Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Огієнка
Якже Ісус скінчив усі ці слова, сказав до своїх учнів:
І сталось, коли закінчи́в Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:
“Ви знаєте, що через два дні буде Пасха й Син Чоловічий буде виданий на розп'яття.”
„Ви знаєте, що через два дні буде Па́сха, — і Лю́дський Син буде виданий на розп'я́ття“.
Тоді зібралися первосвященики і старші народу в палаці первосвященика, що звався Каяфа,
Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайя́фою,
і радились, як би то підступом схопити Ісуса й убити.
і радилися, щоб пі́дступом взяти Ісуса й забити.
Тільки ж казали: “Не в свято, щоб не було в народі заколоту.”
І вони говорили: „Та не в свято, щоб бува колотнеча в наро́ді не сталась“.
І от коли Ісус був у Витанії в домі Симона прокаженого,
Коли ж Ісус був у Віфа́нії, у домі Си́мона прокаже́ного,
підійшла до нього одна жінка з алябастровою плящиною, повною вельми дорогого мира, і вилляла його йому на голову, як він сидів при столі.
підійшла одна жінка до Нього, маючи аляба́строву пляшечку дорогоцінного ми́ра, — і вилила на Його голову, як сидів при столі Він.
Побачивши це учні, нарікали й казали: “Навіщо таке марнотратство?
Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: „На́що таке марнотра́тство?
Це можна б було дорого продати й — дати бідним!”
Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим“.
Ісус зауважив це й сказав їм: “Чому ви докучаєте цій жінці? Вона зробила добре діло для мене.
Зрозумівши Ісус, промовив до них: „Чого при́крість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені.
Завжди бо бідних маєте з собою; мене ж не завжди маєте.
Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.
Виливши це миро на моє тіло, вона вчинила те на похорон мій.
Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на по́хорон Мій.
Істинно кажу вам: Де тільки буде проповідуватись ця Євангелія по всьому світі, оповідатиметься і про те, що вона зробила, їй на спомин.”
Поправді кажу́ вам: де тільки оця Єва́нгелія проповідувана буде в цілому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!“
Тоді один із дванадцятьох, що звався Юда Іскаріотський, подався до первосвящеників
Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,
і каже: “Що хочете мені дати, і я вам його видам?” Ті відважили йому тридцять срібняків.
і сказав: „Що́ хочете дати мені, — і я вам Його видам?“ І вони йому виплатили тридцять срібняків.
І з того часу він шукав доброї нагоди, щоб його видати.
І він відтоді шукав слу́шного ча́су, щоб видати Його.
Першого дня Опрісноків приступили учні до Ісуса й питають: “Де хочеш, щоб ми приготовили тобі їсти Пасху?”
А першого дня Опрі́сноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: „Де́ хочеш, щоб ми приготува́ли пасху спожити Тобі?
Він відповів їм: “Ідіть до такого ось одного в місто й скажіть йому: Учитель каже: Час мій близько, тож у тебе споряджу Пасху з учнями моїми.”
А Він відказав: „Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близьки́й, — справлю Пасху з Своїми учнями в тебе“.
Учні зробили так, як їм звелів Ісус, і приготовили Пасху.
І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали́ пасху готува́ти.
Коли ж настав вечір, сів він до столу з дванадцятьма учнями,
А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.
і коли вони їли, він промовив: “Істинно, кажу вам: Один з вас мене зрадить.”
І, як вони споживали, Він сказав: „Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене“.
Засмучені глибоко, почали кожний з них запитувати його: “Чи то часом не я, Господи?”
А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: „Чи не я то, о Господи?“
Він відповів: “Хто вклав зо мною руку в миску, той мене зрадить.
А Він відповів і промовив: „Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.
Син Чоловічий іде, як написано про нього, та горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого! Ліпше було б тому чоловікові не народитись!”
Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Лю́дського Сина! Було́ б краще йому, коли б той чоловік не родився!“
А Юда, зрадник його, і собі озвався: “Чи то часом не я, Учителю?” Каже Ісус до нього: “Ти мовив.”
Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: „Чи не я то, Учителю?“ Відказав Він йому: „Ти сказав“.
Якже вони їли, Ісус узяв хліб, поблагословив, розламав і дав учням, кажучи: “Беріть, їжте: це моє тіло.”
Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і́ поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє“.
Потім узяв чашу, воздав хвалу і подав їм, кажучи: “Пийте з неї всі,
А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: „Пийте з неї всі,
бо це кров моя (Нового) Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів.
бо це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається на відпу́щення гріхів!
Кажу вам: Не питиму віднині з цього виноградного плоду аж до дня того, як питиму його новим з вами в Царстві Отця мого.”
Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його нови́м питиму в Царстві Мого Отця“.
Тоді Ісус сказав їм: “Усі ви зневіритесь у мені цієї ночі. Написано бо: Ударю пастиря, і розбіжаться вівці стада.
Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви через Мене споку́ситеся ночі цієї. Бо написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці отари“.
А після мого воскресіння я випереджу вас у Галилеї.”
По воскре́сенні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.
Озвався тоді Петро й каже йому: “Навіть якби всі зневірились у тобі, я не зневірюся ніколи.”
А Петро відповів і сказав Йому: „Якби й усі спокуси́лись про Тебе, — я не спокушу́ся ніко́ли“.
Ісус же мовив до нього: “Істинно кажу тобі: Цієї ще ночі, перше, ніж заспіває півень, ти тричі мене відречешся.”
Промовив до нього Ісус: „Поправді кажу́ тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.
Каже йому Петро: “Навіть якби я мав з тобою вмерти, не відречуся тебе!” Так само мовили всі учні.
Говорить до Нього Петро: „Коли б мені навіть умерти з Тобою, — я не відречуся від Тебе!“ Так сказали й усі учні.
Тоді Ісус приходить з ними на місце, зване Гетсиманія, і каже до учнів: “Посидьте тут, поки піду та помолюся там.”
Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсима́нія, і промовляє до учнів: „Посидьте ви тут, аж поки піду́ й помолюся отам“.
І взяв Петра з собою і двох синів Заведея, і почав скорбіти та тужити.
І, взявши Петра й двох синів Зеведе́євих, зачав сумувати й тужити.
Тоді сказав їм: “Смуток у мене на душі — аж до смерти! Зостаньтеся тут і чувайте зо мною.”
Тоді промовляє до них: „Обго́рнена сумом смертельним душа Моя! Залиші́ться тут, і попильнуйте зо Мною“.
І пройшовши трохи далі, упав обличчям додолу, молившися і промовляючи: “Отче мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша мене. Однак не як я бажаю, лише — як ти.”
І, трохи далі пройшовши, упав Він долі́лиць, та молився й благав: „Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене. Та проте, — не як Я хо́чу, а як Ти“.
Повернувся він до учнів і, знайшовши їх заснулими, каже до Петра: “Отож і однієї години не спромоглися чувати зо мною?
І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: „Отак, — не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?
Чувайте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне.”
Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, — бадьо́рий бо дух, але немічне тіло“.
Знову, вдруге, відійшов він і почав молитися: “Отче мій, коли ця чаша не може минути, щоб я її не пив, хай буде твоя воля!”
Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: „Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, — нехай станеться воля Твоя!“
І, повернувшися, знову знайшов, що вони спали, бо очі в них були отяжілі.
І, прийшовши, знову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були.
Залишив він їх, пішов знову й почав молитись утретє, повторюючи ті самі слова.
І, залиши́вши їх, знов пішов, і помолився втре́тє, те саме слово промовивши.
Потім повернувся до учнів і каже до них: “Спіть собі й відпочивайте; наблизилась уже година, і Син Чоловічий буде виданий грішникам у руки.
Потому приходить до учнів і їм промовляє: „Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година набли́зилась, — і до рук грішникам виданий буде Син Лю́дський.
Уставайте, ходімо! Ось наблизився мій зрадник.”
Уставайте, ходім, — ось наблизи́вся Мій зра́дник!“
Він говорив ще, як надійшов Юда, один з дванадцятьох, а з ним і сила народу з мечами та дрючками — від первосвящеників та старших народу.
І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люду багато від первосвящеників і старших наро́ду з мечами та ки́ями.
Зрадник його дав їм знак, мовивши: “Кого я поцілую, це він, беріть його.”
А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого поцілую, то Він, — беріть Його“.
І відразу ж підійшов він до Ісуса й каже: “Радуйся, мій Учителю!” — та й поцілував його.
І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Раді́й, Учителю!“ І поцілував Його.
Тоді питає його Ісус: “Чого прийшов єси, друже?!” — І зараз ті приступили, наклали на Ісуса руки і схопили його.
Ісус же йому відказав: „Чого, друже, прийшов ти?“ Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, — і схопи́ли Його.
Аж тут один із тих, що були з Ісусом, простягнув руку, вихопив свого меча й, ударивши слугу первосвященика, відтяв йому вухо.
А ось один із тих, що з Ісусом були́, витягнув руку, і меча свого ви́хопив та й рубону́в раба первосвященика, — і відтяв йому вухо.
Тоді Ісус сказав до нього: “Вклади твій меч назад до піхви: всі бо, що за меч беруться, від меча загинуть.
Тоді промовляє до нього Ісус: „Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто ві́зьме меча, — від меча і загинуть.
Чи гадаєш, що я не міг би попросити Отця мого, і він зараз же не дав би мені більш як дванадцять легіонів ангелів?
Чи ти ду́маєш, що не мо́жу тепер упросити Свого Отця, — і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіо́нів анголі́в?
Як же то збулися б Писання, що воно так мусить статися?”
Але як має збутись Писа́ння, що так статися мусить?“
Тоді Ісус промовив до народу: “Немов на розбійника вийшли ви з мечами та дрючками, щоб мене схопити! Щодня сидів я, навчаючи, у храмі, і ви мене не взяли.
Тієї години промовив Ісус до наро́ду: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, — і Мене не взяли́ ви.
Та все це сталося, щоб збулися Писання пророків.” Тоді всі учні залишили його й повтікали.
Це ж сталось усе, щоб збулися писа́ння пророків“. Усі учні тоді залишили Його й повтікали.
Ті, що схопили Ісуса, повели його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші.
А вони схопи́ли Ісуса, і повели́ до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші.
Петро ж ішов слідом за ним оподалік, аж до палацу первосвященика й, увійшовши до середини, сів із слугами, щоб побачити, чим воно скінчиться.
Петро ж зда́лека йшов услід за Ним аж до дво́ру первосвященика, і, ввійшовши всере́дину, сів із слу́жбою, щоб бачити кінець.
Первосвященики та ввесь синедріон шукали ложного свідоцтва на Ісуса, щоб його вбити,
А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому,
і не знайшли, дарма, що було з'явилось багато ложних свідків. Нарешті прийшло двоє
і не знахо́дили, хоч кривосвідків багато підхо́дило. Аж ось накінець з'явилися двоє,
і кажуть: “Цей сказав: Я можу зруйнувати храм Божий і за три дні його відбудувати.”
і сказали: „Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, — і за три дні збудувати його“.
Тут підвівся первосвященик і сказав до нього: “Нічого не заперечуєш, що вони на тебе свідчать?”
Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: „Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать су́проти Тебе?“
Але Ісус мовчав. Первосвященик каже до нього: “Заклинаю тебе живим Богом, щоб ти сказав нам, чи ти Христос, син Божий.”
Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: „Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, — чи Христос Ти, Син Божий?“
Тоді Ісус сказав до нього: “Ти мовив. Тільки ж кажу вам: Віднині ви побачите Чоловічого Сина, який сидітиме праворуч Всемогутнього й ітиме на небесних хмарах.”
Промовляє до нього Ісус: „Ти сказав... А навіть повім вам: відтепе́р ви побачите Лю́дського Сина, що сидітиме право́руч сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“
Тоді первосвященик роздер свою одежу і заявляє: “Він сказав богохульство! Нащо нам ще свідків? Оце ж ви щойно чули богохульство!
Тоді первосвященик розде́р одежу свою та й сказав: „Він богознева́жив! На́що нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богознева́гу!
Як вам здається?” Ті відповіли; “Він — винен смерти.”
Як вам здається?“ Вони ж відповіли та сказали: „Повинен умерти!“
Тоді вони почали плювати йому в обличчя та бити кулаками; інші ж били його в обличчя
Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по що́ках Його, інші ж ки́ями били,
і промовляли: “Проречи нам, Христе, хто тебе вдарив?”
і казали: „Пророкуй нам, Христе́, хто́ то вдарив Тебе?“
Петро ж сидів надворі. Аж тут одна служниця підійшла до нього й каже: “І ти був з Ісусом Галилеєм.”
А Петро перед домом сидів на подвір'ї. І приступила до Нього служни́ця одна та й сказала: „І ти був з Ісусом Галіле́янином!“
Але той перед усіма відрікся і заявив: “Не знаю, що таке говориш.”
А він перед всіма́ відрікся, сказавши: „Не відаю я, що ти кажеш“.
Коли ж: він вийшов до воріт, уздріла його інша й каже до тих, що там були: “Цей був з Ісусом з Назарету.”
А коли до воріт він підхо́див, побачила інша його та й сказала приявним там людям: „Оцей був з Ісусом Назаряни́ном!“
Він знову, клявшися, відрікся: “Не знаю я цього чоловіка.”
І він зно́ву відрікся та став присягатись: „Не знаю Цього Чоловіка!“
Десь трохи згодом приступили ті, що там стояли, і заговорили до Петра: “Ти таки справді один з них, бо й твоя вимова тебе виявляє.”
Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: „І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе“.
Тоді Петро почав клястися та божитися: “Не знаю я цього чоловіка.” І враз заспівав півень.
Тоді він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього́ Чоловіка!“ І заспівав півень хвилі тієї.