Яке ж воно зрадливе, те багатство! Втрачає голову й спокою не має чоловік, що роззявляє, немов пекло, свою пельку, що немов смерть, завжди ненаситний, що загортає до себе всі народи, всі племена загарбує собі.
Вино обманывает этих гордецов и не дает им покоя. Они разверзают пасть, как мир мертвых,6 и, как смерть, они ненасытны. Они покоряют себе все народы, все племена подчиняют.
Хіба вони не складуть усі про нього приповідку, глумливу загадку проти нього, і не скажуть: «Горе тому, хто накопичує те, що йому не належить, і хто себе обтяжує заставами?»
Тому, що ти народів безліч грабував, усі, що зосталися з народів, тебе ограбують: за людську кров пролиту, за насильства над краєм, над містом та всіма тими, що живуть у ньому.
За то, что ограбил ты много народов, те из них, что остались, тебя ограбят, потому что ты проливал кровь, совершал насилие на земле, в городах и над всеми их жителями.
Насильства бо, яких зазнав Ливан, тебе окриють, і знищення тварин тебе злякає — за людську кров пролиту, насильства над землею, над містом і всіма тими, що живуть у ньому.
Злодейство твое на Ливане погубит тебя, бойня зверей, учиненная тобой, тебя же и ужаснет. Ты проливал человеческую кровь, совершал насилие на земле, в городах и над всеми их жителями.
Яка користь із кумира, що його вирізьбив майстер, з вилитої подоби, з брехливого вчителя? Щоб майстер, що його виробляє, покладавсь на нього та виробляв німих кумирів?
Горе тому, хто промовляє до дерева: «Прокинься!» «Вставай!» — до каменя німого. Чи ж він може навчитися? Таж він оббитий золотом і сріблом, і духу ніякого в собі не має.