Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Турконяка
Два дні ж по тому мала бути Пасха й Опрісноки, тож первосвященики та книжники шукали, як би його схопити підступом і вбити,
Через два дні була Пасха й Опрісноки. Первосвященики та книжники шукали, як би Його підступом схопити та вбити.
але, мовляв, не під час свята, щоб розруху не було в народі!
Але, казали, щоб не на свято, аби не сталося якогось заколоту в народі.
І як був у Витанії, в домі Симона прокаженого, і коли він був за столом, то підійшла жінка з алябастровою посудиною щирого дорогоцінного нарду й, розбивши ту посудину, вилила йому на голову.
Коли був Він у Витанії в домі Симона прокаженого і сидів за столом, прийшла жінка, яка мала алебастрову посудину чистого дорогоцінного нардового мира [1]. Надбивши алебастрову посудину, вона вилила миро на Його голову.
Деякі обурилися між собою: "Навіщо, мовляв, така втрата мира!
Деякі обурювалися між собою [і говорили]: Навіщо така трата мира?
Таж її можна було продати більш, ніж за триста динаріїв, а гроші бідним дати!" І вони ремствували на неї.
Це миро можна продати більше ніж за триста динаріїв [2] і роздати бідним! Тож докоряли їй.
Але Ісус сказав: "Лишіть її. Чого її бентежите? Вона зробила супроти мене добрий вчинок.
А Ісус сказав: Облиште її. Навіщо завдаєте їй болю? Вона добре діло зробила Мені!
Бідних бо ви завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро чинити; мене ж не завжди маєте.
Ви завжди маєте бідних біля себе і будь-коли можете робити їм добро; Мене ж не завжди ви маєте.
Що могла, те зробила; вона заздалегідь намастила моє тіло на похорон.
Що вона могла — те й зробила: заздалегідь намастила Моє тіло перед похороном.
Істинно кажу вам: По цілім світі, скрізь, де тільки буде проповідувана ця Євангелія, оповідатимуть і те, що вона зробила, на пам'ятку про неї."
Запевняю вас: де тільки буде проповідуватися [це] Євангеліє в усьому світі, — те, що вона зробила, буде сказано в її пам’ять!
Юда ж Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до первосвящеників, щоб видати його їм.
Юда Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до первосвящеників, щоб видати їм Його.
Вони, почувши це, зраділи й обіцяли дати йому гроші. І він шукав, як би його видати у сприятливий час.
А як вони це почули, то зраділи й обіцяли йому срібняків дати. І він шукав, як би Його в слушний час видати.
А першого дня Опрісноків, коли жертвували Пасху, кажуть до нього учні: "Де хочеш, щоб ми йшли й приготували, — щоб ти їв Пасху?"
Першого дня Опрісноків, коли приносили пасхальну жертву, Його учні говорять Йому: Де Ти хочеш, щоб ми пішли приготувати пасху, аби Ти спожив?
І послав двох із своїх учнів, і сказав їм: "Ідіть у місто; і стріне вас чоловік, що нестиме жбан води; йдіть лишень за ним,
Він посилає двох Своїх учнів і каже їм: Ідіть до міста, зустріне вас чоловік, який буде нести в глечикові воду, — ступайте за ним.
і куди він увійде, скажіть господареві дому: Учитель питає: Де моя світлиця, в якій я міг би спожити з учнями моїми Пасху?
Куди він увійде, скажіть господареві того дому, що Вчитель каже: Де Моя світлиця, в якій Я буду споживати з Моїми учнями пасху?
І він вам покаже світлицю велику, вистелену килимами та готову. Там приготуйте нам."
І він вам покаже велику кімнату: прибрану, готову; там ви і приготуйте для нас.
Учні пішли, прибули до міста і знайшли, як він сказав їм, та й приготували Пасху.
І відійшли учні, і прийшли в місто, і знайшли так, як Він сказав їм, — і приготували пасху.
Якже настав вечір, — приходить з дванадцятьма.
А коли настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма.
І коли вони сиділи за столом та споживали, Ісус промовив: "Істинно кажу вам, один з вас, який їсть зо мною, мене видасть."
І як вони сиділи за столом та їли, Ісус сказав: Запевняю вас, що один з вас, який їсть зі Мною, видасть Мене.
Вони засмутились і один по одному заходились його питати: "Чи не я?"
Вони почали сумувати й один за одним запитували Його: Чи не я? [І інший: Чи це не я?]
Він відповів їм: "Один з дванадцятьох, що вмачає зо мною руку в миску.
Він же сказав їм: Один з дванадцятьох, хто вмочає зі Мною в одній мисці.
Син Чоловічий іде, як написано про нього; але горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого. Краще було б не родитись чоловікові тому!"
І хоча Син Людський іде так, як написано про Нього, та горе тій людині, через яку Син Людський буде виданий. Краще було б тій людині не народитися!
І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, розломив і дав їм, кажучи: "Беріть, це моє тіло."
Коли вони їли, [Ісус] узяв хліб, поблагословив, переломив, подав їм і сказав: Прийміть, [споживайте], це тіло Моє!
Потім узяв чашу, воздав хвалу, дав їм, і пили з неї всі.
І взявши чашу, Він віддав подяку, подав їм — і всі пили з неї.
Та й сказав їм: "Це моя кров Завіту, що проливається за багатьох.
І Він промовив до них: Це кров Моя [Нового] Завіту, яка проливається за багатьох.
Істинно кажу вам, що не питиму вже від плоду винограду аж по той день, як новим буду його пити в Царстві Божім."
Запевняю вас, що більше не буду пити з плоду виноградного аж до того дня, коли його буду пити новим у Божому Царстві!
І сказав їм Ісус: "Усі ви спокуситеся, бо написано: Вдарю пастиря, і вівці розбіжаться.
І каже їм Ісус: Усі ви спокуситеся, бо написано: Вражу Пастиря — і розбредуться вівці.
Та по моїм воскресінні випереджу вас у Галилеї."
Але потім, коли Я воскресну, то випереджу вас у Галилеї.
А Петро сказав до нього: "Навіть коли й усі спокусяться, — та не я!"
А Петро сказав Йому: Хоч і всі спокусяться, але не я!
Відповів йому Ісус: "Істинно кажу тобі, що ти сьогодні, цієї ночі, заки півень заспіває двічі, тричі мене відречешся."
Та Ісус йому сказав: Запевняю тебе, що ти нині, цієї ж ночі, перш ніж двічі заспіває півень, тричі відречешся від Мене!
А він ще більше твердив: "Хоч би мені прийшлося з тобою і вмерти, не відречусь я тебе!" І всі так само говорили.
Однак він ще сильніше запевняв: Хоч мав би я померти з Тобою, — все одно не відречуся від Тебе! Так само говорили й усі інші.
І приходять вони на місце, що зветься Гетсиманія, — то й каже своїм учням: "Посидьте тут, поки я помолюся."
І прийшли вони до місця, що зветься Гетсиманія; Він каже Своїм учням: Посидьте тут, поки Я помолюся.
І взяв із собою Петра, Якова та Йоана, і почав жахатись та тривожитись.
Він узяв із Собою Петра, Якова та Івана і почав сумувати й тривожитися,
Потім каже до них: "Душа моя вся смутиться аж до смерти. Лишіться тут і чувайте."
та казати їм: Смертельним смутком охоплена душа Моя, — залишайтеся тут і пильнуйте!
Пройшовши трохи далі, він припав до землі й почав молитися, щоб, якщо можливо, минула його ця година.
Відійшовши трохи, Він упав на землю і молився, щоб, коли це можливо, оминула Його ця година.
І мовив: "Авва — Отче, усе тобі можливе: віддали від мене цю чашу! Та не що я хочу, а що ти."
І Він казав: Авва, Отче! Для Тебе можливе все! Забери цю чашу від Мене! Але хай буде не те, що Я хочу, але те, що Ти!
І приходить, і знаходить їх уві сні, та й каже до Петра: "Симоне, ти спиш? Не міг єси чувати ані однієї години?
Він приходить і знаходить, що вони заснули, і каже Петрові: Симоне, ти спиш? Чи не міг ти попильнувати однієї години?
Чувайте ж, моліться, щоб не ввійти в спокусу. Дух бадьорий, але тіло кволе!"
Пильнуйте й моліться, щоб не потрапити в спокусу, бо дух бадьорий, а тіло немічне!
І знову, відійшовши, молився та промовляв те саме слово.
І Він пішов знову, помолився, промовивши ті самі слова.
І, повернувшися, знову знайшов їх уві сні, очі бо в них були отяжілі й вони не знали, що йому відказати.
А повернувшись, знайшов, що вони знову спали, бо очі їхні стали важкими, — та й не мали що відповісти.
Повернувся він утретє й каже їм: "Спите ще й спочиваєте? Досить, прийшла година: ось Син Чоловічий буде виданий у руки грішникам.
Він приходить утретє і каже їм: Ви ще спите й відпочиваєте? Досить, прийшла година: і ось, Син Людський видається в руки грішників.
І відразу ж, коли він ще говорив, прибув Юда, один з дванадцятьох, а з ним юрба з мечами та киями — від первосвящеників, книжників і старших.
Він ще говорив, як ураз з’явився Юда, один із дванадцятьох, і з ним юрба з мечами та киями, — від первосвящеників, книжників і старших.
Його зрадник дав їм знак, кажучи: "Кого поцілую, той і є: беріте його й ведіте обережно."
Той, хто зрадив Його, дав їм знак, кажучи: Кого я поцілую, то є Він; схопіть Його та уважно ведіть!
І скоро він прибув, то підійшов до Ісуса та й каже: Учителю — і поцілував його.
І прийшовши, він відразу підійшов до Нього і каже: Учителю! — і поцілував Його.
А вони наклали на нього руки й схопили його.
Вони ж наклали свої руки на Нього і схопили Його.
Один же з тих, що там були, витяг меч, вдарив слугу первосвященика й відтяв йому вухо.
Один із тих, які стояли, вихопив меча і вдарив раба первосвященика й відтяв йому вухо.
Тоді Ісус, звернувшись до них, сказав їм: "Немов на розбійника ви вийшли з мечами та киями, щоб мене спіймати.
Ісус сказав їм у відповідь: Як проти розбійника ви вийшли з мечами та киями, щоб Мене схопити.
Щодня був я між вами, навчаючи у храмі, і ви мене не схопили. Та це — щоб збулося Писання."
Щодня був Я з вами, навчав у храмі, однак ви не схопили Мене. Але нехай збудеться Писання!
Якийсь же юнак, загорнений в одне лиш покривало, йшов за ним. Його схопили,
А один юнак ішов за Ним, обгорнувшись по нагому в покривало. Вони схопили і його.
тож він, покинувши покривало, втік від них нагий.
Та він, залишивши покривало, втік [від них] голим.
І повели Ісуса до первосвященика; і зібрались усі первосвященики, старші та книжники.
А Ісуса повели до первосвященика. Там зійшлися всі первосвященики, старші та книжники.
Петро ж ішов слідом за ним здалека аж усередину до двору первосвященика і, сівши з слугами, грівся при ватрі.
Петро ж віддалік йшов слідом за Ним — аж у двір первосвященика. І він сів зі слугами, та й грівся біля вогню.
Первосвященики ж і вся рада шукали свідчення на Ісуса, щоб його вбити, та не знаходили.
А первосвященики і весь синедріон [3] шукали свідчення проти Ісуса, щоб Його вбити, та не знаходили.
Багато бо свідчило неправдиво проти нього, але свідчення їхні не були згідні.
Багато хто неправдиво свідчив проти Нього, але ті свідчення не збігалися.
А деякі, підвівшись, так свідчили проти нього ложно:
Деякі вставали і лжесвідчили проти Нього так:
"Ми чули, як він говорив: Зруйную храм цей рукотворний і за три дні збудую інший, нерукотворний."
Ми чули, як Він говорив, що зруйнує цей рукотворний храм і за три дні збудує інший, нерукотворний!
Тоді первосвященик, уставши посередині, спитав Ісуса, мовивши: "Не відказуєш нічого, коли оці свідчать проти тебе?"
Тоді первосвященик, ставши посередині, запитав Ісуса, кажучи: Не відповідаєш нічого на те, що проти Тебе свідчать?
Та він мовчав і нічого не відповідав. Знову спитав його первосвященик і каже йому: "Чи ти єси Христос, Син Благословенного?"
Але Він мовчав і не відповідав нічого. Знову первосвященик запитав Його і каже Йому: Чи ти є Христос, Син Благословенного?
"Я є, — відповів Ісус, — і побачите Сина Чоловічого, який сидітиме праворуч Всемогутнього та йтиме по хмарах небесних."
А Ісус сказав: Я є, і ви побачите Сина Людського, Який сидітиме праворуч Сили та йтиме на хмарах небесних!
Отож первосвященик роздер свою одежу й каже: "Навіщо нам іще свідків?
Первосвященик роздер на собі одяг і сказав: Навіщо потрібні нам ще свідки?
Ви чули богохульство! Як вам здається?" І всі вони присудили, що смерти він гідний.
Ви чули хулу. Як ви вважаєте? І всі вони присудили, що Він повинен померти.
Тож деякі стали плювати на нього, закривати йому лице й били його по щоках та приказували: "Пророкуй!" А й слуги били його по обличчі.
Деякі почали плювати на Нього, закривати Його обличчя, бити по щоках, ще й приказувати Йому: Пророкуй! І слуги також били Його в обличчя.
Коли Петро був унизу на подвір'ї, приходить одна з служниць первосвященика
Петро був унизу на подвір’ї. Прийшла одна зі служниць первосвященика,
і, побачивши Петра, що грівся, придивилась до нього та й каже: "А й ти був з Ісусом Назарянином."
побачила Петра, який грівся, глянула на нього й каже: І ти був з Ісусом Назарянином!
Та він відрікся, кажучи: "Не знаю і не розумію, що ти таке кажеш." Та й вийшов геть на переддвір'я, — а півень і заспівав!
Але він відрікся, кажучи: Я не знаю і не розумію, про що ти говориш! І вийшов геть у переддвір’я. І тут заспівав півень.
Служниця ж, побачивши його знову, почала говорити тим, що там стояли: "Цей з їхніх."
Служниця, побачивши його знову, почала говорити присутнім, що він — один з них.
Та він відрікся знову. І трохи згодом ті, що там стояли, сказали до Петра: "Ти й справді з їхніх, бо ти галилеянин."
Він знову відрікся. Невдовзі присутні почали говорити Петрові: Справді, ти з них, бо ти — галилеєць [і мова твоя подібна].
Він же став клястися і божитися, мовляв, не знаю цього чоловіка, про якого кажете.
А він почав зарікатися і клястися, що не знає того Чоловіка, про Якого вони говорять.
І тієї ж миті півень заспівав удруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив до нього: "Перше ніж півень заспіває двічі, — тричі мене відречешся." Та й заридав гірко.
І тут вдруге заспівав півень. І згадав Петро слова, які йому сказав Ісус: Перш ніж півень двічі заспіває, ти тричі зречешся Мене! І, згадавши, він почав плакати.