Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Куліша та Пулюя
Якже настав ранок, усі первосвященики і старші народу скликали раду на Ісуса, щоб його вбити.
Як же настав ранок, зробили раду всї архиєреї й старші людські на Ісуса, щоб убити Його;
І зв'язавши його, повели та й передали правителеві Пилатові.
і, звязавши Його, повели тай передали Його Понтийському Пилату, ігемонові.
Тоді Юда, який його зрадив, побачивши, що його засудили, розкаявся і повернув тридцять срібняків назад первосвященикам і старшим.
Тодї, побачивши Юда, зрадник Його, що Його осуджено, розкаяв ся, і вернув трийцять срібняків архиєреям та старшинї,
“Згрішив я”, — сказав, — “видавши кров невинну.” Ті ж відповіли: “Що нам до того? Ти побачиш!”
кажучи: Згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали: Що нам до того? ти побачиш.
Тоді він кинув гроші у святиню, пішов геть та й повісився.
І, покинувши він срібняки в церкві, вийшов і відійшовши, повісив ся.
Первосвященики ж взяли ті гроші й кажуть: “Їх не годиться класти до скарбоні, бо це ціна крови.”
Архиєреї ж, взявши срібняки, сказали: Не годить ся класти їх у скарбоню, бо се цїна крові.
Порадившись, вони купили за них ганчарське поле, щоб ховати там чужинців.
Зробивши ж раду, купили за них ганчарське поле, щоб ховати на йому захожих.
Тоді здійснилося слово пророка Єремії, що каже: “І взяли вони тридцять срібняків, ціну того, що був оцінений синами Ізраїля,
Тодї справдилось, що сказав Єремія пророк, глаголючи: І взяли вони трийцять срібняків, цїну цїненного, котрого цїнено з синів Ізраїля,
і дали їх за ганчарське поле, як Господь мені звелів був.”
і дали їх на ганчарське поле, як повелїв менї Господь.
Поставлено Ісуса перед правителем, а правитель спитав його: “Ти цар юдейський?” Ісус відповів: “Ти кажеш.”
Ісус же стояв перед ігемоном; і питав Його ігемон, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Ісус же рече йому: Ти сказав єси.
Та коли первосвященики й старші його обвинувачували, він не відповідав нічого.
А, як винуватили Його архиєреї та старші, не відказував нїчого.
Тоді Пилат каже до нього: “Хіба не чуєш усього, скільки то свідкують на тебе?”
Тодї каже до Него Пилат: Хиба не чуєш, скільки сьвідкують на Тебе?
А він не відповів йому ані на одне слово, так що правитель вельми дивувався.
І не відказав Він йому нї на одно слово, так що ігемон вельми дивував ся.
На свято звик був правитель відпускати народові одного в'язня, якого вони хотіли.
На сьвято ж звик був ігемон одпускати народові одного вязника, которого вони хотїли.
Був же тоді визначний в'язень, що звавсь Варавва.
Мали ж тодї знаного вязника, на прізвище Вараву.
А коли вони зібралися, Пилат каже до них: “Кого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву чи Ісуса, що зветься Христос?”
Як же вони зібрались, сказав їм Пилат: Кого хочете, щоб одпустив вам: Вараву, чи Ісуса, на прізвище Христа?
І коли він сидів на судилищі, його жінка прислала йому сказати: “Нічого не роби праведникові тому, бо я цієї ночі вві сні багато витерпіла заради нього.”
Як же сидїв він на судищі, прислала до него жінка його кажучи: Нїчого тобі й праведнику сьому; багато бо терпіла я сьогоднї вві снї через Него.
Та первосвященики й старші намовили народ, — просити за Варавву, а Ісуса — видати на смерть.
Архиєреї ж і старші наустили народ, щоб випросили Вараву, Ісуса ж убили.
Заговорив правитель і сказав їм: “Кого з двох бажаєте, щоб я відпустив вам?” Ті відповіли: “Варавву.”
Озвав ся ж ігемон і рече до них: Кого хочете з двох, щоб випустив вам? Вони ж сказали: Вараву.
Каже до них Пилат: “А що маю робити з Ісусом, що зветься Христос?” Усі відповіли: “Нехай буде розіп'ятий!”
Каже до них Пилат: Що ж оце робити му з Ісусом, на прізвище Христом? Кажуть йому всї: Нехай буде розпятий.
Спитав він: “Що злого вчинив він?” Вони ж ще більше заходилися кричати: “Нехай буде розіп'ятий!”
Ігемон же каже: Що бо злого зробив? Вони ж кричали ще гірш: Нехай буде розпятий.
Пилат, бачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі більшає, взяв води й умив перед народом руки та й каже: “Я невинний крови праведника цього; ви побачите.”
Бачивши ж Пилат, що нїчого не врадить, а ще більш росте буча, взявши води, помив руки перед народом, і каже: Невинен я крові праведника сього; ви побачите.
Увесь же народ відповів, кажучи: “Кров його на нас і на наших дітях!”
І, озвавшись увесь народ, сказав: Кров Його на нас і на дїти наші.
Тоді він відпустив їм Варавву, а Ісуса, бичувавши, видав на розп'яття.
Тодї відпустив їм Вараву; Ісуса ж, побивши, передав, щоб розпято Його.
Тоді вояки правителя, взявши Ісуса у Преторію, зібрали на нього всю чоту
Тодї воїни ігемонові, взявши Ісуса на судище, зібрали на Него всю роту.
і, роздягнувши його, накинули на нього червоний плащ
І, роздягнувши Його, накинули на Него червоний плащ;
і, сплівши вінець з тернини, поклали йому на голову, а тростину дали в праву руку. Потім, припавши перед ним на коліна, глузували з нього, кажучи: “Радуйся, царю юдейський!”
і, сплївши вінець із тернини, положили на голову Йому, а тростину в правицю Його; і кидаючись на колїна перед Ним, насьміхались із Него, кажучи: Радуй ся, царю Жидівський!
І плювали на нього, брали тростину й били його по голові.
І, плюючи на Него, брали тростину, й били по голові Його.
А коли насміялися з нього, скинули з нього плащ, надягнули на нього його одіж і повели на розп'яття.
І, як насьміялись із Него, зняли з Него плащ, і надїли на Него одежу Його, й повели Його на розпяттє.
Виходячи ж, вони зустріли одного чоловіка з Киринеї, на ім'я Симон, і примусили його нести хрест його.
Виходячи ж, знайшли чоловіка Киринейського, на ймя Симона; сього заставили нести хрест Його,
Прибувши на місце, що зветься Голгота, тобто сказати “Череп-місце”,
І прийшовши на врочище (місце) Голгота, чи то б сказати Черепове місце,
дали йому випити вина, змішаного з жовчю, але він, покуштувавши, не хотів пити.
дали Йому пити оцту, змішаного з жовчю; і, покуштувавши, не хотїв пити.
Ті ж, що розп'яли його, поділили його одежу, кинувши жереб.
Розпявши ж Його, подїлили одежу Його, кинувши жереб, щоб справдилось, що сказав пророк: Подїлили собі шати мої, й на одежу мою кинули жереб.
Над головою в нього прибито напис за що його засуджено: “Це Ісус — Цар Юдейський.”
і прибили над головою Його написану вину Його: Се Ісус, цар Жидівський.
Тоді розіп'яли з ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.
Тодї розпято з Ним двох розбійників, одного по правицї, а другого по лївицї.
Ті ж, що проходили повз нього, лихословили його й похитували своїми головами,
Мимойдучі ж хулили Його, киваючи головами своїми,
кажучи: “Ти, що руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш знову, спаси себе самого; якщо ти Син Божий, зійди но з хреста!”
і кажучи: Ти, що руйнуєш церкву, й за три днї будуєш її, спаси ся сам. Коли ти Син Божий, зійди з хреста.
Так само й первосвященики насміхалися з книжниками та старшими, говоривши:
Так само ж і архиєреї, насьміхаючись із письменниками та старшими, казали:
“Інших спасав, — себе спасти не може! Він цар Ізраїля: нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в нього.
Инших спасав, а себе не може спасти. Коли Він царь Ізраїлський, нехай тепер зійде з хреста, й ввіруємо в Него;
Він покладався на Бога, нехай же Бог визволить його нині, якщо він його любить. Сам бо казав: Я — Син Божий.”
Він уповав на Бога; нехай тепер визволить Його, коли хоче Його; казав бо: Я Син Божий.
Так теж і розбійники, що були з ним розіп'яті, ображали його.
Так само й розбійники, що були розпяті з Ним, докоряли Йому.
Від шостої години темрява настала по всім краю аж до дев'ятої години.
Від шестої ж години настала темрява по всїй землї до години девятої.
А близько дев'ятої години Ісус скрикнув міцним голосом, вимовляючи: “Елі Елі, лема савах-тані”, — тобто: “Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?”
Коло девятої ж години покликнув Ісус великим голосом, глаголючи: Ілі, Ілі лама савахтані; те єсть: Боже мій, Боже мій, чом мене покинув єси?
Деякі з тих, що там стояли, почувши це, казали: “Він Іллю кличе”.
Деякі ж, що там стояли, почувши, казали: Що Ілию кличе сей.
І негайно один із них підбіг, узяв губку й, намочивши її оцтом, настромив на тростину й дав йому пити.
І зараз, побігши один із них, і взявши губку, сповнивши оцтом і, настромивши на тростину, поїв Його.
Інші ж казали: “Лиши, побачимо, чи прийде Ілля його рятувати.”
Останнї ж казали: Нехай; побачимо, чи прийде Ілия спасати Його.
А Ісус, скрикнувши сильним голосом, віддав духа.
Ісус же, знов покликнувши великим голосом, зітхнув духа.
І роздерлася завіса храму надвоє, відверху аж до низу, і земля затряслася, скелі порозпадались;
І ось завіса церковня роздерлась надвоє од верху до низу, й земля затрусилась, і скелї порозпадались;
гроби відкрилися, багато тіл святих померлих устали,
і гроби порозкривались; і многі тїла сьвятих усопших повставали,
і вийшовши з гробів по його воскресінні, ввійшли у святе місто й багатьом з'явились.
і, вийшовши з гробів після воскресення Його, поприходили у сьвятий город, і показались многим.
А сотник і ті, що стерегли з ним Ісуса, бачивши землетрус і те, що сталося, вельми налякалися і мовили: “Це справді був Син Божий!”
Сотник же да ті, що були з ним і стерегли Ісуса, побачивши трус і те, що сталось, полякались тяжко, кажучи: Справдї, Божий Син був сей.
Було ж там багато жінок, які дивилися здалека; вони слідом ішли за Ісусом з Галилеї, і йому прислуговували:
Було там багато й жінок, що оддалеки дивились, котрі прийшли слїдом за Ісусом із Галилеї, служачи Йому.
між ними Марія Магдалина, Марія, мати Якова та Йосифа, і мати синів Заведея.
Між ними була Мария Магдалина, й Мария, мати Яковова та Йосиїна, й мати синів Зеведеєвих.
Якже настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї, на ім'я Йосиф, що й сам став учнем Ісуса;
Як же настав вечір, прийшов чоловік заможний з Ариматеї, на ймя Йосиф, що й сам учив ся в Ісуса.
Він прийшов до Пилата і просив тіла Ісуса. Тоді Пилат звелів видати тіло.
Сей, приступивши до Пилата, просив тїла Ісусового. Тодї Пилат і звелїв оддати тїло.
Йосиф узяв тіло, загорнув його в чисте полотно й
І взявши тїло Йосиф, обгорнув його плащеницею чистою,
поклав у своїй новій гробниці, що її висік у скелі. І, прикотивши до входу гробниці великий камінь, відійшов.
положив його у новім своїм гробі, що висїк у скелї; й прикотивши великого каменя до дверей гробу, одійшов.
А була там Марія Магдалина й інша Марія, що сиділи проти гробниці.
Була ж там Мария Магдалина й друга Мария, і сидїли навпроти гроба.
На другий день, що після п'ятниці, зібралися первосвященики й фарисеї до Пилата й кажуть:
Завтрішнього ж дня, що після пятницї, зібрались архиєреї та Фарисеї до Пилата,
“Ми пригадали собі, пане, що той обманник ще за життя був сказав: Я по трьох днях воскресну.
кажучи: Пане, згадали ми, що той обманщик казав, ще живий: Через три днї встану.
Звели, отже, щоб гробниця була добре забезпечена аж по третій день, щоб часом не прийшли його учні та не вкрали його й не сказали людям: Він воскрес із мертвих! І буде ця остання омана гірша за першу.”
Звели ж оце стерегти гроба до третього дня, щоб прийшовши ученики Його в ночі, не вкрали Його, й не сказали народові: Устав із мертвих; і буде остання омана гірша первої.
Пилат каже до них: “Маєте сторожу, ідіть і забезпечте, як знаєте.”
Сказав же їм Пилат: Маєте сторожу: йдїть забезпечте, як знаєте.