Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Куліша та Пулюя
Якже Ісус скінчив усі ці слова, сказав до своїх учнів:
І сталось, як скінчив Ісус, усї цї слова, рече до учеників своїх:
“Ви знаєте, що через два дні буде Пасха й Син Чоловічий буде виданий на розп'яття.”
Ви знаєте, що через два днї буде пасха, й Сина чоловічого видадуть на розпяттє.
Тоді зібралися первосвященики і старші народу в палаці первосвященика, що звався Каяфа,
Тодї зібрались архиєреї, та письменники, та старші людські у двір до архиєрея, на прізвище Каяфи,
і радились, як би то підступом схопити Ісуса й убити.
і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити.
Тільки ж казали: “Не в свято, щоб не було в народі заколоту.”
Та казали: Тільки не в сьвято, щоб не було бучі між народом.
І от коли Ісус був у Витанії в домі Симона прокаженого,
Як же був Ісус у Витанїї в господї в Симона прокаженого,
підійшла до нього одна жінка з алябастровою плящиною, повною вельми дорогого мира, і вилляла його йому на голову, як він сидів при столі.
приступила до Него жінка, маючи посудинку предорогого мира, та й злила на голову Йому, як сидїв за столом.
Побачивши це учні, нарікали й казали: “Навіщо таке марнотратство?
Побачивши ж ученики Його, сердились, кажучи: На що така втрата?
Це можна б було дорого продати й — дати бідним!”
Можна бо було се миро продати дорого та дати вбогим.
Ісус зауважив це й сказав їм: “Чому ви докучаєте цій жінці? Вона зробила добре діло для мене.
Зрозумівши ж Ісус, рече до них: Що ви смутите жінку? дїло бо добре вчинила на менї.
Завжди бо бідних маєте з собою; мене ж не завжди маєте.
Всякого бо часу маєте вбогих із собою, мене ж не всякого часу маєте.
Виливши це миро на моє тіло, вона вчинила те на похорон мій.
Зливши бо вона миро се на тїло моє, на погребеннє моє зробила.
Істинно кажу вам: Де тільки буде проповідуватись ця Євангелія по всьому світі, оповідатиметься і про те, що вона зробила, їй на спомин.”
Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.
Тоді один із дванадцятьох, що звався Юда Іскаріотський, подався до первосвящеників
Тодї, пійшовши один з дванайцятьох, на ймя Юда Іскариоцький, до архиєреїв,
і каже: “Що хочете мені дати, і я вам його видам?” Ті відважили йому тридцять срібняків.
каже: Що хочете дати менї, а я вам видам Його? Вони ж поставили йому трийцять срібняків.
І з того часу він шукав доброї нагоди, щоб його видати.
І з того часу шукав нагоди, щоб Його видати.
Першого дня Опрісноків приступили учні до Ісуса й питають: “Де хочеш, щоб ми приготовили тобі їсти Пасху?”
У первий же день опрісночний приступили ученики до Ісуса, кажучи Йому: Де хочеш, щоб приготовили Тобі їсти пасху?
Він відповів їм: “Ідіть до такого ось одного в місто й скажіть йому: Учитель каже: Час мій близько, тож у тебе споряджу Пасху з учнями моїми.”
Він же рече: Йдїть у город до оттакого, та скажіть йому: Учитель рече: Час мій близько; у тебе зроблю пасху з учениками моїми.
Учні зробили так, як їм звелів Ісус, і приготовили Пасху.
І зробили ученики, як повелїв їм Ісус; і приготовили пасху.
Коли ж настав вечір, сів він до столу з дванадцятьма учнями,
Як же настав вечір, сїв Він за столом із дванайцятьма.
і коли вони їли, він промовив: “Істинно, кажу вам: Один з вас мене зрадить.”
І, як вони їли, рече: Істино глаголю вам, що один з вас зрадить мене.
Засмучені глибоко, почали кожний з них запитувати його: “Чи то часом не я, Господи?”
І, засумівши тяжко, почали говорити до Него кожен з них: Аже ж не я, Господи?
Він відповів: “Хто вклав зо мною руку в миску, той мене зрадить.
Він же, озвавшись, рече: Хто вмочає зо мною руку в миску, той зрадить мене.
Син Чоловічий іде, як написано про нього, та горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого! Ліпше було б тому чоловікові не народитись!”
Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.
А Юда, зрадник його, і собі озвався: “Чи то часом не я, Учителю?” Каже Ісус до нього: “Ти мовив.”
Озвав ся ж Юда, зрадник Його, й каже: Аже ж не я, учителю? Рече до него: Ти сказав єси.
Якже вони їли, Ісус узяв хліб, поблагословив, розламав і дав учням, кажучи: “Беріть, їжте: це моє тіло.”
Як же вони їли, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав, і давав ученикам, і рече: Прийміть, їжте: се єсть тїло моє.
Потім узяв чашу, воздав хвалу і подав їм, кажучи: “Пийте з неї всі,
І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, глаголючи: Пийте з неї всї;
бо це кров моя (Нового) Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів.
се бо єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся на оставленнє гріхів.
Кажу вам: Не питиму віднині з цього виноградного плоду аж до дня того, як питиму його новим з вами в Царстві Отця мого.”
Глаголю ж вам: Що не пити му від нинї з сього плоду винограднього аж до дня того, коли його пити му з вами новим у царстві Отця мого.
Тоді Ісус сказав їм: “Усі ви зневіритесь у мені цієї ночі. Написано бо: Ударю пастиря, і розбіжаться вівці стада.
Тодї рече до них Ісус: Всї ви поблазнитесь мною сієї ночи. Писано бо: Поражу пастиря, і розсиплють ся вівцї стада.
А після мого воскресіння я випереджу вас у Галилеї.”
По воскресенню ж моїм попереджу вас у Галилею.
Озвався тоді Петро й каже йому: “Навіть якби всі зневірились у тобі, я не зневірюся ніколи.”
Озвав ся ж Петр і каже до Него: Хоч усї поблазнять ся Тобою, я нїколи не зблазнюсь.
Ісус же мовив до нього: “Істинно кажу тобі: Цієї ще ночі, перше, ніж заспіває півень, ти тричі мене відречешся.”
Рече до него Ісус: Істино глаголю тобі: Що сієї ночі, перше нїж півень запіє, тричі відречеш ся мене.
Каже йому Петро: “Навіть якби я мав з тобою вмерти, не відречуся тебе!” Так само мовили всі учні.
Каже Йому Петр: Хоч би менї з Тобою і вмерти, не відречусь Тебе. Так і всї ученики казали.
Тоді Ісус приходить з ними на місце, зване Гетсиманія, і каже до учнів: “Посидьте тут, поки піду та помолюся там.”
Тодї приходить з ними Ісус на врочище Гетсиман, і рече до учеників: Сидїть тут, поки, пійшовши, помолюсь оттам.
І взяв Петра з собою і двох синів Заведея, і почав скорбіти та тужити.
І взяв із собою Петра та двох синів Зеведєвих, і почав скорбіти та вдаватись у тугу.
Тоді сказав їм: “Смуток у мене на душі — аж до смерти! Зостаньтеся тут і чувайте зо мною.”
Тодї рече до них: Тяжко сумна душа моя аж до смертї. Підождїть тут, і не спїте зо мною.
І пройшовши трохи далі, упав обличчям додолу, молившися і промовляючи: “Отче мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша мене. Однак не як я бажаю, лише — як ти.”
І пройшовши трохи далїй, припав лицем своїм, молячись і глаголючи: Отче мій, коли можна, нехай мимо йде від мене чаша ся; тільки ж не як я хочу, а як Ти.
Повернувся він до учнів і, знайшовши їх заснулими, каже до Петра: “Отож і однієї години не спромоглися чувати зо мною?
І приходить до учеників, і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Так не змогли ви однієї години попильнувати зо мною?
Чувайте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне.”
Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу. Дух то охочий, тїло ж немошне.
Знову, вдруге, відійшов він і почав молитися: “Отче мій, коли ця чаша не може минути, щоб я її не пив, хай буде твоя воля!”
Знов, удруге відійшовши, молив ся, глаголючи: Отче мій, як не може ся чаша мимо йти від мене, коли не пити му її, нехай станеть ся воля твоя.
І, повернувшися, знову знайшов, що вони спали, бо очі в них були отяжілі.
І, прийшовши, знаходить їх знов сплячих, були бо очі в них важкі.
Залишив він їх, пішов знову й почав молитись утретє, повторюючи ті самі слова.
І, зоставивши їх, пійшов ізнов, і моливсь утретє, промовляючи те ж саме слово.
Потім повернувся до учнів і каже до них: “Спіть собі й відпочивайте; наблизилась уже година, і Син Чоловічий буде виданий грішникам у руки.
Тодї приходить до учеників своїх, і рече їм: Спіть уже й спочивайте, ось настиг час, і Син чоловічий буде виданий у руки грішникам.
Уставайте, ходімо! Ось наблизився мій зрадник.”
Уставайте, ходїмо: ось наближуєть ся зрадник мій.
Він говорив ще, як надійшов Юда, один з дванадцятьох, а з ним і сила народу з мечами та дрючками — від первосвящеників та старших народу.
Ще він говорив, коли се Юда, один з дванайцяти, приходить, а з ним багато народу з мечами й дручєм, од архиєреїв та старших людських.
Зрадник його дав їм знак, мовивши: “Кого я поцілую, це він, беріть його.”
Зрадник же Його дав знак їм, кажучи: Кого я поцїлую, той і єсть він: беріть його.
І відразу ж підійшов він до Ісуса й каже: “Радуйся, мій Учителю!” — та й поцілував його.
І, зараз приступивши до Ісуса, каже: Радуй ся, учителю; та й поцїлував Його.
Тоді питає його Ісус: “Чого прийшов єси, друже?!” — І зараз ті приступили, наклали на Ісуса руки і схопили його.
Ісус же рече йому: Друже, чого прийшов єси? Тодї, приступивши, наложили руки на Ісуса, та й узяли Його.
Аж тут один із тих, що були з Ісусом, простягнув руку, вихопив свого меча й, ударивши слугу первосвященика, відтяв йому вухо.
І ось один з тих, що з Ісусом, простягши руку, вихопив меча свого, й, вдаривши слугу архиєрейського, відтяв йому вухо.
Тоді Ісус сказав до нього: “Вклади твій меч назад до піхви: всі бо, що за меч беруться, від меча загинуть.
Тодї рече до него Ісус: Верни меч твій в місце його: всї бо, що візьмуть ся за меч, од меча погинуть.
Чи гадаєш, що я не міг би попросити Отця мого, і він зараз же не дав би мені більш як дванадцять легіонів ангелів?
Або думаєш, що не міг би нинї вблагати Отця мого, й приставив би менї більш дванайцяти легионів ангелів?
Як же то збулися б Писання, що воно так мусить статися?”
Як же тодї справдились би писання, що так мусить статись?
Тоді Ісус промовив до народу: “Немов на розбійника вийшли ви з мечами та дрючками, щоб мене схопити! Щодня сидів я, навчаючи, у храмі, і ви мене не взяли.
Тієї ж години рече Ісус до народу: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями, брати мене? Щодня сидїв я в вас, навчаючи в церкві, і не брали мене.
Та все це сталося, щоб збулися Писання пророків.” Тоді всі учні залишили його й повтікали.
Се ж усе стало ся, щоб справдились писання пророчі. Тодї всї ученики, покинувши Його, повтїкали.
Ті, що схопили Ісуса, повели його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші.
Вони ж, узявши Ісуса, повели Його до Каяфи архиєрея, де письменники та старші зібрались.
Петро ж ішов слідом за ним оподалік, аж до палацу первосвященика й, увійшовши до середини, сів із слугами, щоб побачити, чим воно скінчиться.
Петр же йшов слїдом за Ним оддалеки до двору архиєрейського, і, ввійшовши в двір, сїв із слугами, щоб бачити конець.
Первосвященики та ввесь синедріон шукали ложного свідоцтва на Ісуса, щоб його вбити,
Архиєреї ж, і старші, і вся рада шукали кривого сьвідчення на Ісуса, щоб Його вбити,
і не знайшли, дарма, що було з'явилось багато ложних свідків. Нарешті прийшло двоє
і не знайшли. І коли багато лжесьвідків поприходило, не знайшли. Опісля ж, приступивши два лжесьвідки,
і кажуть: “Цей сказав: Я можу зруйнувати храм Божий і за три дні його відбудувати.”
говорили: Сей казав: Я можу зруйнувати церкву Божу, й за три днї збудувати її.
Тут підвівся первосвященик і сказав до нього: “Нічого не заперечуєш, що вони на тебе свідчать?”
І, вставши архиєрей, каже до Него: Нїчого не відказуєш, що сї проти Тебе сьвідкують?
Але Ісус мовчав. Первосвященик каже до нього: “Заклинаю тебе живим Богом, щоб ти сказав нам, чи ти Христос, син Божий.”
Ісус же мовчав. І, озвавшись архиєрей, каже до Него: Заклинаю Тебе Богом живим, щоб сказав нам, чи Ти єси Христос, Син Божий?
Тоді Ісус сказав до нього: “Ти мовив. Тільки ж кажу вам: Віднині ви побачите Чоловічого Сина, який сидітиме праворуч Всемогутнього й ітиме на небесних хмарах.”
Рече йому Ісус: Ти сказав єси. Тільки ж глаголю вам: Від нинї побачите Сина чоловічого, по правицї сили, й грядущого на хмарах небесних.
Тоді первосвященик роздер свою одежу і заявляє: “Він сказав богохульство! Нащо нам ще свідків? Оце ж ви щойно чули богохульство!
Тодї архиєрей роздер одежу свою, кажучи: Ось сказав хулу; на що нам іще сьвідків? Ось тепер чули хулу Його;
Як вам здається?” Ті відповіли; “Він — винен смерти.”
як вам здаєть ся? Вони ж, озвавшись, сказали: Винен єсть смерти.
Тоді вони почали плювати йому в обличчя та бити кулаками; інші ж били його в обличчя
Тодї плювали в лице Йому, й били по щоках Його, і знущались із Него,
і промовляли: “Проречи нам, Христе, хто тебе вдарив?”
кажучи: Проречи нам, Христе, хто се вдарив Тебе?
Петро ж сидів надворі. Аж тут одна служниця підійшла до нього й каже: “І ти був з Ісусом Галилеєм.”
Петр же знадвору сидїв у дворі. І приступила до него одна дївчина, кажучи: І ти був з Ісусом Галилейським.
Але той перед усіма відрікся і заявив: “Не знаю, що таке говориш.”
Він же відрік ся перед усїма, кажучи: Не знаю, що говориш.
Коли ж: він вийшов до воріт, уздріла його інша й каже до тих, що там були: “Цей був з Ісусом з Назарету.”
Як же вийшов він до воріт, побачила його друга, та й каже до тих, що там були: І сей був з Ісусом Назарейським.
Він знову, клявшися, відрікся: “Не знаю я цього чоловіка.”
І знов одрік ся він, кленучись: Що не знаю чоловіка.
Десь трохи згодом приступили ті, що там стояли, і заговорили до Петра: “Ти таки справді один з них, бо й твоя вимова тебе виявляє.”
Трохи ж згодом, приступивши ті, що стояли, кажуть Петрові: Справдї й ти єси з них, бо й твоя говірка виявляє тебе.
Тоді Петро почав клястися та божитися: “Не знаю я цього чоловіка.” І враз заспівав півень.
Тодї почав він проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка. І зараз півень запіяв.