Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Турконяка
Якже Ісус скінчив усі ці слова, сказав до своїх учнів:
Коли Ісус промовив усі ці слова, то сказав Своїм учням:
“Ви знаєте, що через два дні буде Пасха й Син Чоловічий буде виданий на розп'яття.”
Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський буде виданий на розп’яття.
Тоді зібралися первосвященики і старші народу в палаці первосвященика, що звався Каяфа,
Тоді зібралися первосвященики, [книжники] та старші народу у дворі первосвященика на ім’я Каяфа
і радились, як би то підступом схопити Ісуса й убити.
і змовилися підступом схопити Ісуса та вбити.
Тільки ж казали: “Не в свято, щоб не було в народі заколоту.”
Однак вони казали: Не у свято, щоб не сталося заколоту в народі!
І от коли Ісус був у Витанії в домі Симона прокаженого,
І ось, коли Ісус був у Витанії, у домі Симона прокаженого,
підійшла до нього одна жінка з алябастровою плящиною, повною вельми дорогого мира, і вилляла його йому на голову, як він сидів при столі.
до нього підійшла жінка, яка мала алебастрову посудину з дорогоцінним миром, і, коли Він сидів, вилила Йому на голову.
Побачивши це учні, нарікали й казали: “Навіщо таке марнотратство?
Побачивши це, учні обурилися і сказали: Навіщо така даремна трата?
Це можна б було дорого продати й — дати бідним!”
Адже це можна було дорого продати і роздати бідним!
Ісус зауважив це й сказав їм: “Чому ви докучаєте цій жінці? Вона зробила добре діло для мене.
Зрозумівши, Ісус сказав їм: Навіщо ви докоряєте жінці? Вона зробила Мені добре діло;
Завжди бо бідних маєте з собою; мене ж не завжди маєте.
бідних ви завжди маєте із собою, а Мене не завжди маєте.
Виливши це миро на моє тіло, вона вчинила те на похорон мій.
Виливши миро на Моє тіло, вона вчинила це на Мій похорон.
Істинно кажу вам: Де тільки буде проповідуватись ця Євангелія по всьому світі, оповідатиметься і про те, що вона зробила, їй на спомин.”
Запевняю вас: де тільки буде проповідуватися це Євангеліє в усьому світі, буде розповідатися і про те, що вона зробила, — на згадку про неї.
Тоді один із дванадцятьох, що звався Юда Іскаріотський, подався до первосвящеників
Тоді один із дванадцятьох, якого звали Юда Іскаріотський, пішов до первосвящеників
і каже: “Що хочете мені дати, і я вам його видам?” Ті відважили йому тридцять срібняків.
і сказав: Що ви дасте мені, і я видам Його вам? Вони ж заплатили йому тридцять срібних монет.
І з того часу він шукав доброї нагоди, щоб його видати.
І відтоді він шукав слушної нагоди, щоб Його видати.
Першого дня Опрісноків приступили учні до Ісуса й питають: “Де хочеш, щоб ми приготовили тобі їсти Пасху?”
Першого дня Опрісноків до Ісуса підійшли учні й запитали: Де хочеш, щоб ми приготували Тобі спожити пасху?
Він відповів їм: “Ідіть до такого ось одного в місто й скажіть йому: Учитель каже: Час мій близько, тож у тебе споряджу Пасху з учнями моїми.”
Він відповів: Ідіть у місто до одного чоловіка й скажіть йому: Учитель каже: Мій час близько, у тебе справлю Пасху зі Своїми учнями.
Учні зробили так, як їм звелів Ісус, і приготовили Пасху.
Учні зробили так, як звелів їм Ісус, і приготували пасху.
Коли ж настав вечір, сів він до столу з дванадцятьма учнями,
Коли настав вечір, Він сів до столу з дванадцятьма [учнями]
і коли вони їли, він промовив: “Істинно, кажу вам: Один з вас мене зрадить.”
і, як вони їли, сказав: Запевняю вас, що один із вас Мене видасть.
Засмучені глибоко, почали кожний з них запитувати його: “Чи то часом не я, Господи?”
Дуже сумуючи, кожний почав говорити Йому: Чи не я, Господи?
Він відповів: “Хто вклав зо мною руку в миску, той мене зрадить.
А Він у відповідь сказав: Той, хто вмочить зі Мною рукою в мисці, — Мене видасть.
Син Чоловічий іде, як написано про нього, та горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого! Ліпше було б тому чоловікові не народитись!”
Син Людський іде, як написано про Нього, але горе тій людині, яка зрадить Сина Людського. Краще було б тій людині не народитися!
А Юда, зрадник його, і собі озвався: “Чи то часом не я, Учителю?” Каже Ісус до нього: “Ти мовив.”
Озвався і Юда, зрадник Його, і сказав: Чи це не я, Учителю? Відповів йому: Ти сказав.
Якже вони їли, Ісус узяв хліб, поблагословив, розламав і дав учням, кажучи: “Беріть, їжте: це моє тіло.”
Коли ж вони їли, Ісус, узявши хліб і поблагословивши, переломив, дав учням і сказав: Прийміть, їжте, це — тіло Моє.
Потім узяв чашу, воздав хвалу і подав їм, кажучи: “Пийте з неї всі,
Потім узяв чашу і, віддавши подяку, подав їм і сказав: Пийте з неї всі,
бо це кров моя (Нового) Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів.
бо це кров Моя [Нового] Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.
Кажу вам: Не питиму віднині з цього виноградного плоду аж до дня того, як питиму його новим з вами в Царстві Отця мого.”
Та кажу вам, що віднині не питиму із цього плоду виноградного аж до того дня, коли його новим питиму з вами в Царстві Мого Отця.
Тоді Ісус сказав їм: “Усі ви зневіритесь у мені цієї ночі. Написано бо: Ударю пастиря, і розбіжаться вівці стада.
Тоді каже їм Ісус: Ви всі спокуситеся Мною цієї ночі, бо написано: Уражу пастиря — і розсіються вівці отари.
А після мого воскресіння я випереджу вас у Галилеї.”
А після Мого воскресіння Я випереджу вас у Галилеї.
Озвався тоді Петро й каже йому: “Навіть якби всі зневірились у тобі, я не зневірюся ніколи.”
У відповідь Петро сказав Йому: Навіть якщо всі спокусяться в Тобі, то я ніколи не спокушуся!
Ісус же мовив до нього: “Істинно кажу тобі: Цієї ще ночі, перше, ніж заспіває півень, ти тричі мене відречешся.”
Ісус промовив до нього: Запевняю тебе, що цієї ночі, перш ніж заспіває півень, ти тричі від Мене відречешся.
Каже йому Петро: “Навіть якби я мав з тобою вмерти, не відречуся тебе!” Так само мовили всі учні.
Каже Йому Петро: Якби мені навіть треба було померти з Тобою, не відречуся від Тебе! Так само сказали і всі учні.
Тоді Ісус приходить з ними на місце, зване Гетсиманія, і каже до учнів: “Посидьте тут, поки піду та помолюся там.”
Тоді Ісус приходить з ними до місця, яке зветься Гетсиманія, і каже їм: Посидьте тут, поки Я піду і там помолюся.
І взяв Петра з собою і двох синів Заведея, і почав скорбіти та тужити.
І, взявши Петра та двох Зеведеєвих синів, почав сумувати й тужити.
Тоді сказав їм: “Смуток у мене на душі — аж до смерти! Зостаньтеся тут і чувайте зо мною.”
Тоді каже їм: Смертельним смутком охоплена душа Моя. Залишайтеся тут і пильнуйте зі Мною!
І пройшовши трохи далі, упав обличчям додолу, молившися і промовляючи: “Отче мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша мене. Однак не як я бажаю, лише — як ти.”
І, пройшовши трохи далі, упав долілиць, молячись і кажучи: Отче Мій, якщо можливо, нехай Мене обмине ця чаша; однак не як Я хочу, а як Ти.
Повернувся він до учнів і, знайшовши їх заснулими, каже до Петра: “Отож і однієї години не спромоглися чувати зо мною?
Повертається до учнів і знаходить, що вони сплять, і каже Петрові: То не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною?
Чувайте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне.”
Пильнуйте та моліться, щоб не потрапити у спокусу, бо дух бадьорий, а тіло немічне.
Знову, вдруге, відійшов він і почав молитися: “Отче мій, коли ця чаша не може минути, щоб я її не пив, хай буде твоя воля!”
Знову відійшов; удруге почав молитися, промовляючи: Отче Мій, якщо ця чаша не може обминути, щоб Я не пив її, нехай буде Твоя воля.
І, повернувшися, знову знайшов, що вони спали, бо очі в них були отяжілі.
Повернувшись, побачив, що вони знову спали, бо їхні очі стали важкими.
Залишив він їх, пішов знову й почав молитись утретє, повторюючи ті самі слова.
Залишивши їх, Він відійшов, знову помолився і втретє повторив ті самі слова.
Потім повернувся до учнів і каже до них: “Спіть собі й відпочивайте; наблизилась уже година, і Син Чоловічий буде виданий грішникам у руки.
Тоді приходить до учнів і каже їм: Ви все ще спите й відпочиваєте? Ось наблизилася година, і Син Людський видається в руки грішників.
Він говорив ще, як надійшов Юда, один з дванадцятьох, а з ним і сила народу з мечами та дрючками — від первосвящеників та старших народу.
Він ще говорив, як прийшов Юда, один із дванадцятьох, а з ним велика юрба з мечами та киями від первосвящеників і старших народу.
Зрадник його дав їм знак, мовивши: “Кого я поцілую, це він, беріть його.”
А той, хто видавав Його, подав їм знак, кажучи: Кого я поцілую, то Він. Схопіть Його!
І відразу ж підійшов він до Ісуса й каже: “Радуйся, мій Учителю!” — та й поцілував його.
Він відразу підійшов до Ісуса і сказав: Радій [1] , Учителю! — та й поцілував Його.
Тоді питає його Ісус: “Чого прийшов єси, друже?!” — І зараз ті приступили, наклали на Ісуса руки і схопили його.
Ісус запитав його: Друже, для чого ти прийшов? А ті підступили, наклали руки на Ісуса й схопили Його.
Аж тут один із тих, що були з Ісусом, простягнув руку, вихопив свого меча й, ударивши слугу первосвященика, відтяв йому вухо.
І ось один із тих, які були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив свого меча і вдарив раба первосвященика й відтяв йому вухо.
Тоді Ісус сказав до нього: “Вклади твій меч назад до піхви: всі бо, що за меч беруться, від меча загинуть.
Тоді каже йому Ісус: Поверни свого меча на його місце, бо всі, хто бере меч, від меча загинуть.
Чи гадаєш, що я не міг би попросити Отця мого, і він зараз же не дав би мені більш як дванадцять легіонів ангелів?
Чи ти думаєш, що Я не можу вблагати Мого Отця, аби Він дав Мені понад дванадцять легіонів ангелів?
Як же то збулися б Писання, що воно так мусить статися?”
Як же тоді збудуться Писання, що так має статися?
Тоді Ісус промовив до народу: “Немов на розбійника вийшли ви з мечами та дрючками, щоб мене схопити! Щодня сидів я, навчаючи, у храмі, і ви мене не взяли.
У той час Ісус промовив до юрби: Немов на розбійника ви вийшли з мечами й киями, щоб Мене схопити; щодня Я перебував у храмі, навчаючи, і ви не схопили Мене.
Та все це сталося, щоб збулися Писання пророків.” Тоді всі учні залишили його й повтікали.
Це ж усе сталося, аби збулося Писання пророків. Тоді всі учні, залишивши Його, втекли.
Ті, що схопили Ісуса, повели його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші.
Ті, котрі схопили Ісуса, повели Його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші.
Петро ж ішов слідом за ним оподалік, аж до палацу первосвященика й, увійшовши до середини, сів із слугами, щоб побачити, чим воно скінчиться.
Петро ж ішов за Ним віддалік до двору первосвященика і, увійшовши всередину, сів зі слугами, щоби побачити, чим то закінчиться.
Первосвященики та ввесь синедріон шукали ложного свідоцтва на Ісуса, щоб його вбити,
А первосвященики [та старші] і весь синедріон [2] шукали фальшивого свідчення проти Ісуса, щоби Його вбити,
і не знайшли, дарма, що було з'явилось багато ложних свідків. Нарешті прийшло двоє
але не знаходили, хоч виступало багато лжесвідків. Нарешті прийшло двоє
і кажуть: “Цей сказав: Я можу зруйнувати храм Божий і за три дні його відбудувати.”
і кажуть: Він говорив: Я можу зруйнувати Божий храм і за три дні відбудувати.
Тут підвівся первосвященик і сказав до нього: “Нічого не заперечуєш, що вони на тебе свідчать?”
Первосвященик устав і сказав Йому: Нічого не відповідаєш на те, що вони проти Тебе свідчать?
Але Ісус мовчав. Первосвященик каже до нього: “Заклинаю тебе живим Богом, щоб ти сказав нам, чи ти Христос, син Божий.”
Але Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: Заклинаю Тебе Богом Живим, щоб Ти сказав нам: Чи Ти Христос — Син Божий?
Тоді Ісус сказав до нього: “Ти мовив. Тільки ж кажу вам: Віднині ви побачите Чоловічого Сина, який сидітиме праворуч Всемогутнього й ітиме на небесних хмарах.”
Ісус йому відповів: Ти сказав! Однак Я кажу вам: відтепер ви побачите Сина Людського, Який буде сидіти праворуч Сили та прийде на хмарах небесних!
Тоді первосвященик роздер свою одежу і заявляє: “Він сказав богохульство! Нащо нам ще свідків? Оце ж ви щойно чули богохульство!
Тоді первосвященик роздер свій одяг, кажучи: Він сказав богохульство! Яких ще потребуємо свідків? Ось, тепер ви чули богохульство!
Як вам здається?” Ті відповіли; “Він — винен смерти.”
Як ви вважаєте? Вони ж у відповідь сказали: Він повинен померти!
Тоді вони почали плювати йому в обличчя та бити кулаками; інші ж били його в обличчя
Тоді плювали Йому в обличчя та били Його, а інші били по щоках
і промовляли: “Проречи нам, Христе, хто тебе вдарив?”
і приговорювали: Пророкуй нам, Христе, хто Тебе вдарив?
Петро ж сидів надворі. Аж тут одна служниця підійшла до нього й каже: “І ти був з Ісусом Галилеєм.”
Петро сидів ззовні у дворі; до нього підійшла одна служниця, кажучи: І ти був з Ісусом галилейцем!
Але той перед усіма відрікся і заявив: “Не знаю, що таке говориш.”
Але він відрікся перед усіма, промовивши: Не знаю, що ти кажеш!
Коли ж: він вийшов до воріт, уздріла його інша й каже до тих, що там були: “Цей був з Ісусом з Назарету.”
Коли ж він вийшов до брами, побачила його інша й каже тим, які там були: Цей був з Ісусом Назарянином!
Він знову, клявшися, відрікся: “Не знаю я цього чоловіка.”
І знову відрікся з клятвою: Я не знаю Цієї Людини!
Десь трохи згодом приступили ті, що там стояли, і заговорили до Петра: “Ти таки справді один з них, бо й твоя вимова тебе виявляє.”
Дещо згодом підійшли ті, які там стояли, і сказали Петрові: Та ти справді один з них, бо і твоя говірка тебе виявляє!
Тоді Петро почав клястися та божитися: “Не знаю я цього чоловіка.” І враз заспівав півень.
Тоді він почав зарікатися і клястися, що не знав Цієї Людини. І враз заспівав півень.