Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Хоменка
Переклад Огієнка
З самого ранку первосвященики вчинили нараду із старшими та книжниками — увесь синедріон. Зв'язавши ж Ісуса, вони повели та й видали його Пилатові.
А первосвященики з ста́ршими й книжниками, та ввесь синедріо́н, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели́ та й Пилатові видали.
Пилат спитав його: "Ти — цар юдейський?" Він же у відповідь мовить йому: "Ти кажеш."
А Пила́т запитався Його: „Чи Ти Цар Юдейський?“ А Він йому в відповідь каже: „Сам ти кажеш“.
І знову спитав його Пилат, кажучи: "Не відказуєш нічого? Дивись, скільки тебе винуватять."
Тоді Пилат зно́ву Його запитав і сказав: „Ти нічого не відповідаєш? Дивись, — як багато проти Тебе свідку́ють!“
Та Ісус нічого не відповідав більше, тож дивувався Пилат.
А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.
На свято Пасхи відпускав він їм одного в'язня, того, якого вони просили.
На свято ж він їм відпускав був одно́го із в'я́знів, котро́го просили вони.
А був один, що звавсь Варавва, ув'язнений з бунтівниками, які під час бунту вчинили були вбивство.
Був же один, що звався Вара́вва, ув'я́знений ра́зом із повста́нцями, які за повста́ння вчинили були душогубство.
І народ, підвівшися, почав просити про те, що він робив їм завжди.
Коли ж на́товп зібрався, він став просити Пила́та зробити, як він за́вжди робив їм.
Пилат же відповів їм, кажучи: "Хочете, щоб я відпустив вам царя юдейського?"
Пилат же сказав їм у відповідь: „Хочете, — відпущу́ вам Царя Юдейського?“
Знав бо, що первосвященики видали його через заздрощі.
Бо він знав, що Його через за́здрощі видали первосвященики.
Первосвященики ж підбурили народ, щоб він відпустив їм радше Варавву.
А первосвященики на́товп підмовили, щоб краще пустив їм Вара́вву.
Пилат знову заговорив і мовив до них: "Що ж мені робити з тим, що ви звете царем юдейським?"
Пилат же промовив знов їм у відповідь: „А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?“
Пилат же сказав до них: "Що за зло вчинив він?" А вони ще гірше кричали: "Розіпни його!"
Пилат же сказав їм: „Яке ж зло вчинив Він?“ А вони ще сильніше кричали: „Розіпни́ Його!“
Тоді Пилат, бажаючи догодити юрбі, відпустив їм Варавву, Ісуса ж, убичувавши, видав, щоб його розіп'яли.
Пилат же хотів догодити наро́дові, — і відпустив їм Вара́вву. І видав Ісуса, збичува́вши, щоб ро́зп'ятий був.
Вояки повели його в середину двору, тобто у Преторію, та й скликали всю чоту.
Вояки ж повели́ Його до сере́дини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.
Вони вдягли його в багряницю і, сплівши вінець із тернини, поклали на нього
І вони зодягли Його в багряни́цю і, сплівши з терни́ни вінка, поклали на Нього.
та й почали його вітати: "Радуйся, царю юдейський!"
І вітати Його зачали́: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“
І били його тростиною по голові, плювали на нього й, падаючи на коліна, поклонялись йому.
І трости́ною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому.
Коли над ним наглумилися, зняли з нього багряницю й одягнули його в його одежу. Опісля ж повели його на розп'яття.
І коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього багряни́цю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели́, щоб розп'я́сти Його.
Одного ж перехожого, Симона Киринея, батька Олександра та Руфа, що повертався з поля, присилували нести його хрест.
І одного перехо́жого, що з поля вертався, Си́мона Кіріне́янина, батька Олександра та Ру́фа, змусили, щоб хреста Йому ніс.
І привели його на місце Голготу, що значить Череп-місце,
І Його привели́ на місце Голго́фу, що значить „Черепо́вище“.
та й дали йому пити вина, змішаного з міррою, та він не прийняв.
І давали Йому пити вина, із ми́ррою змішаного, але Він не прийня́в.
Тоді розіп'яли його й поділили його одежу, кинувши на неї жереб, хто що візьме.
І Його розп'яли́, і „поділили одежу Його, кинувши же́реб про неї“, хто що ві́зьме.
А був і напис, за що його засуджено, написаний: "Цар Юдейський."
І був написаний на́пис провини Його: „Цар Юдейський“.
І розіп'яли з ним двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч від нього.
Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників, — одно́го право́руч, і одно́го ліво́руч Його.
Тоді збулось Писання, що каже: "І з беззаконними полічено його."
І збулося Писа́ння, що каже: „До злочи́нців Його зарахо́вано!“
І прохожі хулили його й, киваючи своїми головами, промовляли: "Гей, ти, що храм руйнуєш і в три дні знов його будуєш
А хто побіч прохо́див, то Його лихосло́вили, „голова́ми своїми хитали“ й казали: „Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, —
А й первосвященики глузували між собою й разом з книжниками приказували: "Інших спасав, а себе — не може спасти!
Теж і первосвященики з книжниками глузува́ли й один до одного казали: „Він інших спасав, — а Самого Себе не може спасти!
Христос, цар Ізраїля — хай зійде тепер із хреста, щоб ми побачили й увірували." Та й ті, що були з ним розп'яті, зневажали його.
Христос, Цар Ізраїлів, — нехай зі́йде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували“. Навіть ті, що ра́зом із Ним були ро́зп'яті, насміхалися з Нього.
А як настала шоста година, темрява наступила по всій землі аж до дев'ятої години.
А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої те́мрява стала по ці́лій землі.
О дев'ятій же годині Ісус скрикнув голосом сильним: "Елої, Елої, лама савахтані?" — що означає у перекладі: "Боже мій, Боже мій! Чому єси покинув мене?"
О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучни́м та й вимовив: „Елої́, Елої́, — лама́ савахта́ні“, що в перекладі значить: „Боже Мій, Боже Мій, — на́що Мене Ти покинув?“
Деякі з тих, що там стояли, почувши те, казали: "Он, Іллю кличе!"
Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: „Ось Він кличе Іллю́!“
Побіг один і, намочивши губку оцтом та настромивши на тростину, давав йому пити, кажучи: "Чекайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти його!"
А один із них побіг, намочив губку о́цтом, настроми́в на трости́ну, і давав Йому пити й казав: „Чекайте, побачим, — чи при́йде Ілля́ Його зняти!“
А Ісус, голосом сильним скрикнувши, віддав духа.
А Ісус скрикнув голосом гучни́м, — і духа віддав!
Тоді завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху аж донизу.
І в храмі завіса розде́рлась надво́є, — від ве́рху аж додолу.
Бачивши ж сотник, що стояв проти нього, що так віддав духа, сказав: "Чоловік цей справді був Син Божий."
А сотник, що насу́проти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: „Чоловік Цей був справді Син Божий!“
Були й жінки, що дивилися здалека. Між ними була Марія Магдалина, Марія, мати Якова Молодшого та Йосифа, і Саломія,
Були ж і жінки́, що дивились здалека, між ними Марі́я Магдали́на, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосі́ї, і Саломі́я,
що слідом за ним ходили і йому услугували, як був він у Галилеї, та й багато інших, що з ним були прийшли в Єрусалим.
що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуго́вували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.
Коли настав уже вечір, — тому що була це п'ятниця, тобто перед суботою,
А коли настав вечір, — через те, що було́ Пригото́влення, цебто перед суботою, —
— Йосиф Ариматейський, поважний радник, що й сам очікував Божого Царства, прибув і, сміливо ввійшовши до Пилата, попросив тіло Ісуса.
прийшов Йо́сип із Аримате́ї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, — і просив тіла Ісусового.
Пилат же здивувався, що вже вмер; і прикликавши сотника, спитав його, чи давно помер.
А Пила́т здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'я́тий помер.
Довідавшись від сотника, він видав Йосифові тіло;
І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йо́сипові.
а Йосиф, купивши полотно, зняв його, обгорнув полотном і поклав його у гробі, що був висічений у скелі; потім прикотив камінь до входу гробу;
А Йо́сип купив полотно, і, знявши Його, обгорнув полотном та й покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений. І каменя привалив до моги́льних дверей.