Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Огієнка
Ісус, озвавшися, знову заговорив до них у притчах:
А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи:
“Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля.
„Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.
Він послав своїх слуг кликати запрошених на весілля, але вони не хотіли прийти.
І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.
Тоді він знову послав інших слуг, кажучи: Мовте запрошеним: Ось я обід мій зготував: зарізано волів та підгодовану худобу все готове, ідіть на весілля.
Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“
Та ті тим знехтували й пішли собі, хто на власне поле, хто до свого крамарства;
Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.
інші ж, схопивши слуг, познущалися з них і повбивали.
А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.
Розгнівався цар і вислав військо, яке вигубило тих убивців, а їхнє місто спалило.
І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
Тоді він мовив своїм слугам: Обід — готовий, але запрошені були негідні.
Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.
Підіть, отже, на роздоріжжя і, кого лише здибаєте, кличте на весілля.
Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“.
Вийшли ці слуги на дороги й зібрали всіх, кого тільки спіткали — злих і добрих, так що весільна світлиця була гостей повна.
І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась.
Як же ввійшов той цар, щоб подивитися на гостей, побачив там чоловіка, що не був убраний у весільну одіж: ,
Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного,
і сказав до нього: Як то ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі? А той мовчав.
та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“ Той же мовчав.
Тоді цар промовив до слуг: Зв'яжіте йому ноги й руки та й киньте геть у темряву кромішню! Там буде плач і скрегіт зубів.
Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“.
Тоді фарисеї пішли й радили раду, як би його впіймати на слові.
Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його.
І вислали до нього своїх учнів разом з іродіянами. “Учителю”, —кажуть ті, — “ми знаємо, що ти щиросердий і що дороги Божої навчаєш по правді й не вважаєш ні на кого, бо не дивишся людям на обличчя.
І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти.
Скажи нам, як тобі здається: Чи дозволено давати кесареві податок, чи ні?”
Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“
Ісус же, знаючи їхнє лукавство, озвався: “Чого мене спокушаєте, лицеміри?
А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте?
Покажіть мені гріш податковий.” Ті принесли йому динарій.
Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому.
Відповідають йому: “Кесарів.” Тоді він до них каже: “Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.”
Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“.
Почувши це, ті здивувались і, полишивши його, відійшли.
А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.
Того ж самого дня приступили до нього садукеї, що кажуть ніби нема воскресіння, і спитали його:
Того дня приступили до Нього саддуке́ї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його,
“Учителю”, — кажуть, — “Мойсей мовив: Коли хто вмре бездітним, то нехай брат його одружиться з його жінкою і відродить потомство брата свого.
та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“.
Було в нас сім братів. І перший, одружившись, умер, не мавши потомства, і зоставив свою жінку братові своєму.
Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму.
Отож, у воскресінні котрого з сімох буде вона жінка? Всі бо її мали.”
Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“.
Ісус у відповідь сказав їм: “Помиляєтеся, бо не знаєте ані Писання, ані Божої сили.
Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили.
У воскресінні не женяться і не виходять заміж, а є як ангели на небі.
Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі.
А щодо воскресіння мертвих, то хіба ви не читали слова Божого, яке вам каже:
А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже:
Я — Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова! Бог — не мертвих, але живих!”
„Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“.
Довідавшись, що він замкнув уста садукеям, фарисеї зібралися разом.
Фарисеї ж, почувши, що Він у́ста замкнув саддуке́ям, зібралися ра́зом.
І от один із них, законоучитель, спитав його, спокушаючи:
І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи:
Він же сказав до нього: “Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю:
Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“.
А друга подібна до неї: Люби ближнього твого, як себе самого.
А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“.
На ці дві заповіді ввесь закон і пророки спираються.”
На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“.
“Що ви думаєте про Христа? Чий він син?” Кажуть йому: “Давидів.”
і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“ Вони Йому кажуть: „Давидів“.
Він до них мовить: “Як же Давид у надхненні називає його Господом,
Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
кажучи: Господь промовив Владиці моєму: Сідай праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів тобі під ноги.
„Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“.
Коли, отже, Давид його Господом називає, то як він може бути його сином?”
Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“