Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
З самого ранку первосвященики вчинили нараду із старшими та книжниками — увесь синедріон. Зв'язавши ж Ісуса, вони повели та й видали його Пилатові.
Пилат спитав його: "Ти — цар юдейський?" Він же у відповідь мовить йому: "Ти кажеш."
А первосвященики багато обвинувачували його.
І знову спитав його Пилат, кажучи: "Не відказуєш нічого? Дивись, скільки тебе винуватять."
Та Ісус нічого не відповідав більше, тож дивувався Пилат.
На свято Пасхи відпускав він їм одного в'язня, того, якого вони просили.
А був один, що звавсь Варавва, ув'язнений з бунтівниками, які під час бунту вчинили були вбивство.
І народ, підвівшися, почав просити про те, що він робив їм завжди.
Пилат же відповів їм, кажучи: "Хочете, щоб я відпустив вам царя юдейського?"
Знав бо, що первосвященики видали його через заздрощі.
Первосвященики ж підбурили народ, щоб він відпустив їм радше Варавву.
Пилат знову заговорив і мовив до них: "Що ж мені робити з тим, що ви звете царем юдейським?"
А ті знову закричали: "Розіпни його!"
Пилат же сказав до них: "Що за зло вчинив він?" А вони ще гірше кричали: "Розіпни його!"
Тоді Пилат, бажаючи догодити юрбі, відпустив їм Варавву, Ісуса ж, убичувавши, видав, щоб його розіп'яли.
Вояки повели його в середину двору, тобто у Преторію, та й скликали всю чоту.
Вони вдягли його в багряницю і, сплівши вінець із тернини, поклали на нього
та й почали його вітати: "Радуйся, царю юдейський!"
І били його тростиною по голові, плювали на нього й, падаючи на коліна, поклонялись йому.
Коли над ним наглумилися, зняли з нього багряницю й одягнули його в його одежу. Опісля ж повели його на розп'яття.
Одного ж перехожого, Симона Киринея, батька Олександра та Руфа, що повертався з поля, присилували нести його хрест.
І привели його на місце Голготу, що значить Череп-місце,
та й дали йому пити вина, змішаного з міррою, та він не прийняв.
Тоді розіп'яли його й поділили його одежу, кинувши на неї жереб, хто що візьме.
Була ж: третя година, коли вони розіп'яли його.
А був і напис, за що його засуджено, написаний: "Цар Юдейський."
І розіп'яли з ним двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч від нього.
Тоді збулось Писання, що каже: "І з беззаконними полічено його."
І прохожі хулили його й, киваючи своїми головами, промовляли: "Гей, ти, що храм руйнуєш і в три дні знов його будуєш
— спаси себе з хреста!"
А й первосвященики глузували між собою й разом з книжниками приказували: "Інших спасав, а себе — не може спасти!
Христос, цар Ізраїля — хай зійде тепер із хреста, щоб ми побачили й увірували." Та й ті, що були з ним розп'яті, зневажали його.
А як настала шоста година, темрява наступила по всій землі аж до дев'ятої години.
О дев'ятій же годині Ісус скрикнув голосом сильним: "Елої, Елої, лама савахтані?" — що означає у перекладі: "Боже мій, Боже мій! Чому єси покинув мене?"
Деякі з тих, що там стояли, почувши те, казали: "Он, Іллю кличе!"
Побіг один і, намочивши губку оцтом та настромивши на тростину, давав йому пити, кажучи: "Чекайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти його!"
А Ісус, голосом сильним скрикнувши, віддав духа.
Тоді завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху аж донизу.
Бачивши ж сотник, що стояв проти нього, що так віддав духа, сказав: "Чоловік цей справді був Син Божий."
Були й жінки, що дивилися здалека. Між ними була Марія Магдалина, Марія, мати Якова Молодшого та Йосифа, і Саломія,
що слідом за ним ходили і йому услугували, як був він у Галилеї, та й багато інших, що з ним були прийшли в Єрусалим.
Коли настав уже вечір, — тому що була це п'ятниця, тобто перед суботою,
— Йосиф Ариматейський, поважний радник, що й сам очікував Божого Царства, прибув і, сміливо ввійшовши до Пилата, попросив тіло Ісуса.
Пилат же здивувався, що вже вмер; і прикликавши сотника, спитав його, чи давно помер.
Довідавшись від сотника, він видав Йосифові тіло;
а Йосиф, купивши полотно, зняв його, обгорнув полотном і поклав його у гробі, що був висічений у скелі; потім прикотив камінь до входу гробу;
Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосифа, дивились, де його покладено.
← (Марка 14) | (Марка 16) →