Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (Марка 14) | (Марка 16) →

Переклад Хоменка

Переклад Куліша та Пулюя

  • З самого ранку первосвященики вчинили нараду із старшими та книжниками — увесь синедріон. Зв'язавши ж Ісуса, вони повели та й видали його Пилатові.
  • І зараз уранцї, порадившись архиєреї з старшими та письменниками, і вся рада, звязавши Ісуса, повели та й видали Пилатові.
  • Пилат спитав його: "Ти — цар юдейський?" Він же у відповідь мовить йому: "Ти кажеш."
  • І спитав Його Пилат: Чи ти єси цар Жидівський? Він же озвавшись, рече йому: Ти кажеш.
  • А первосвященики багато обвинувачували його.
  • І винуватили Його архиєреї багато.
  • І знову спитав його Пилат, кажучи: "Не відказуєш нічого? Дивись, скільки тебе винуватять."
  • Пилат же знов спитав Його, кажучи: Не відказуєш нїчого? Он, скільки на Тебе сьвідкують;
  • Та Ісус нічого не відповідав більше, тож дивувався Пилат.
  • Ісус же більш нїчого не відказав, так що дивував ся Пилат.
  • На свято Пасхи відпускав він їм одного в'язня, того, якого вони просили.
  • На сьвято ж відпускав він їм одного вязника, про которого просили.
  • А був один, що звавсь Варавва, ув'язнений з бунтівниками, які під час бунту вчинили були вбивство.
  • Був же названий Варава з своїми затязцями увязнений, котрі під бунт убийство зробили.
  • І народ, підвівшися, почав просити про те, що він робив їм завжди.
  • І гукаючи народ, почав просити, щоб, як що-разу, зробив їм.
  • Пилат же відповів їм, кажучи: "Хочете, щоб я відпустив вам царя юдейського?"
  • Пилат же відказав їм, говорячи: Чи хочете, щоб випустив вам царя Жидівського?
  • Знав бо, що первосвященики видали його через заздрощі.
  • Знав бо, що через зависть видали Його архиєреї.
  • Первосвященики ж підбурили народ, щоб він відпустив їм радше Варавву.
  • Архиєреї ж наустили народ, щоб лучче Вараву відпустив їм.
  • Пилат знову заговорив і мовив до них: "Що ж мені робити з тим, що ви звете царем юдейським?"
  • Пилат же, озвавшись ізнов, сказав їм: Що ж оце хочете, щоб зробив із тим, кого звете царем Жидівським?
  • А ті знову закричали: "Розіпни його!"
  • Вони ж знов закричали: Розпни Його.
  • Пилат же сказав до них: "Що за зло вчинив він?" А вони ще гірше кричали: "Розіпни його!"
  • Пилат же каже їм: Яке ж бо зло зробив? Вони ж ще гірш кричали: Розпни Його.
  • Тоді Пилат, бажаючи догодити юрбі, відпустив їм Варавву, Ісуса ж, убичувавши, видав, щоб його розіп'яли.
  • Пилат же, хотївши народові догодити, відпустив їм Вараву, й передав Ісуса, побивши, щоб розпято Його.
  • Вояки повели його в середину двору, тобто у Преторію, та й скликали всю чоту.
  • Воїни ж повели Його в середину двору, чи то в Претор, і скликали всю роту.
  • Вони вдягли його в багряницю і, сплівши вінець із тернини, поклали на нього
  • І одягли Його в багряницю, і положили на Него, сплївши з тернини, вінець,
  • та й почали його вітати: "Радуйся, царю юдейський!"
  • та й почали витати Його: Радуй ся, царю Жидівський!
  • І били його тростиною по голові, плювали на нього й, падаючи на коліна, поклонялись йому.
  • І били Його по голові тростиною, і плювали на Него, й, кидаючись на колїна, кланялись Йому.
  • Коли над ним наглумилися, зняли з нього багряницю й одягнули його в його одежу. Опісля ж повели його на розп'яття.
  • І, як насьміялись із Него, роздягнули Його з багряницї, і одягнули Його в одежу Його, та й виводять Його, щоб розпяти Його.
  • Одного ж перехожого, Симона Киринея, батька Олександра та Руфа, що повертався з поля, присилували нести його хрест.
  • І заставили мимойдучого якогось Симона Киринея, ідучого з поля, батька Александра та Руфа, щоб нїс хрест Його.
  • І привели його на місце Голготу, що значить Череп-місце,
  • І приводять Його на Голготу місце, що прозване Черепове місце.
  • та й дали йому пити вина, змішаного з міррою, та він не прийняв.
  • І дали Йому пити вина з смирною; Він же не прийняв.
  • Тоді розіп'яли його й поділили його одежу, кинувши на неї жереб, хто що візьме.
  • І розпинателї Його подїлили одежу Його, кинувши жереб на неї, що кому впаде.
  • Була ж: третя година, коли вони розіп'яли його.
  • Була ж година третя, і розпяли Його.
  • А був і напис, за що його засуджено, написаний: "Цар Юдейський."
  • І була надпись вини Його надписана: Цар Жидівський.
  • І розіп'яли з ним двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч від нього.
  • І розпяли з Ним двох розбійників, одного по правицї, а одного по лївицї в Него.
  • Тоді збулось Писання, що каже: "І з беззаконними полічено його."
  • І справдилось писаннє, що глаголе: І з беззаконними полїчено Його.
  • І прохожі хулили його й, киваючи своїми головами, промовляли: "Гей, ти, що храм руйнуєш і в три дні знов його будуєш
  • І мимоходячі хулили Його, киваючи головами своїми та говорячи: Овва! Ти, що руйнуєш церкву і в три днї будуєш,
  • — спаси себе з хреста!"
  • спаси себе й зійди з хреста.
  • А й первосвященики глузували між собою й разом з книжниками приказували: "Інших спасав, а себе — не може спасти!
  • Так само й архиєреї, насьміхаючись один до одного з письменниками, казали: Инших спасав, себе не може спасти.
  • Христос, цар Ізраїля — хай зійде тепер із хреста, щоб ми побачили й увірували." Та й ті, що були з ним розп'яті, зневажали його.
  • Христос, цар Жидівський, нехай зійде тепер з хреста, щоб побачили ми, й увіруємо. І розпяті з Ним зневажали Його.
  • А як настала шоста година, темрява наступила по всій землі аж до дев'ятої години.
  • Як же настала година шеста, темрява стала по всїй землї аж до години девятої.
  • О дев'ятій же годині Ісус скрикнув голосом сильним: "Елої, Елої, лама савахтані?" — що означає у перекладі: "Боже мій, Боже мій! Чому єси покинув мене?"
  • А години девятої покликнув Ісус голосом великим: Елоі, Елоі, лама саватани? що єсть перекладом: Боже мій, Боже мій, на що мене покинув єси?
  • Деякі з тих, що там стояли, почувши те, казали: "Он, Іллю кличе!"
  • І деякі з тих, що тут стояли, почувши казали: Ось Ілию кличе.
  • Побіг один і, намочивши губку оцтом та настромивши на тростину, давав йому пити, кажучи: "Чекайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти його!"
  • Побігши ж один і сповнивши губку оцтом, і настромивши на тростину, поїв Його, кажучи: Стривайте, побачимо, чи прийде Ілия зняти Його.
  • А Ісус, голосом сильним скрикнувши, віддав духа.
  • Ісус же, пустивши голос великий, зітхнув.
  • Тоді завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху аж донизу.
  • І завіса церковня роздерлась надвоє з верху аж до низу.
  • Бачивши ж сотник, що стояв проти нього, що так віддав духа, сказав: "Чоловік цей справді був Син Божий."
  • Бачивши ж сотник, що там стояв проти Него, що, так закричавши, зітхнув, каже: Справдї чоловік сей Син був Божий.
  • Були й жінки, що дивилися здалека. Між ними була Марія Магдалина, Марія, мати Якова Молодшого та Йосифа, і Саломія,
  • Були ж і жінки, оддалеки дивлячись, між котрими була й Мария Магдалина, й Мария, Якова меншого та Йосиї мати, й Саломия,
  • що слідом за ним ходили і йому услугували, як був він у Галилеї, та й багато інших, що з ним були прийшли в Єрусалим.
  • що, й як був у Галилеї, ходили слїдом за Ним, і послугували Йому, і инших багато, що поприходили з Ним у Єрусалим.
  • Коли настав уже вечір, — тому що була це п'ятниця, тобто перед суботою,
  • А як уже настав вечір, бо була пятниця, чи то перед суботою,
  • — Йосиф Ариматейський, поважний радник, що й сам очікував Божого Царства, прибув і, сміливо ввійшовши до Пилата, попросив тіло Ісуса.
  • прийшов Йосиф з Ариматеї, поважний радник, що також сподївавсь царства Божого, й зосьмілившись, увійшов до Пилата й просив тїла Ісусового.
  • Пилат же здивувався, що вже вмер; і прикликавши сотника, спитав його, чи давно помер.
  • Пилат же дивувавсь, що вже вмер би; й покликавши сотника, спитав його, чи давно вмер.
  • Довідавшись від сотника, він видав Йосифові тіло;
  • А довідавшись од сотника, дав тїло Йосифові.
  • а Йосиф, купивши полотно, зняв його, обгорнув полотном і поклав його у гробі, що був висічений у скелі; потім прикотив камінь до входу гробу;
  • І, купивши плащеницю і знявши Його, обгорнув Його плащеницею, та й положив Його у гробі, що був висїчений із скелї, та й прикотив каменя до дверей гробу.
  • Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосифа, дивились, де його покладено.
  • Мария ж Магдалина й Мария Йосиїна дивились, де Його положено.

  • ← (Марка 14) | (Марка 16) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025