання Арона й синів його в жертвах, палених на честь Господа, з дня помазання їх у священики на служіння Господеві,
Це — помазання Аарона та помазання його синів, частка з Господніх [вогняних] приношень, виділена їм у день, коли їх було приведено здійснювати священицьке служіння Господу,
як заповідав Господь синам Ізраїля давати їм з того дня, коли помазав їх; це установа віковічна для їхніх поколінь.
як Господь звелів того дня, коли помазав їх, віддати їм від ізраїльських синів. Це — вічний закон для їхніх поколінь.
Це закон про всепалення, про безкровну офіру, про жертву за гріх, про жертву за відшкодування, про жертву висвячення і про мирну жертву,
Такий закон про всепалення, про [хлібну] жертву, про [жертву] за гріх, про [жертву за] переступ, про посвячення і про жертву спасіння,