І він спитав: «Що ти, Амосе, бачиш?» Я відповів: «Кошик з літніми плодами.» Господь сказав до мене: «Настав кінець моєму народові Ізраїлеві: я не прощу йому вже більше.
— Что ты видишь, Амос? — спросил Он. — Корзину со спелыми плодами, — ответил я. Тогда сказал мне Господь: — Пришел конец44 Моему народу, Израилю; Я больше не буду их щадить.
кажучи: «Коли мине той новий місяць, щоб нам продати хліб наш? І субота, щоб нам засіки відчинити, і, зменшивши міру й збільшивши ціну шекля, невірною вагою шахрувати?
говоря: «Когда же пройдет праздник Новолуния,45 чтобы нам продавать зерно, и суббота закончится, чтобы нам торговать пшеницей?» — урезая меру, завышая цену и обманывая неточными весами,
Хіба не затрясеться через це країна; і не затужить кожен, хто живе в ній? Уся вона, немов ріка, піде вгору і скаламутиться, і знов осяде, як ріка Єгипту!
— Разве не содрогнется от этого земля, и не заплачет всякий живущий на ней? Вся земля поднимется, как Нил, будет вздыматься и убывать, как река Египта.
Оберну ваші свята в смуток, усі ваші пісні в лемент. Я наведу на кожен стан вереття, на кожну голову — лисину. Наведу плач, немов по синові одинакові: так воно буде до кінця, немов гіркий день.
Праздники ваши обращу в скорбь и все ваши песни — в плач. Я заставлю всех вас одеться в рубище и обрить свои головы. Произведу в то время плач, как о единственном сыне, и горьким будет день, когда наступит конец.
Ті, що кленуться гріхом Самарії і кажуть: Так певно, як живе твій Бог, о Дане! — або: Так певно, як живе дорога Версавії, — вони впадуть і більш не встануть.»
Те, кто клянется виной Самарии,46 и говорит: «Верно, как и то, что бог твой жив, о Дан» — или: «Верно, как и то, что живо паломничество в Вирсавию»,47 падут и больше не встанут.